Ухвала суду № 22157165, 14.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8818/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський солодовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Славутський солодовий завод" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Славутської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковий орган у період з 16.03.2011 року по 03.06.2011 року провів позапланову виїзну документальну перевірку, за наслідками якої склав акт №0369\23\003777733 від 10.06.2011 року. На підставі акту перевірки Славутською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000362301 від 01.07.2011 року, №0000372301 від 01.07.2011 року та №0000382301 від 01.07.2011 року. Вважаючи, що у податкового органу не було підстав для проведення перевірки, а висновки акту є безпідставними, рішення, прийняті на їх підставі - незаконними, просили податкові повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представники позивача та третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не з'явилися. Представник позивача направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, із наданих заперечень на апеляційну скаргу, що приєднані до матеріалів справи вбачається, що позивач апеляційну скаргу не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи на стороні позивача - ТОВ "Суффле Агро Україна" - направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, в наданих письмових запереченнях просив залишити апеляційну скаргу Славутської ОДПІ без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Славутською ОДПІ було проведено позапланову перевірку ПАТ "Славутський солодовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №0369\23\00377733 від 10.06.2011 року. Перевіркою виявлено, що ПАТ "Славутський солодовий завод" віднесло у 4 кварталі 2010 року до складу валових витрат, витрати пов"язані з придбанням ячменю у ТОВ "Суффле Агро Україна" в сумі 5995132 гривень в тому числі від ТОВ "Ватикан Агро" - 1193559 гривень, від ТОВ "Магнолія-Л" - 3794479 гривень, від ТОВ "Биоз-Аксон" - 653407 гривень, від ТОВ "Микс-Грейн-Юг" - 353687 гривень.

Крім того, Славутською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року ТОВ "Суффле Агро Україна" - третьої особи на стороні позивача, якою зроблено висновок про нікчемність договорів на поставку ячменю від ТОВ "Ватикан Агро", ТОВ "Магнолія-Л", ТОВ "Биоз-Аксон" і ТОВ "Микс-Грей-Юг". Враховуючи це, податковий орган дійшов висновку про те, що позивач перераховував кошти ТОВ "Суффле Агро Україна" за ячмінь по договору без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

На підставі висновків акту перевірки Славутською ОДПІ 01.07.2011 року були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Податковим повідомленням-рішенням №0000362301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток підприємств - 1498783 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 374696 гривень. Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000372301 на підставі акту перевірки визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 238712 гривень у звітному періоді за листопад 2010 року та штрафні (фінансові) санкції - 56678 гривень. Податковим повідомленням-рішенням №0000382301 зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 року - 251351 гривень і за грудень 2010 року - 708963 гривень.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підтвердження реальності і фактичності здійснення господарських операцій за укладеним договором, позивачем було надано, а судом першої інстанції - досліджено в судовому засіданні видаткові накладні; вагові довідки; витяги з журналів приходу ячменю; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; протоколи погодження договірних цін; а також довідки позивача №913\1 від 23.11.2011 року, якою підтверджується факт поставки по договору з ТОВ "Суффле Агро Україна" ячменю на суму 207977865,47 гривень з ПДВ і оплату його; акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Суффле Агро Україна" №1759 від 22.11.2011 року; лист ТОВ "Суффле Агро Україна" від 14.10.2011 року про купівлю ячменю у ТОВ "Ватикан Агро", ТОВ "Магнолія-Л", ТОВ "Биоз-Аксон" і ТОВ "Микс-Грей-Юг" та подальшого продажу його позивачу; протоколи інвентаризації ячменю, солоду та незавершеного виробництва від 04.01.2011 року та від 01.04.2011 року, якими не фіксується недостача, крім допустимої, зважаючи на об'єми зберігання (природні втрати). Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

При вирішенні спору судом першої інстанції врахована правова позиція Верховного суду України, викладену, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, та Вищого адміністративного суду України згідно Інформаційного листа ВАСУ від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними. Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги в частині недотримання сторонами правочину - позивача і ТОВ "Суффле Агро Україна" вимог ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не спростовують правомірності прийнятого судом рішення, оцінюються колегією суддів критично і розцінюються як суб'єктивні припущення апелянта. В решті доводи апеляційної скарги щодо безтоварності господарських операцій за укладеним договором спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року , без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.