Ухвала суду № 22154905, 20.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3740/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача: Кібтілевського С.Й., Полікарпова А.О.

відповідача: Щура А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маньківці" до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Маньківці" звернулось в суд з адміністративним позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області, з вимогами про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року за №№ 0000282300, 0000292300.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000282300 від 27.07.2011 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000292300 від 27.07.2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Барською міжрайонною державною податковою інспекцією оскаржено його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, апелянт посилаючись на порушення матеріального та процесуального права ставить питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Маньківці" відмовити повністю. Зокрема, зауважує, що до реєстрації договору оренди у встановленому порядку Позивач не мав правових підстав для використання зазначених земель; факт отримання та користування податковою пільгою Позивачем не заперечувався; представником Позивача не було надано жодних обґрунтованих заперечень, які підтверджують хибність здійсненого податковим органом розрахунку, зокрема контр розрахунків, первинних бухгалтерських документів тощо.

Представник відповідача в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити.

Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні, просили залишити апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 року у даній справі - без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і зявилися в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 01 червня 2010 року ТОВ “Маньківці” зареєстровано субєктом спеціального режиму оподаткування ПДВ відповідно до пункту 8-1 статті 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У період з 30.06.2011 року по 06.07.2011 року посадовими особами Барської міжрайонної державної податкової інспекції була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ “Маньківці”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 696/23/35599147 від 13.07.2011 року (а.с. 8-26 Т.1).

Відповідно до зазначеного акту перевірки перевіряючими було встановлено порушення позивачем пунктів 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, 8-1.7 статті 8-1, підпункт 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого ТОВ “Маньківці” завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість та занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, а також зазначено про використання позивачем податкової пільги з податку на додану вартість всупереч умовам її надання.

Як встановлено перевіркою, відповідно до первинних бухгалтерських документів та розрахунків ТОВ “Маньківці”для ведення господарської діяльності у періоді, що перевірявся, використовувало сільськогосподарські угіддя загальною площею 1198 га. На зазначених сільськогосподарських угіддях підприємством отримано та в подальшому реалізовано продукцію за період, що перевірявся, на суму 3912195 грн. Крім того, перевіряючими було встановлено, що з 1198 га сільськогосподарських угідь право користування вказаними земельними ділянками було належним чином зареєстровано тільки відносно 914 га., право користування рештою земельних ділянок, тобто 284 га не було належним чином оформлено, зокрема, договори оренди землі не пройшли державну реєстрацію, як того вимагає Земельний кодекс України та Закон України “Про оренду землі”.

Позиція податкового органу полягає в тому, що сума податку на додану вартість від отриманої та в подальшому реалізованої сільськогосподарської продукції з 1198 га за період, що перевірявся, в розмірі 782439 грн. позивачем неправомірно віднесена до податкового зобовязання по скороченій декларації, виходячи зі змісту поняття сільськогосподарського підприємства, визначеного пунктом 8-1.6 ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість”. Відтак, оскільки частина договорів оренди землі не пройшли державну реєстрацію, позивач неправомірно скористався податковою пільгою.

В акті перевірки зазначено, що реалізована та вирощена на сільськогосподарських угіддях, що не зареєстровані відповідно до чинного законодавства, не може вважатися сільськогосподарською продукцією, вирощеною на власних або орендованих виробничих потужностях, та підлягає відображенню у податкових зобовязаннях по загальній декларації, а саме: 3912195 грн. * на 23,7 % = 927190грн. / 20% = 185438 грн., де:

- 3912195 грн. - загальний обсяг реалізації продукції за період, що перевірявся;

- 23,7% - відсоток незареєстрованих сільськогосподарських угідь;

- 927190 грн. - продукція, вирощена на незареєстрованих угіддях;

- 20% - податок на додану вартість;

- 185 438 грн. - сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті ТОВ "Маньківці").

На підставі акта перевірки № 696/23/35599147 від 13 липня 2011 року та зафіксованих в ньому порушень Барською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішеннях від 27.07.2011 року форми “Р” № 0000292300 та № 0000282300, якими позивачу збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 185 438 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 36 082 грн. та 185438 грн.(а.с.6-7 Т.1).

Задовольняючи повністю позовні вимоги та визнаючи протиправними і скасовуючи податкові повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції суд першої інстанції виходив з того, що ідентифікувати та виокремити 185 438 грн. із загальної суми доходу, отриманого позивачем у періоді, що перевірявся, є неможливим, а відтак, прийняття Барською міжрайонною державною податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 185 438 грн., а також застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 36 082 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Такі висновки суду першої інстанції зроблені з урахуванням таких обставин:

- податкові ревізори-інспектори неправомірно здійснили підрахунок отриманої та реалізованої сільськогосподарської продукції, податок на додану вартість з якої, на їх думку, підлягає поверненню, оскільки сільськогосподарська продукція у 2011 році станом на 31 березня ще не була вирощена, а тим більше реалізована;

- зважаючи на те, що перевіряючими не досліджувався середній показник врожайності, якість ґрунту на зазначених земельних ділянках тощо, суд вважає не обґрунтований висновок податкового органу про конкретну вартість сільськогосподарської продукції, вирощену на земельних ділянках, договори оренди щодо яких, не були зареєстровані.

