Ухвала суду № 22156641, 05.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3860/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

представника відповідача: : ОСОБА_5

представника відповідача: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" до Державна податкова інспекція у Немирівському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" (далі - СТОВ "Довіра") звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі (далі - ДПІ у Немирівському районі) про визнання визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 1833183 грн., №0000242301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10253 грн. та №000252301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" зменшено суму бюджетного відшкодування на 1025639 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із винесеною постановою, її оскаржив позивач СТОВ "Довіра", який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. При цьому, зауважує, що невиконання контрагентами свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у розі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту. На думку апелянта, при розгляді справи суд фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи та надав перевагу доказам однієї сторони, що є грубим порушенням статті 10 КАС України.

Також, 08 грудня 2011 року позивачем надано доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт, між іншого, зауважив, що неможливість встановлення судом першої інстанції переходу права власності по ланцюгу від виробника до СТОВ "Довіра", на думку апелянта не дає суду право робити висновок про "безтоварність" господарських операцій платника податків. Акцентовано, що нормами адміністративного процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу СТОВ "Довіра" просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року - залишити без змін, мотивуючи тим свої доводи тим, що факти, які були встановлені при розгляді справи в суді першої інстанції, які не були спростовані представниками СТОВ "Довіра", дають право для висновку, що ДПІ у Немирівському районі, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що з 06 липня 2011 року по 19 липня 2011 року посадовою особою ДПІ у Немирівському районі проводилась перевірка СТОВ "Довіра" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) періодів за березень 2011 року та на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, про що складено акт №570/23/20101499 від 26.07.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення СТОВ "Довіра" п.200.4 ст. 200, п. 192.1 ст. 192, п.198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 1025639 грн.; занижено суму податкового зобов'язання, завищено суму податкового кредиту та, відповідно, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 10253 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2011 року в сумі 20959 грн., а також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 1812224 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Немирівському районі 08.08.2011 року винесено наступні податкові повідомлення - рішення: №0000262301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 1833183 грн., №0000242301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10253 грн. та №000252301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" зменшено суму бюджетного відшкодування на 1025639 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, слугувало питання щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, сум податку на додану вартість по операціях з придбання товарів (зерна кукурудзи) у контрагентів: ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Мітлинецьке", ТОВ "Ситковецьке", ПП "Валентина", ПП "АгроНіка", ТОВ ДТ "Фінпром", ТОВ "Інтер-Ком", ФГ "Король" та зменшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з поверненням продукції від ТОВ "Новофарм".

Зокрема, в періоді, що перевірявся, відповідно до контракту № PSA 236-PC від 14.01.2011 року, укладеного між СТОВ "Довіра" та контрагентом "NІBULON" S.A. , позивач здійснював поставку кукурудзи за межі митного кордону України на загальну суму 20666964,99 грн.

За умовами зазначеного договору СТОВ "Довіра" зобов'язаний поставити товар - кукурудзу українського походження врожаю 2010 року в кількості 10817,13 тон, а покупець - "NІBULON" S.A. прийняти та оплатити товар, із розрахунком 270 дол. США за 1 тону. Загальна сума контракту становить 2934935,10 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постачальниками сільськогосподарської продукції у періоді, що перевірявся, були ТОВ "Ситковецьке", ТОВ "Мітлинецьке", ТОВ "Кузьминецьке", ПП "Валентина", ПП "АгроНіка", ТОВ ТД "Фінпром", ФГ "Король" та ТОВ "Інтер-Ком".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих на підставі даного акту податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції надано вичерпну юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства України та зроблено обґрунтовані висновки про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, товарність усіх операцій здійснених у господарській діяльності СТОВ "Довіра", зокрема транспортування продукції, зберігання на складах, і рух продукції, послуг, повинна бути підтверджена первинними документами такими як податкова та видаткова накладні, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей та іншими документами, які підтверджують товарністю операцій, натомість, наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують рух зерна кукурудзи від постачальників (контрагентів позивача), про який зазначає позивач.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Мітлинецьке", ТОВ "Ситковецьке" укладались договори складського зберігання №1/05-2010-2011 ур від 01.04.2010 року, № 1/05-2010-2011 ур від 01.05.2010 року, на умовах яких надавались послуги зі збереження зерна кукурудзи.

03 січня 2011 року між вказаними контрагентами та позивачем було укладено договори купівлі-продажу зерна, яке зберігались на елеваторі СТОВ "Довіра". Відповідно до договору № КУ-0000001 від 03.01.2011 року СТОВ "Довіра" придбало у ТОВ "Кузиминецьке" зерно кукурудзи фуражної в кількості 4,600 тон, загальна сума договору - 9016000 грн.; відповідно із договором № СИ-0000001 від 03.01.2011 року позивачем придбано у ТОВ "Ситковецьке" зерно кукурудзи фуражної в кількості 1260 тон - загальна сума договору 2469600 грн. та за договором №МІ-0000001 від 03.01.2011 року СТОВ "Довіра" придбало у ТОВ "Мітлинецьке" зерно кукурудзи фуражної в кількості 380 тог - загальна сума договору - 754300 грн. Видаткові та податкові накладні за зазначеними угодами були виписані 18 лютого 2011 року.

За умовами угод відвантаження продукції позивачем було виписано доручення від 25.01.2011 року на ОСОБА_7 на отримання від зазначених контрагентів позивача згідно укладених угод - зерна.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 здійснювала вивезення зерна кукурудзи з 25.01.2011 року до 18.02.2011 року виключно на підставі доручення.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкові накладні мали б бути виписано в момент, коли здійснювалось вивезення товару - на кожну партію вивезеного зерна.

Потрібно зазначити, що судом першої інстанції досліджено правовідносини позивача з ПП "Валентина" згідно договору купівлі-продажу зерна № 1 від 18.03.2011 року та зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується і колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду, про те, що придбане згідно зазначеного договору зерно зберігалось у відповідних приміщеннях TOB "Бершадське хлібоприймальне підприємство", відповідно наслідком переходу права власності на зерно від ПП "Валентина" до СТОВ "Довіра", яке зберігалось у TOB "Бершадське ХПП" мало б бути укладення договору складського зберігання між СТОВ "Довіра" та TOB "Бершадське ХПП". В іншому випадку мали б бути виписані складські квитанції на зерно, відповідно до яких право власності було переоформлено від ПП "Валентина" до СТОВ "Довіра".

Натомість, зерно, що належало ПП "Валентина", знаходилось на зберіганні у TOB "Бершадське ХПП", а вже з елеватора TOB "Бершадське ХПП" СТОВ "Довіра" транспортувало зерно до терміналу TOB СП'Нібулон". Встановлено, що зерно, придбане у ПП "Валентина", транспортувалось автоперевізником TOB "Лотос-К.А." з TOB "Бершадське ХПП" протягом певного часу. В матеріалах справи міститься товарно-транспортні накладні, виписані TOB "Бершадське ХПП", в яких СТОВ "Довіра" визначене як вантажоодержувач (а.с.59-65, Т.2), при цьому автопідприємство, яке здійснювало перевезення даного вантажу у товарно-транспортних накладних не вказано, що не дає можливості визначити, ким перевозилось дане зерно і в який кінцевий пункт призначення.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується, також, з висновками суду першої інстанції щодо надання правової оцінки правовідносинам, що склалися у позивача з такими контрагентами, як TOB ТД "Фінпром", ПП "АгроНіка", ТОВ "Інтер-Ком" та ФГ "Король".

