Постанова № 22200743, 17.02.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року Справа № 2а/0370/160/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,

за участю представників позивача Ковальчук Л.В., Забеліна І.Б.,

представника відповідача Костюка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442301 від 28.10.2011 року в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 237731,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 59432,75 грн. та №0001433201 від 28.10.2011 року в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 297164,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 74291,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМП» звернулось з позовом до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442301 від 28.10.2011 року в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 237731,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 59432,75 грн. та №0001433201 від 28.10.2011 року в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 297164,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 74 291,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд», оскільки сторони договору поставки в повному обсязі виконали свої зобовязання. Також посилається на те, що діяльність ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд» не мала фіктивного характеру і позивач не повинен нести відповідальність за недотримання вимог закону своїм контрагентом.

У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали із підстав, викладених у позовній заяві. Вказують на те, що під час проведення перевірки відповідачу надавались всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на вищевикладене, просять позов задовольнити.

Відповідач Нововолинська ОДПІ у запереченні позовних вимог не визнає, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач при проведенні перевірки в повному обсязі не надав всіх первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій. У періоді, що перевірявся, позивач здійснював свою діяльність з товариством, що діяло з ознаками фіктивності. В ході перевірки ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд» (акт № 552/230/36418198 від 15.04.2011 року) встановлено, що у даного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченні. Додатково пояснив, що до проведення перевірки на підприємство позивача направлявся письмовий запит з вимогою надання копій первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд». У відповідь на даний запит підприємством не в повному обсязі було виконані вимоги Нововолинської ОДПІ щодо надання таких документів. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що Нововолинською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «СМП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 85844-23/31401373 від 21.10.2011 року, яким встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 366190 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 297164 грн., за 4 квартал в сумі 69026 грн. та статті 3, 4 та пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 306309,74 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 7175,85 грн., за серпень 2010 року на суму 811,78 грн., за вересень на суму 240926,09 грн., за листопад 2010 року на суму 34439,53 грн., за грудень 2010 року на суму 22956,48 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0001442301 від 28.10.2011 року, яким донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 382887,50 грн., в тому числі за основним платежем 306310 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 76577,50 грн., та №0001433201 від 28.10.2011 року, яким донараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 457737,50 грн., у тому числі за основним платежем 366190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 91547,50 грн.

З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду поданих скарг оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з висновками Нововолинської ОДПІ про завищення ним податкового кредиту на суму 237 731,00 грн. та донарахованих в звязку з цим штрафних санкцій в сумі 59 432,75 грн., а також із висновком відповідача про недоплату товариством податку на прибуток за 3 квартал 2010 року на суму 297 164,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 74 291,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд» 03.09.2010 року було укладено договір поставки № 03/09/10-П, предметом якого є поставка товару постачальником (ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд») покупцю (ТзОВ «СМП») легованої (швидкоріжучої) сталі у зливках марки Р6М5, ТУ № 14-1-890-2004.

На виконання даного договору постачальником було виписано податкову накладну № 86 від 03.09.2010 року на суму 1426386,95 грн., в тому числі ПДВ 237731,16 грн. та видаткову накладну № 15 від 03.09.2010 року.

Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Крім того, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

З досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що, як в процесі перевірки, так і під час судового засідання позивачем не було надано ряд зазначених документів, зокрема, не представлено сертифікат якості на товар, передбачений умовами вищевказаного договору, а саме, пунктом 4.1 розділу 4.

Судом також встановлено, що до проведення перевірки на підприємство позивача Нововолинською ОДПІ направлявся письмовий запит № 4099/23-103-6 від 01.06.2011 року з вимогою надання копій первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд». У відповідь на даний запит від 14.06.2011 року за № 340 позивачем не в повному обсязі були виконані вимоги Нововолинської ОДПІ щодо надання документів. Зокрема, ТзОВ «СМП» не було представлено товаро-транспортні накладні та інші документи, які засвідчують його походження та факт транспортування, довіреності або відомості із книги доручень.

Судом встановлено, що відповідач приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем товар не придбавався, а вищевказаний договір поставки є нікчемним, оскільки не передбачає реального настання правових наслідків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження своїх доводів податковий орган надав суду письмові документи, зокрема, копію акту № 552/230/36418198 від 15.04.2011 року «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, яка проведена Центральною МДПІ у м. Кривий Ріг.

З оглянутого в судовому засіданні акту слідує, що за результатами перевірки даного підприємства встановлено відсутність в останнього трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, виробничих активів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що договір поставки між позивачем та ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд» від 03.09.2010 року не мав на меті настання реальних правових наслідків, а був укладений з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків.

За таких обставин, правильним є висновок Нововолинської ОДПІ про те, що позивачем було використано документи, виписані ТзОВ «МКПК «Агентія Трейд» з метою незаконного формування валових витрат.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність у покупця виданої продавцем податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум з податку на додану вартість в ціні товару до податкового кредиту, оскільки податковий орган довів, що у позивача відсутні належні документи, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність винесення Нововолинською ОДПІ податкових повідомлень-рішень №0001442301 та №0001433201 від 28.10.2011 року.

Оскільки відповідач довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП" до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 22 лютого 2012 року Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський