Ухвала суду № 22156627, 29.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1322/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковалюк Я.Ю.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. Сапальової Т.В.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Малишева І.В.

відповідача - Бишка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної оптово-торгової бази Чернівецької облспоживспілки на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року у справі за адміністративним позовом Новоселицької міжрайонної оптово-торгової бази Чернівецької облспоживспілки до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Новоселицька міська рада, відділ Держкомзему у Новоселицькому районі Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року Новоселицька міжрайонна оптово-торгова база Чернівецької облепоживспілки (далі - Новоселицька МОТБ) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції в Чернівецькій області (далі-Новоселицька МДПІ), треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог Новоселицька міська рада, відділ Держкомзему у Новоселицькому районі Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування земельного податку в сумі 40690,75грн. та застосування штрафної санкції в сумі 10512,69грн., а всього на загальну суму 51 203,44грн.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 27.09.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В подальшому до суду надійшли також письмові заперечення Новоселицької МДПІ, у яких податковий орган посилається на безпідставність тверджень апелянта та правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просив апеляційну скаргу Новоселицької МОТБ залишити без задоволення, а постанову Черніевцького окружного адміністративного суду без змін.

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, окремо пояснивши, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не взято до уваги період, за який донараховано земельний податок, а саме 2009 2010 роки, під час якого чинними буди приписи Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Водночас, суд першої інстанції застосувавши положення Податкового кодексу України, порушив норми матеріального права, що слугувало підставою для ухвалення необґрунтованого та невірного рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечив, та посилаючись на письмові заперечення, просив у задоволенні апеляційної скарги Новоселицької МДПІ відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Новоселицькою МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку Новоселицької МОТБ, за результатами якої складено акт №262/15 від 19.04.2011 року „Про результати невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Новоселицькою МОТБ код ЄДРПОУ 01774413 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

В подальшому на підставі зазначеного акту, за порушення апелянтом вимог ст.14 Закону України «Про плату за землю», податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року №249/15, яким підприємству донараховано земельний податок у сумі 40690,75 грн. та штрафних санкцій у сумі 10512,69 грн.

Оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення і слугувало підставою для звернення скаржника до суду першої інстанції.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з необґрунтованості позовних вимог Новоселицької МОТБ, а відтак відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90р. №509 -XII (із змінами та доповненнями) визначено, що контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (надалі - податки, інші платежі) здійснюють органи державної податкової служби України. Метою здійснення даного контролю є забезпечення надходжень до дохідної частини державного бюджету, що в свою чергу забезпечить можливість держави виконувати покладені на неї завдання та функції

Як свідчать матеріали справи, документальна невиїзна перевірка апелянта проведена 31.01.2011 року, тобто у період, коли набули чинності приписи Податкового кодексу України в редакції від 02.12.2010 року №2755-VІ, що спростовує посилання апелянта на приписи Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПКУ, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, згідно п.79.І. ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як встановлено проведеною перевіркою, Новоселицька МОТБ на протязі 2009-2010 рр. знаходилася на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі ставкою 10 відсотків.

Указом Президента України від 03.07.98р. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малою підприємництва" регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малою підприємництва. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, плати (податку) за землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727", роз'яснено, що платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю лише за ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Як досліджено колегією суддів з письмових заперечень Новоселицької МОТБ від 20.04.2011 року (вх. №5327/10 від 21.04.2011р.) доданих до акту перевірки, останнім визнано про нездійснення господарської діяльності на протязі останніх 10 років.

Статтею 2 Закону України від 03.07.92р. N 2535-ХП "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом (платником) - власник землі та землекористувач, у тому числі орендар. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст.5 Закону України ..Про плату за землю" № 2535-ХП від 03.07.1992 року об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

На підставі ст.125 Земельного Кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, яких у вищевказаного суб'єкта господарювання немає. Без таких документів використовувати землю заборонено.

Як свідчать матеріали справи, зокрема лист відділу Держкомзему у Новоселицькому районі від 12.04.2011 року № 1388, у скаржника відсутні документи, які б посвідчували право постійного користування земельною ділянкою та її державної реєстрації.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.

Відтак, відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року Новоселицька МОТБ самостійно обчислює суму земельного податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютою поточного року подає відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як досліджено колегією суддів з відомостей відділу держкомзему у Новоселицькому районі №1388 від 12.04.2011 року, що містяться у матеріалах справи, згідно даними державної статистичної звітності за Новоселицькою МОТБ станом на 01.04.2011 р. рахується земельна ділянка загальною площею 3,5976 га., вартість земель з урахуванням коефіцієнту індексації становить 2092836,79 грн. (два мільйони дев'яносто дві тисячі вісімсот тридцять шість гривень 79 копійок).

Згідно з п. 1 ст. 274 Податкового Кодексу України встановлено, що ставки податку за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст. 272, 273, 276 і 278 Податкового Кодексу України.

Тобто, розмір земельного податку Новоселицькою МОТБ на 2009 рік становить 19762.39 грн., на 2010 рік -20928,36 грн., що вірно враховано судом першої інстанції пр. ухваленні оскаржуваної постанови.

Відповідно до п.І ст.286 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року "Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями".

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, скаржника в порушення вимог п.І ст.286 та ст.49 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року, не подавав розрахунок земельного податку позивач за 2009 -2010 роки до Новоселицьку МДПІ, що в подальшому і слугувало підставою для винесення правомірного, на думку колегії суддів, податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року №249/15.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної оптово-торгової бази Чернівецької облспоживспілки залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 березня 2012 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Сапальова Т.В.