Перевіркою встановлено, що із зазначеними контрагентами СТОВ "Довіра" укладено договори купівлі-продажу зерна, згідно яких СТОВ "Довіра продавці TOB ТД "Фінпром", ПП "АгроНіка", ТОВ "Інтер-Ком" та ФГ "Король" зобов'язувались поставити ті передати у власність товар, а СТОВ "Довіра" прийняти та оплатити його. Так, позивач до складу податкового кредиту зарахував суми ПДВ за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами. Однак, факт транспортування придбаного зерна кукурудзи не підтверджено первинними документами.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження факту товарності господарських операцій, здійснених між СТОВ "Довіра" та зазначеними контрагентами, унеможливлюють встановлення руху зерна від продавця до покупця.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що транспортування зерна від TOB ТД "Фінпром" здійснювалось автоперевізником TOB "Агро-Трансфер"(а.с.220-228, Т.1). У наданих товарно-транспортних накладних зазначено, що замовником (платником) визначено TOB "Агро-Трансфер", автопідприємство TOB "Агро-Трансфер", вантажовідправник TOB "Агро-Трансфер", вантажоодержувач СТОВ "Довіра", пункт розвантаження - термінал TOB СП "Нібулон".

За вказаних обставин, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не підтверджують, що продавцем зерна кукурудзи було TOB ТД "Фінпром".

Аналогічна ситуація виникла і з первинними документами, тобто товарно- транспортними накладними, які, позивачем надано на підтвердження товарності операцій з іншими контрагентами.

Що стосується господарських операцій із придбання кукурудзи між СТОВ "Довіра" та ТОВ "Інтер-ком" то останні не підтверджено податковими накладними, що підтверджує висновки податкового органу про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року на загальну суму 24799 грн., у зв'язку з включенням до його складу суми податку, нарахованого у зв'язку із придбанням товарів у ТОВ "Інтер-ком".

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином системний аналіз положень ст.ст. 198, 200, 201 ПК України дає суду підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", положення якого кореспондуються з пунктом 2.4 Положення первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

За змістом пунктів 2.15 та 2.16 даного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна.

Весь рух товару від виробника і до останнього покупця має для підтвердження його товарності бути підтверджений належними первинними документами, у тому числі товарно-транспортними накладними, при цьому в них повинно бути відображено реальну участь позивача у здійсненні цих господарських операцій та вага і вид товару, зазначені у товарно-транспортних накладних повинні відповідати даним податкових і видаткових накладних.

Натомість, первинні документи (в тому числі товарно-транспортні накладні), які містяться в матеріалах справи, не підтверджують рух зерна кукурудзи, про який зазначає позивач, що в свою чергу підтверджує висновки податкового органу.

Колегія суддів також погоджується з висновками податкового органу, які знайшли своє підтвердження у оскаржуваній постанові щодо безпідставності включення до податкового кредиту суми коштів по господарських операціях з ТОВ "Светотехника-Херсон", оскільки перевіркою вказаного контрагента проведеною ДПІ у м. Херсон, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). З акту перевірки виливає також те, що у ТОВ "Светотехника-Херсон" відсутні основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того,

Судом першої інстанції досліджувалась інформація, надана представником податкового органу, щодо декларації СТОВ "Довіра" в розрізі контрагентів, з якої вбачається, що в декларації № 13277 від 02.06.2011 року СТОВ "Довіра" зараховано 5089 грн. до податкового кредиту по взаємовідносинам із TOB "Светотехника-Херсон", однак вказаним контрагентом позивача не відображено суму ПДВ по господарських операціях з позивачем у складі податкового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відображених в акті перевірки №570/23/20101499 від 26.07.2011 року.

Виходячи з наведеного, доводи апелянта про неправильне визначення податкових зобовязань з ПДВ і зменшення суми бюджетного відшкодування з цього податку колегія суддів вважає безпідставними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 56.4. статті 56 Податкового кодексу України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується, що відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000262301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 1833183 грн., №0000242301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10253 грн. та №000252301 від 08.08.2011 року, яким СТОВ "Довіра" зменшено суму бюджетного відшкодування на 1025639 грн. прийняті правомірно у відповідності до норм діючого на час їх прийняття законодавства, та скасуванню не підлягають.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не впливають на об'єктивність висновків про наявність у державного органу законних підстав для визначення податкових зобовязань визначених спірними податковими повідомленнями -рішеннями.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 березня 2012 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно:

секретар