Ухвала суду № 22156695, 06.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5804/11

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

представників відповідача: Василика Романа Анатолійовича, Роздобудька Павла Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" (далі - Позивач, ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод") із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області (далі - Відповідач, ДПІ у Шаргородському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 26 січня 2012 року позов ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод"задовольнив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що на його думку призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити, посилаючись на те що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято із дотриманням норм чинного законодавства. Крім того, зазначили, що приймаючи дане рішення, податковий орган виходив зі змісту пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого зазначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто, на думку відповідача, до складу другого та третього кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Оскільки явка сторін у судове засідання судом не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ДПІ у Шаргородському районі проведено камеральну перевірку, за звітний податковий період 2-3 квартал 2011 року, декларації з податку на прибуток товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод". Перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, зокрема, до рядка 06.6 декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року включено суму 11 831 978 грн. від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яка задекларована в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, про що складено акт № 273/15/32636767 від 30.11.2011р. (а.с. 10-11).

Наслідки проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011р. № 0005321501, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 11 831 978 грн. (а.с. 12).

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із того, що позивачем правомірно включено до рядка 06.6 декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року суму 11 831 978 грн. від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яка задекларована в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на сьогоднішній день визначаються правовими нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

З огляду на обставини адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій звітності за І та ІІ-ІІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Однак, колегія не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням наступного:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, однак діяв Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відтак, позивач здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи відємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.4 ст.22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що відємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяв у той час.

Так, товариством в рядку 08 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року (а.с. 15-16) зазначене від'ємне значення в сумі - 12312895 гривень, із яких:

- збитки минулих періодів - 11831978 грн. (рядок 04.9);

- збиток І кварталу 2011 року - 480917 грн.

При цьому, визначений в цьому рядку показник - це показник І кварталу 2011 року.

Судом встановлено, що при його розрахунку позивачем, згідно ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, було від'ємне значення (збитки) минулих років) і на суму амортизаційних відрахувань.

Тобто, вказаний в рядку 08 показник не “розщеплюється” в декларації на “від'ємне значення (збитки) минулих років” і “від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року”, а є закономірним і логічним продовженням справляння підприємством податку на прибуток з урахуванням даних минулого звітного періоду.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого, третього календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, товариством в рядок 06.6 декларації з податку на прибуток, що складалася за II-ІІІ квартал 2011 року, в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, перенесло показник, відображений в рядку 08 декларації, складеної за І квартал 2011 року, а саме: від'ємне значення в сумі - 12312895 гривень (а.с.16).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" правомірно склало декларацію з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, відтак підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі та підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року є законною і обґрунтованою, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 березня 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович