Ухвала суду № 22157203, 14.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/11702/11

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська агрохімічна компанія" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Подільська агрохімічна компанія" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000332304/1876 від 06.07.2011. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Подільська агрохімічна компанія" з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року.

За наслідками перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 17 червня 2011 року № 4490/23-4/32875071. На підставі висновків акту, ДПІ у м. Хмельницькому прийняв податкове повідомлення рішення № 0000332304/1876 від 06 липня 2011 року, яким ТОВ "Подільська агрохімічна компанія" було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 491535 грн., та штрафні санкції в сумі 1 грн. Вважаючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - безпідставними, а рішення, прийняті на їх підставі - неправомірними, просили визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0000332304/1876.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Подільська агрохімічна компанія" зареєстроване як юридична особа Дунаєвецькою районною державною адміністрацією 05.08.2004 року (т.1 а.с. 164) та відповідно до ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобовязаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 17.06.2011 року № 4490/23-4/32875071 (т. 1 а.с. 15-25). У висновку акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200, пунктів 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками березня 2011 року на суму 491535 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000332304/1876 від 06 липня 2011 року (т.1 а.с.29), яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 491535 грн., та штрафні санкції в сумі 1 грн.

До такого висновку податковий прийшла в звязку з тим, що постачальником платника податку на додану вартість по операціях на підставі яких платник податку на додану вартість сформував податковий кредит, був ТОВ «ТД «Агроімпорт» м. Київ на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 465950 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між постачальником - ТОВ «ТД «Агроімпорт» та покупцем - ТОВ «Подільська агрохімічна компанія» було укладено договір поставки мінеральних добрив № 40/05-01-11 від 05.01.2011 року, згідно якого постачальник зобовязувався в порядку та умовах визначених у договорі передати покупцю товар, а покупець оплатити його вартість (т.1 а.с. 30-31).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Визначення платників податку на додану вартість, обєкта, ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, регулюється розділом 5 Податкового кодексу України.

Підпунктами а), б) пункту 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України визначено, що обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів.

Відтак, вартість поставлених мінеральних добрив у разі їх постачання згідно умов договору № 40/05-01-11 від 05.01.2011 року є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

На виконання умов укладеного договору поставки ТОВ «Подільська агрохімічна компанія» перерахувало постачальнику - ТОВ «ТД «Агроімпорт» кошти в загальній сумі 2795700 грн. в рахунок оплати за мінеральні добрива, в тому числі податок на додану вартість в сумі 465950 грн.(т.1 а.с. 185, 198-205),

Згідно із підпунктом а) пункту 198.1, пунктами 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є обєктом оподаткування (ст. 196 Податкового кодексу України) або звільняються від оподаткування (ст. 197 Податкового кодексу України), то суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту такого платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку на додану вартість зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну заповнену за правилами встановленими ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На вимогу покупця - ТОВ «Подільська агрохімічна компанія», постачальник - ТОВ «ТД «Агроімпорт» надав ТОВ «Подільська агрохімічна компанія» податкові накладні за березень 2011 року на загальну суму 2795700 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 465950 грн. (т.1 а.с. 32-41). На підтвердження реальності та фактичності господарських операцій за укладеним договором, позивачем було надано, а судом першої інстанції - досліджено в судовому засіданні також видаткові накладні (т.1 а.с. 42-56), сертифікати та паспорти на товар (т.1 а.с. 57-92), акти приймання-передачі товару (т.1 а.с. 93-107), договори на перевезення (т.2 а.с. 22-80) та товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 108-133), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.186-197, 219-227).

Судом першої інстанції також зроблено висновок про безпідставність висновків податкового органу в частині збільшення податкових зобовязань позивача в звязку з неправильним віднесенням до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від ТОВ «Техпром - ЛТД» в розмірі 8500 грн., та субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, в розмірі 3333 грн., з огляду на наступне.

Позивачем віднесенос у березні 2011 року до податкового кредиту податкову накладну № 25 від 29.03.2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 8500 грн., видану ТОВ «Техпром - ЛТД» та податкову накладну № 21 від 11.03.2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 3333 грн., видану субєктом підприємницької діяльності ФОП СПД ОСОБА_2

ТОВ «Подільська агрохімічна компанія», отримавши від ТОВ «Техпром - ЛТД» та субєкта підприємницької діяльності ФОП СПД ОСОБА_2 податкові накладні у березні 2011 року, внесло їх в реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року, (звітний (податковий) період ст. 202 Податкового кодексу України), а суму податку на додану вартість віднесло до податкового кредиту за березень 2011 року, що було задекларовано податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2011 року. При цьому судом першої інстанції враховано, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обовязковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і девятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу. Відтак, судом першої інстанції зроблено висновок про те, ДПІ у м. Хмельницькому необґрунтовано припустила, що ТОВ «Подільська агрохімічна компанія» порушило пункти 198.1, 198.3 ст. 198, пункти 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та безпідставно віднесло до складу податкового кредиту в березні 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 11833 грн.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори носили безтоварний характер.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

При цьому судом першої інстанції була врахована правова позиція Верховного суду України, викладена, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, та Вищого адміністративного суду України згідно Інформаційного листа ВАСУ від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року , без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.