Ухвала суду № 22156535, 29.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7860/11

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. Сапальової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького приватного виробничо - торговельного підприємства "Алмаз" до Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року ХПВТП "Алмаз" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003072301 від 01.06.2011 року.

Позовні вимоги заявник мотивував протиправністю спірного рішення, оскільки ним отримано та оплачено доставлений контрагентом товар на загальну суму 296 608,00 грн., який в подальшому був використаний у його господарській діяльності. Факт здійснення фінансових операцій, вчинених на виконання умов укладеного договору, а також факт проведення даних операцій в бухгалтерському та податковому обліку підтверджується відповідними товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 28.09.2011 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зокрема апелянт зауважує про те, що при дослідженні взаємовідносин позивача з контрагентом встановлено порушення останнім пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 56 322,00 грн.

Скаржник також зауважував, що TOB «Транс агентство метал» не доведено факту підтвердження здійснення господарської діяльності та здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Підсумовуючи наведене, податковий орган посилається на порушення товариством ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками та покупцями.

28.02.2012 року до суду від ХПВТП "Алмаз" надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких товариство посилаючись на правомірність та обґрунтованість суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року без змін.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у заниженні суми податкового зобов'язання по ПДВ за перевіряємий період в розмірі 59 322,00 грн.

На підставі виявлених порушень перевіряючим органом складено акт № 3702/236/23829770 від 19.05.2011 року та винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0003072301 від 01.06.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74 153,00 грн., з яких 59 332,00 грн. сума основного платежу та 14 831,00 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з відсутності правових підстав щодо обов'язку позивача сплачувати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а відтак протиправності спірного податкового повідомлення-рішення № 0003072301 від 01.06.2011 року.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку діям та рішенням податкового органу, колегія суддів виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним аргументом яким обґрунтовує свою позицію податковий орган є те, що господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ «Транс агентство метал» не спричинили реального настання правових наслідків, а тому відповідно до ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України такі правочини є недійсними.

До вказаних тверджень колегія суддів ставиться критично з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проаналізувавши вказані норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних відомостей, з яких можна було б дійти висновку про нікчемність правочинів укладених між ХПВТП "Алмаз" та ТОВ «Транс агентство метал».

Як свідчать матеріали справи, 14.05.2010 року між ХПВТП "Алмаз" та TOB "Транс агентство метал" було укладено договір поставки металопрокату № 10/3626/05/14-0, згідно умов якого постачальник зобов'язується доставити а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов даного договору постачальником - TOB "Транс агентство метал" доставлено зазначений у договорі товар, який оплачений покупцем - ХПВТП "Алмаз" на загальну суму 296 608,00 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи копіями відповідних накладних.

Субєкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи (податкові та видаткові накладні, тощо) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Доводи апеляційної скарги не містять жодних обгрунтувань, які б вказували, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій позивача з контрагентом, зокрема податкові накладні оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Податковий кредит згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А вимоги до податкової накладної визначені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Таким чином Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч. 2 ст. 71 КАС України саме на нього покладено обовязок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що на можливість включення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства не впливає відображення чи не відображення їх у податковому обліку контрагента у звязку з відсутністю відповідних вимог у Законі, а відсутність на підприємствах контрагентів складу працюючих, основних фондів тощо, не може бути безумовною підставою для висновку про недійсність (фіктивність) укладених угод та не доводить наявність умислу в діях позивача на отримання податкової вигоди з таких операцій.

Колегія суддів також зауважує, що скаржник дійшов помилкового висновку про нікчемність правочинів, що базується на відсутності відображення оподатковуваних операцій у податковій звітності контрагента TOB "Транс агентство метал", висновках про те, що платник податків співпрацює з підприємством, що має ознаки фіктивності, так як законодавство не ставить дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності порушених кримінальних справ стосовно посадових осіб контрагенту.

Діючим законодавством України не передбачений обовязок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак апелянт не може нести відповідальність за не виконання його контрагентом своїх податкових зобовязань, оскільки діючим законодавством така відповідальність не передбачена.

Крім того, колегія суддів також наголошує, що у даному випадку визначальним є факт того, що по укладених договорах поставки ХПВТП "Алмаз" отримало товар, який в подальшому реалізувало по договорам купівлі-продажу з фізичними та юридичними особами, підтвердження чого містяться у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0003072301 від 01.06.2011 року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністартивного суду від 28.09.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Сапальова Т.В.