Постанова № 22156806, 07.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/13557/11

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоус О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Проскурівської К.Г.

відповідача: Пятковського А.М.

третьої особи: Орлова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Новатор", Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому від 18.10.2011р. №0001352307, №0001362307 та стягнення з державного бюджету України 29641,00 грн. бюджетного відшкодування по податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В :

ДП "Новатор" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ГУ ДКУ у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень- рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м.Хмельницькому за результатами проведеної документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.10.2011р. №0001352307, №0001362307, якими ДП "Новатор" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ. Висновки, викладені в акті перевірки, мотивовані тим, що, на думку податкового органу, господарські операції ДП "Новатор" з контрагентами - ТОВ "Аргус", ТОВ "Постачрадіокомплект" - носили безтоварний характер. Вважаючи такі висновки безпідставними, а рішення, прийняті на їх підставі - неправомірними, просили податкові повідомлення-рішення від 18.10.2011р. №0001352307, №0001362307 скасувати, а також стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Новатор" суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме - скасовано податкові повідомлення-рішення №0001352307, №0001362307, а також визначено Державній податковій інспекції у м.Хмельницькому та ГУ ДКУ у Хмельницькій області вирішити питання про відшкодування з Державного бюджету України суми ПДВ.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - ДПІ у м.Хмельницькому, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки, на їх думку, рішення суду не відповідає вимогам податкового законодавства та не узгоджується із порядком, визначеним Постановами Кабінету міністрів України №39 від 17.01.2011 року, №845 від 03.08.2011 року.

Позивач звернувся до апеляційного суду зі скаргою на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року, в якій просить змінити рішення суду в частині стягнення суми бюджетного відшкодування, а в решті - вважає постанову суду законною та обґрунтованою.

В судовому засіданні апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України замінено третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ГУ ДКУ в Хмельницькій області на належну третю особу - правонаступника - ГУ ДКСУ в Хмельницькій області.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу ДП "Новатор" підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення суми бюджетного відшкодування, виклавши резолютивну частину постанови відповідно до заявлених позовних вимог. Апеляційні скарги ГУ ДКСУ в Хмельницькій області, ДПІ у м.Хмельницькому не визнала, проти їх задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень та фактичного зобов'язання сплатити суму бюджетного відшкодування з ПДВ законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала суду пояснення по суті апеляційних скарг, аналогічні викладеним в письмових запереченнях на них, що приєднані до матеріалів справи.

Представники відповідача, третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у них, просили рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову - відмовити. Апеляційну скаргу позивача не визнали, проти її задоволення заперечили. Представник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову - відмовити повністю. Представник третьої особи на стороні відповідача пояснив також, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню в апеляційному порядку, оскільки його виконання відповідно до резолютивної частини постанови, не вбачається можливим у зв'язку із невідповідністю визначеного судом способу захисту права.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м.Хмельницькому не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ГУ ДКСУ в Хмельницькій області підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга позивача - ДП "Новатор"- підлягає задоволенню повністю, а рішення суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м.Хмельницькому було проведено документальну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування ДП "Новатор" сум бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2011 року, про що складено акт від 05.10.2011 року №6946/23-1/22987900 (т.1 а.с. 11-21). На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.10.2011р. №0001352307 (т.1 а.с. 9), №0001362307 (т.1 а.с. 10), якими ДП "Новатор" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ відповідно. Висновки, викладені в акті перевірки, мотивовані тим, що, на думку податкового органу, господарські операції ДП "Новатор" з контрагентами - ТОВ "Аргус", ТОВ "Постачрадіокомплект" - носили безтоварний характер, що вбачається із інформації Автоматизованої системи співставлення ЦБД ДПА України.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що, відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ПК).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій між ДП "Новатор" та контрагентами - ТОВ "Аргус", ТОВ "Постачрадіокомплект", позивачем було надано, а судом першої інстанції - досліджено договори поставки (т.1 а.с. 148-149, 224-226), податкові і видаткові накладні, сертифікати відповідності, рахунки-фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 31-223). Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи та дослідженими судом першої інстанції доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори носили безтоварний характер.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем була заявлена позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь ДП "Новатор" суму бюджетного відшкодування з ПДВ (т.1 а.с. 8). Зазначене узгоджується із приписами п. 200.12 ПК України, яким встановлено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п. 200.13. ПК України). Якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про задоволення позову, неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, а також безпідставно вийшов за межі позовних вимог, заявлених позивачем. Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини оскаржуваної постанови відповідно до заявлених позовних вимог, оскільки такий спосіб захисту права позивача, на думку колегії суддів, є найбільш ефективним.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у м.Хмельницькому спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права (ч.1 ст. 201 КАС України).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення позову, однак помилково застосував норми права, відтак рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Новатор" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому від 18.10.2011р. №0001352307, №0001362307 та стягнення з державного бюджету України 29641,00 грн. бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, - змінити .

Абзац 3 резолютивної частини постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року викласти в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 29 641 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок одна) грн."

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12.03.12 .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.