Ухвала суду № 22157150, 13.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5333/11 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

представника позивача: Глівінської Світлани Йосипівни;

представника відповідача: Волощука Валерія Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Вінбуд-Комплект" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Вінбуд-Комплект" (далі - позивач, ТОВ "Вінбуд-Комплект") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - відповідач, ДПІ у м. Вінниці ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 16 січня 2012 року позов ТОВ "Вінбуд-Комплект" задовольнив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що на його думку призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року - без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 14 червня 2011 року працівниками ДПІ у м. Вінниці проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Вінбуд-Комлект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2009 року по 01.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 червня 2011 року №64/23/36886914 (а.с.6-22), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами», в результаті чого у періоді, що перевірявся, підприємством занижено податок на прибуток в сумі 80215 гривень.

29 червня 2011 року на підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №0000762300, яким збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 100269 грн., з яких: основний платіж 80215 грн., штрафні санкції 20054 грн. (а.с.5).

Судом встановлено, що не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач, оскаржив його до ДПА у Вінницькій області, однак рішенням останньої в задоволенні скарги відмовлено, а оскаржуване рішення залишено без змін (а.с.47-48).

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із того, що твердження державної податкової інспекції у м. Вінниці про включення позивачем у перевіряємому періоді сум попередньої оплати оренді в сумі 3381602 грн. є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Вінбуд-Комплект» формувало валові витрати з врахуванням правил, передбачених п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Поняття об'єкта оподаткування, валових доходів, валових витрат, правовідносини пов'язані із механізмами оподаткування прибутку підприємств, до набрання чинності Податкового кодексу України, регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

Так, згідно пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон) визначено, що до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.31 ст.1 Закону продажем результатів робіт (послуг), є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права на користування або на розпорядження товарами у тому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт, (послуг).

Пункти 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону не містять обмежень, щодо віднесення до складу валових витрат орендної плати (лізингу).

Відповідно до підпункту 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 Закону оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Згідно із статтею 7 Закону операції лізингу (оренди) відносяться до операцій особливого виду, тому у разі здійснення таких операцій при визначенні валових доходів та валових витрат застосовується порядок, встановлений цією статтею для оподаткування операцій особливого виду, а не загальні правила.

Підпунктом 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону визначено, зокрема, що передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивачем укладений з ТОВ «Комплектінвест» договір оренди будівель та споруд від 01 квітня 2010 року щодо оренди будівель та споруд, які знаходяться в місті Вінниці по вулиці Київській під номером 136а (а.с.37-39).

Згідно з п.5.4 цього договору орендна плата вноситься орендарем в сумі 982500 грн. за весь строк оренди на протязі 30 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі шляхом переказу відповідної суми коштів у безготівковій форму на банківський рахунок орендодавця.

Судами встановлено та підтверджується наявними у справі матеріалами, що акт приймання-передачі орендованого приміщення складено 01.04.2010 року (а.с.40). На виконання вимог договору оренди товариством позивача перераховано 982500 грн. на користь ТОВ «Комплектінвест», про що свідчать платіжні доручення №362 від 21.04.2010р., №354 від 22.04.2010р., №365 від 22.04.2010 року (а.с.41-42).

Зі змісту вказаної норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п.7.9.6 п.7.9 ст. 7, слідує, що оскільки момент виникнення валових доходів (витрат) у разі здійснення операцій з оперативного лізингу (оренди) пов'язаний із фактом нарахування лізингового платежу за договором лізингу (оренди), то валові витрати орендаря і валові доходи орендодавця виникатимуть за датою, визначеною договором для сплати лізингового платежу.

Таким чином, якщо орендар сплачує орендний платіж за строк, що перевищує звітний період (тобто орендний платіж сплачується у вигляді попереднього платежу (авансу) згідно з умовами договору), то до складу валових витрат орендаря включається сума, що відповідає нарахованому орендному платежу за датою, встановленою у договорі.

З огляду на вищенаведене слідує, що ТОВ «Вінбуд-Комплект» здійснюючи податковий облік з метою визначення прибутку та його подальшого оподаткування, формувало валові витрати на підставі ст. 4, п.п.7.9.6 п. 7.9 ст. 7, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів послуг, оскільки за умовами договору дата списання коштів відбулася раніше, що стало підставою для збільшення валових витрат за відповідний період.

Як наслідок, позивачем, в результаті здійснення вказаних вище господарських операцій з оренди приміщень, задекларовано у декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 ріку валові витрати в сумі 320861 грн.

Тобто, твердження державної податкової інспекції у м. Вінниці про включення позивачем у перевіряємому періоді сум попередньої оплати оренді в сумі 3381602 грн. є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Вінбуд-Комплект» формувало валові витрати з врахуванням правил, передбачених п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі та підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2012 року є законною і обґрунтованою, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 березня 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович