Ухвала суду № 22154902, 20.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3977/11

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А. , суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О. , при секретарі: Александровій К.В. , за участю представників сторін: позивача: Зорі Д.Л., відповідача: Пастернака Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року приватне підприємство "Калинівський машинобудівний завод" звернулось в суд з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, в якому просить визнати неправомірними і скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акта невиїзної документальної перевірки №139/23/25494693 від 11.06.2010 року та Акта невиїзної документальної перевірки №211/25494693 від 10.08.2010 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року справу №2а/0270/3977/11 розєднано в два провадження, зокрема в адміністративній справі №2а/0270/3977/11 за позовом Приватного акціонерного товариства “Калинівський машинобудівний завод” до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції залишено вимоги про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта невиїзної документальної перевірки №139/23/25494693 від 11.06.2010 року

Поданою позивачем 29.09.2011 року заявою, позовні вимоги викладено у наступній редакції:“Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 14.06.2010 року, яким зменшено ПрАТ “Калинівський машинобудівний завод” суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 341236,00 грн”.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 14.06.2010 року, яким зменшено ПрАТ "Калинівський машинобудівний завод" суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 341 236, 00 грн. (триста сорок одна тисяча двісті тридцять шість гривень); стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод" 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням , Козятинська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, ставить питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються зокрема на тому, що судом не взято до уваги постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 07.06.2011 року, якою звільнено від кримінальної відповідальності директора ПАТ "Калинівський машинобудівний завод", у зв'язку із добровільною сплатою донарахованої суми податку, що на думку апелянта свідчить про фактичне визнання її позивачем. Крім того, у названій постанові зафіксовано, що в діях директора ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" вбачаються ознаки злочину щодо ухилення від сплати податків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Спірне податкове повідомлення-рішення № 00004023301/0 від 14 червня 2010 року прийняте на підставі акту перевірки №139/23/25494693 від 11.06.2010 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підпунктів 5.12.2, 5.12.3 пункту 5.12 статті 5 “Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого Наказом ДПА України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2010 року на суму 341276,00 грн.

Даний висновок слідує з того, що в результаті аналізу та співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України з податку на додану вартість ЗАТ “Калиновський машзавод”, встановлено розбіжності у частині заниження податкового зобовязання ТОВ “Сінергія” по взаємовідносинах із ЗАТ “Калиновський машзавод” по декларації за березень 2010 року у сумі ПДВ 341236 грн. 56 коп.

Так, 02 березня 2010 року між Позивачем та ТОВ “ТНК Сінергія” укладено контракт, який, відповідно до пункту 1.1, є контрактом купівлі продажу. Відповідно до п. 1.2 даного Контракту “Покупець” продає на суму Контракту, а “Покупець” приймає та оплачує металопрокат у відповідності до Специфікації поставки, яка є невідємною частиною даного Контракту. На виконання умов вказаного контракту Позивачу поставлявся металопрокат на загальну суму 2047419 грн. 36 коп., що підтверджується Специфікаціями поставки (а.с. 104-106), видатковими накладними та прибутковими ордерами (а.с. 107-118), картками складського обліку матеріалів (а.с. 159-175) та банківськими виписками (а.с. 176-180), які засвідчують розрахунки між Позивачем та ТОВ “ТНК Сінергія”

Станом на день судового розгляду справи закрите акціонерне товариство "Калинівський машинобудівний завод" реорганізовано у приватне акціонерне товариство "Калинівський машинобудівний завод", яке є його правонаступником.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000402301/0 від 14.06.2010 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 341236,00 грн.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від (зараз і надалі - чинного на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розумінні пункту 1.5 статті 1 Закону звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, наявність права на бюджетне відшкодування не залежить від того, коли у покупця товарів виникло зобовязання перед постачальниками і було відображено в податковому кредиті платника податку.

До того ж, викладені вище положення свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що Закон України "Про податок на додану вартість" виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Як вбачається з акту перевірки від 11.06.2010 року, винесенню оскаржуваного рішення слугували правовідносини позивача з ТОВ "Сінергія", оскільки податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ “Сінергія” за березень 2010 року не визнано як податкову звітність, у звязку з тим, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, тому податкові зобовязання по даному контрагенту за березень 2010 року не відображено.

Однак, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що « вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам …. якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. »

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Натомість, як встановлено в ході розгляду справи, відповідно до Контракту від 02 березня 2010 року позивачу ТОВ "ТНК Сінергія" поставлявся металопрокат. По вказаних операціях контрагентом позивача були виписані видаткові накладні. Оплата наданих послуг підтверджується прибутковими ордерами та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування відповідних сум податку на додану вартість виникло у позивача у наступному податковому періоді після фактичної оплати отриманих послуг. Отже, позивач мав право на бюджетне відшкодування, тому що правильно сформував податковий кредит у попередніх податкових періодах, мав відємне значення податкових зобовязань і фактично сплатив податок постачальнику.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач при розрахунку суми бюджетного відшкодування по господарських операціях з ТОВ "Сінергія", діяв у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР, а відтак зменшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 341236,00 грн. було безпідставним.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 201 - 204 КАС України.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 грудня 2011 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно: секретар