Постанова № 22154985, 20.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1457/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача: Венгринюка С.В.

відповідача: Чмоли І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Св Далс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Св Далс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Компанія "Наша скарбниця", ТОВ "Карат" про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2010 року Приватне підприємство "Св Далс" звернулося з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 березня 2010 року №0000140233/0 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 218487 грн., в тому числі основного платежу 145658 грн. та штрафних санкцій 72829 грн. та №0000130233/0 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 260452 грн., в тому числі основного платежу 173635 грн. та штрафних санкцій 86817,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що під час проведення планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Св Далс" відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що правочини між Приватним підприємством "Св Далс" та ТОВ “Компанія “Наша скарбниця””і ТОВ “Карат”не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Підприємство мало всі підстави включити суми до валових витрат та податкового кредиту по здійсненим операціям. Доказами реальності факту поставки обладнання є те, що все обладнання, яке було отримано по угодам далі було доукомплектовано та продано і встановлено іншим наступним покупцям. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не включено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 4390,87 грн., так як у підприємства є в наявності всі документи, які підтверджують правомірність включення цих сум до податкового кредиту.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в задоволенні позову Приватного підприємства "СВ Далс" відмовлено повністю. Таке рішення ґрунтується на тому, що Державною податковою інспекцією у м.Чернівці у відповідності до положень частини 2 статті 71 КАС України доведено правомірність своїх рішень.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі. Аргументуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, 1) що пояснення директорів та засновників ТОВ "Карат" та ТОВ "Компанія "Наша скарбниця" ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не можуть бути належними доказами у справі, оскільки вказані особи не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання; зміст письмових пояснень є суперечливим; судом першої інстанції не перевірялась та недосліджувалась обставина щодо видачі на чиєсь ім'я довіреності від керівника підприємства з правом підпису будь-яких документів; не було проведено жодної почеркознавчої експертизи вказаних осіб, з метою встановлення приналежності підписів в первинних документах виписаних від їх імені; 2) стосовно порушеної 31.05.2011 року кримінальної справи Я-109092 за фактом підроблення офіційних документів посадовими особами ТОВ "Карат" та ТОВ "Компанія "Наша скарбниця" за фактом умисного ухилення від сплати податків, підроблення офіційних документів шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами ПП "СВ Далс", апелянт вказує, що по них продовжується досудове слідство, вирок відсутній. До того ж, у разі порушення вказаними контрагентами позивача вимог податкового законодавства, відповідальність за це мають нести саме ці особи, а не позивач; 3) щодо фіктивності та нікчемності укладених угод, апелянт вважає, що відсутність товарно- транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ, правилами ж ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення та зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом, адже такий обов'язок покладено на перевізника та його водія. Стверджує, що товар зі складів своїх контрагентів вивозив власними зусиллями та власним транспортом. Крім того, апелянт наголошує на безпідставності і недоведеності висновку щодо фіктивності угод, як таких, що суперечать інтересам держави.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її безпідставність.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, заяву про розгляд справи за їх відсутності не надали, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлені завчасно і належним чином. З урахуванням наведеного, положень частини 4 статті 196 КАС України, а також зважаючи на те, що явка осіб, які беруть участь у справі не визнавалась судом обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за даної явки.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду від 15 вересня 2011 року, - скасуванню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку ПП "Св Далс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 26.02.2010р. №518/23-3/33917646 (т.1 а.с.5-50).

В акті перевірки зафіксовані порушення:

- пп.4.4.1 п.4.4 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, 5.3.9.п.5.3.,п.5.9. ст.5, п.6.1.,п.п.6.3.1. п.6.3. ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 173635 грн.

- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, п. 7.2., п.п.7.3.5. п.7.3., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 145658 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 26.02.2010р. №518/23-3/33917646, податковими повідомленнями рішеннями від 11 березня 2010 року №0000140233/0 позивачу було визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 218487 грн., в тому числі основного платежу 145658 грн. та штрафних санкцій 72829 грн. та №0000130233/0 було визначено податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 260452 грн., в тому числі основного платежу 173635 грн. та штрафних санкцій 86817,5 грн.

Актом перевірки встановлено, що ПП "Св Далс" було укладено договори купівлі - продажу про поставку опалювального обладнання з ТОВ “Компанія “Наша скарбниця””і ТОВ “Карат”. Взаєморозрахунки було здійснено позивачем з ТОВ “Компанія “Наша скарбниця”” коштами згідно платіжних доручень на суму 151200 грн.(ст..10 Акту). Оплата від ПП "Св Далс" на адресу ТОВ “Карат”здійснена коштами згідно платіжних доручень на загальну суму 645071,02 грн. (ст.16 Акту).