- перевіряючими не досліджувалось питання, чи на сільськогосподарських угіддях, договори оренди щодо яких, не були зареєстровані, взагалі здійснювалось вирощування сільськогосподарських культур, як і не доведено, що кошти отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, не були використані на власні виробничі потреби.

Водночас, судом першої інстанції враховано твердження представника позивача, що причини, через які окремі договори оренди землі не були зареєстровані, не залежали від нього, оскільки при видачі державних актів на право власності орендодавцям, Маньківською сільською радою було допущено ряд технічних помилок щодо кадастрових номерів земельних ділянок, імен власників землі тощо, тому державна реєстрація договорів оренди вказаних земельних ділянок є неможливою до приведення таких державних актів до належного вигляду.

Крім того, судом першої інстанції враховано факт сплати позивачем земельного податку щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає наведені вище висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8-1.1 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року - далі Закон №168/97-ВР (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно пункту 8-1.6 статті 8-1 цього Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, пунктом 8-1.7 статті 8-1 цього ж Закону визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше : - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягає поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Положеннями статті 12 Земельного кодексу України, частини 5 статті 126 Земельного кодексу України статтей 6, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вбачається з висновку суду першої інстанції, що знайшло своє відображення в оскаржуваній постанові, судом не заперечується, що усі договори оренди землі, предметом яких є земельні ділянки, які використовуються позивачем при здійсненні ним підприємницької діяльності, повинні пройти державну реєстрацію, при цьому, судом враховано той факт, що причини, через які окремі договори оренди землі не були зареєстровані, не залежали від Позивача.

Разом з тим, перевіряючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпунктів 1.3, 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів перевірок акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1, підпункту 2.3.4 підпункту 2.3 пункту 2 Порядку оформлення результатів перевірок факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів; не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування обєкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

З аналізу акту про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Маньківці" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року № 696/23/35599147 від 13.07.2011 року вбачається, що підставою для прийняття органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень став висновок про порушення позивачем положень пунктів 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, 8-1.7 статті 8-1, підпункт 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок використання позивачем земельних ділянок, договори оренди щодо яких, не були зареєстровані у порядку встановленому чинним законодавством України, відтак урожай, зібраний з площ, що використовувались Позивачем належав фізичним особам - власникам земельних ділянок. Відповідно , Позивачем було безпідставно отримано податкову пільгу та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 185438 грн.

З матеріалів справи вбачається , що ТОВ "Маньківці" у 2008 році укладено договори оренди землі з громадянами, яким на підставі державних актів на право власності належать земельні ділянки, що є предметом таких договорів (копії яких знаходяться в матеріалах справи) .

За умовами договорів оренди громадянами надано, а позивачем прийнято в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Маньковецької сільської ради. Однак, враховуючи, що при видачі державних актів на право власності орендодавцям, Маньківською сільською радою було допущено ряд технічних помилок щодо кадастрових номерів земельних ділянок, імен власників землі тощо, державна реєстрація договорів оренди вказаних земельних ділянок не проведена.

При цьому, умови договорів оренди з моменту їх підписання сторонами виконуються, претензії фізичних осіб - власників земельних ділянок на отриманий урожай - відсутні. До того ж, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач сплачує земельний податок щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.

Натомість, висновки відповідача, які знайшли своє відображення в акті перевірки № 696/23/35599147 від 13.07.2011 року щодо безпідставності отримання податкової пільги та не сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 185438 грн. ґрунтуються на непідтверджених доказами припущеннях.

Крім того, перевірка дотримання вимог земельного законодавства, і як наслідок висновки про неукладення договорів, які б засвідчували використання землі, не віднесено до компетенції податкового органу, адже відповідно до статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю належить до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель .

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Барської МДПІ Вінницької області були відсутні належні правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 року форми “Р” № 0000292300 та № 0000282300, якими позивачу збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 185 438 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 36 082 грн. та 185438 грн.. за порушення пунктів 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, 8-1.7 статті 8-1, підпункт 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно з частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок в адміністративних справах щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, в даній справі, доказування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень є обов'язком відповідача, і вищенаведена норма процесу є імперативною.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, доводи, викладені податковим органом в акті перевірки та під час розгляду справи, ніякими доказами не підтверджено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Маньківці".

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року , без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 грудня 2011 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно: секретар