В Акті перевірки зазначено, що працівниками відділу податкової міліції ДПІ у м.Чернівці проводилось відпрацювання засновників та посадових осіб ТОВ “Компанія “Наша скарбниця””і ТОВ “Карат”. В ході оперативно - розшукових заходів було встановлено, що директори та засновники ТОВ “Компанія “Наша скарбниця””та ТОВ “Карат”ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не мають жодного відношення до цих підприємств, від імені директора чи засновника будь яких фінансових документів, накладних, податкових накладних, договорів, документів податкової звітності не складали, не підписували та не уповноважували нікого цього робити. Ніяких фінансово господарських відносин з ПП "Св Далс" не мали і дане підприємство їм невідоме.

У звязку з цим, відповідач при проведенні перевірки дійшов висновку, що надані на перевірку документи за формою та змістом не відповідають нормам чинного законодавства, не мають юридичної сили та доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ “Компанія “Наша скарбниця””і ТОВ “Карат”.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами. Також вказано, що в в даному випадку мав місце виключно документообіг щодо господарських операцій, які дають право на формування сум податкового кредиту та валових витрат; Позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Такі висновки суду першої інстанції грунтуються, зокрема на тому, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту податку на додану вартість та віднесення вартості товарів до валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності; відсутність товарно транспортних накладних на підтвердження поставки опалювального обладнання поставленого ТОВ “Компанія “Наша скарбниця”” і ТОВ “Карат” позивачу є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції та нікчемність укладеної угоди; в.о. прокурора Шевченківського району м.Чернівці 31.05.11р. було порушено кримінальну справу Я-109092 за фактом підроблення офіційних документів посадовими особами ТОВ “Компанія “Наша скарбниця””і ТОВ “Карат” за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України. Порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків, підроблення офіційних документів шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами ПП "Св Далс" за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.2. ст.. 364, ч.2 ст.366 КК України. (т.2 а.с.234). Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги твердження позивача про безпідставне невключення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 4390,87 грн., через наявність суперечностей, а саме : первинні документи, надані позивачем, дійсно підтверджують сплату ПДВ в сумі 4390,87 грн., однак, під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження той факт, що саме ці документи не були враховані податковим органом при проведенні перевірки.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення позивачем позапланової виїзної перевірки ПП "СВ Далс", результати якої оформлені актом № 518/23-3/33917646 від 26.02.2010 року, податковим органом зроблено висновок про вчинення між ПП “СВ Далс” та ТОВ “Компанія “Наша скарбниця””, ТОВ “Карат” правочинів з метою, яка не спрямована на реальне настання наслідків .

Висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, щодо безпідставності включення до складу валових витрат суми 720617,00 грн., слідують з того, що всі документи , на підставі яких здійснені господарські операції позивача з названими вище контрагентами, а саме: угоди, накладні, акти прийому -передачі є фіктивними.

Виходячи з положень пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (тепер і далі чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 Закону).

За своїм змістом норми Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Компінія "Наша скарбниця" (Продавець) 31 березня 2008 року був укладений договір купівлі -продажу, згідно з яким, Продавець поставило Покупцю опалювальне обладнання, а саме: згідно видаткової накладної №3 від 01 квітня 2008 року та податкової накладної №11 від 01 квітня 2008 року на суму 75600,00 грн., в т.ч. ПДВ 12600,00 грн; згідно видаткової накладної №6 від 12 червня 2008 року та податкової накладної №НС-002543 від 12 червня 2008 року на суму 75600,00 грн., в т.ч. ПДВ 12600,00 грн.

Між ПП "СВ Далс" (Покупець) та ТОВ "Карат" 01 січня 2008 року, 01 вересня 2008 року, 23 вересня 2008 року та 01 жовтня 2008 року були укладені договори купівлі-продажу, відповідно за № №12/02, 27/09, 23/09,01/10, згідно з якими Продавець поставив позивачу опалювальне обладнання, а саме: згідно видаткової накладної №27 від 08 липня 2008 року та податкової накладної № 27 від 08 липня 2008 року на суму 74400,00 грн., в т.ч ПДВ 12400,00 грн.; згідно видаткової накладної №28 від 14 липня 2008 року та податкової накладної №28 від 14 липня 2008 року на суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9000,00 грн.; згідно видаткової накладної №47 від 16 вересня 2008 року та податкової накладної №47 від 16 вересня 2008 року на суму 76860,00 грн., в т.ч. ПДВ 12810,00 грн; згідно видаткової накладної №50 від 24 вересня 2008 року та податкової накладної №50 від 24 вересня 2008 року на суму 94200,00 грн., в т.ч. ПДВ 15700,00 грн; згідно видаткової накладної №51 від 24 вересня 2008 року та податкової накладної №51 від 24 вересня 2008 року на суму 210880,00 грн., в т.ч. ПДВ 35146,67 грн; згідно видаткової накладної №57 від 08 жовтня 2008 року та податкової накладної №61 від 08 жовтня 2008 року на суму 46000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7666,67 грн; згідно видаткової накладної №59 від 15 жовтня 2008 року та податкової накладної №63 від 15 жовтня 2008 року на суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8000,00 грн. та згідно видаткової накладної №66 від 31 жовтня 2008 року та податкової накладної №65 від 31 жовтня 2008 року на суму 109800,00 грн., в т.ч. ПДВ 18300,00 грн.

Частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В первинних документах наявних в матеріалах справи зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ПП "СВ Далс" до складу валових витрат.

Первинні документи, оформлені у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, є підставою для відображення в бухгалтерському та в податковому обліках операцій з отримання матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції, посилаючись на безтоварність, прийшов до висновку про незаконність віднесення позивачем до складу валових витрат сум по даним договорам, оскільки, на думку суду першої інстанції, такі правочини не були спрямовані на реальне здійснення господарських операцій та є оформлені лише документально. Так, суд першої інстанції вказує на відсутність товарно -транспортних накладних на підтвердження поставки опалювального обладнання поставленого ТОВ “Компанія “Наша скарбниця”” і ТОВ “Карат” позивачу.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з такою правовою позицією, оскільки даний висновок зроблено без дослідження всіх доказів, окрім того, товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції.

Так, Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення вантажів це послуга з перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником такої послуги та за плату, а замовником транспортних послуг є юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення вантажів. В свою чергу автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів транспортними засобами.

Відповідно до укладених договорів приймання товарів позивачем здійснювалась безпосередньо в момент передачі товару продавцем зі складанням відповідних накладних (видаткових товарних накладних), як передбачено умовами укладених договорів.

За умовами укладених позивачем вищевказаних договорів зобовязання з доставки товарів виконано позивачем власними зусиллями та транспортом.

Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі, що оформлені у відповідності з вимогами частини 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Позивачем були оприбутковані товари за відповідними рахунками бухгалтерського обліку та використані ним у власній господарській діяльності.

Окрім того, ДПІ у м. Чернівці не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача, а також висновків суду про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Суд першої інстанції на підтвердження висновків щодо фіктивності угод укладених позивачем із вказаними підприємствами посилався на інформацію викладену у поясненнях директорів та засновників ТОВ "Карат" та ТОВ "Компанія "Наша скарбниця" ОСОБА_4 і ОСОБА_5, згідно яких вказані особи ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств не мали. Проте поряд з цим, на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній, у кримінальній справі по даному факту триває досудове слідство.

Колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи (зокрема за викраденими, загубленими чи підробленими документами) навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що вказаним Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання та не позбавлено платника податку права на включення до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Слід зауважити, що видані підприємствами-контрагентами на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, на момент укладення та виконання договорів купівлі продажу, зберігання, видачі податкових накладних підприємства контрагенти були зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцями, що були зареєстрованими платниками податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. Згідно яких, в разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, безпідставність віднесення позивачем до валових витрат сум з господарських операцій з названими вище контрагентами не знайшли свого документального підтвердження.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи слідує, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Слід зауважити, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Верховний Суд України в своїй постанові від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08 вказує, що “…помилковим є висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів одних контрагентів позивача, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні”.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе:

що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти;

або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України у такій категорії спорів, що зокрема, знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, укладаючи вищевказані угоди із своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів вищевказаних договорів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо. Не знайшли підтвердження посилання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між "Св Далс" та ТОВ “Компанія “Наша скарбниця””і ТОВ “Карат” , адже правові наслідки за договорами наступили.

З огляду на викладене, податкові повідомлення - рішення від 11 березня 2010 року №0000140233/0 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 218487 грн., в тому числі основного платежу 145658 грн. та штрафних санкцій 72829 грн. та №0000130233/0 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 260452 грн., в тому числі основного платежу 173635 грн. та штрафних санкцій 86817,5 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Аналіз викладеного та матеріалів справи вказує на те, що судом першої інстанції не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, у зв'язку з цим висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувана постанова суду винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Св Далс" задовольнити повністю .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Св Далс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Компанія "Наша скарбниця", ТОВ "Карат" про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - скасувати та прийняти нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернівці від 11 березня 2010 року № 0000130233/0 та № 0000140233/0.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "26" грудня 2011 р. .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно:

секретар