Ухвала суду № 22154831, 20.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4025/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів:Голоти Л.О.

Курка О.П. <Довідник >

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач (апелянт) : Лучинський Павло Васильович

відповідач : Савишен Олександр Борисович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Авто" про сплату податкових зобов'язань в сумі 844166,00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Вінниці звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Авто" про сплату податкових зобов'язань в сумі 844166,00 грн. нарахованих рішенням ДПІ у м. Вінниці № 23913/10/23 від 16 листопада 2009 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року в задоволення даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили, у звязку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Авто" є субєктом господарювання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, основним видом діяльності якого є імпорт вживаних автомобілів та їх подальша реалізація на митній території України.

Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Імпекс Авто", за результатами якої складено акт № 233/23/33912035 від 02.11.2009 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Імпекс Авто" при визначені бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки автотранспортних засобів нових та бувших у використанні на митній території України використано продажну вартість автотранспортних засобів, встановлену на основі договорів укладених з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", який доповнено абзацом наступного змісту: "У разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами."

Перевіряючими зроблено висновок про заниження ТОВ "Імпекс Авто" податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 562777 грн.

В ході вказаної перевірки, головою ДПА у Вінницькій області Дороховським О.М. було прийняте рішення від 27.10.2009р. № 2 про застосування "звичайних цін" при визначені податкових зобовязань ТОВ "Імпекс Авто" за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р.

За наслідками такого рішення ДПІ у м. Вінниці, з посиланням на п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняла власне рішення № 23913/10/23 від 16.11.2009р., яким, шляхом застосування непрямих методів визначення податкових зобовязань, донарахувала ТОВ "Імпекс Авто" податок на додану вартість в сумі 562777 грн. та застосувала штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 281398 грн. (50% від заниженої суми податку на додану вартість). Всього ж цим рішенням визначено податкових зобовязань на загальну суму 844166 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про встановлення звичайної ціни на рівні митної вартості не відповідають положенням чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такою правовою позицією.

Так відповідно до пунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Судовими інстанціями встановлено, що база оподаткування податком на додану вартість відповідачем визначена вірно відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону № 168/97-ВР із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни. При цьому, визначення позивачем податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін згідно рішень на підставі 4.3 названого Закону який вказує, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, є хибним. Даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. Тобто зазначений порядок регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А викладені в позовній заяві доводи про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

При визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.

Також, варто зауважити, що згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній до 31.12.2011 року) обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Позивачем ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано доказів розрахунку вартості товару: а саме, вільна ціна на аналогічний товар, яка склалася на ринку (офіційні дані Державного комітету з статистики України та його відділень, торгівельно-промислових палат, торгівельних фондових бірж тощо), розмір акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг), сума коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби (підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році)" вказано, що Верховний Суд України визнав за можливе встановлювати рівень звичайних цін для цілей оподаткування на підставі даних Державного інформаційного аналітичного центру та Державної митної служби в Україні.

Слід підкреслити, що дана правова позиція стосується спорів, які виникли до набрання чинності статті 39 Податкового кодексу України, так як з набранням чинності даної норми питання щодо визначення звичайної ціни на імпортовані товари відпало, оскільки, зазначена стаття містить норми щодо визначення звичайної ціни на імпортовані товари. Зокрема, відповідно до пункту 39.13 статті 39 Податкового кодексу України, для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення.

За таких обставин не можна вважати доведеним позивачем той факт, що ціна товарів, реалізованих відповідачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. А тому твердження позивача про заниження товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Авто" суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету є безпідставним.

Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Державній податковій інспекції у м. Вінниці в задоволенні позову про стягнення 844166 грн., нарахованих у звязку з безпідставним визначенням податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 грудня 2011 року.

Головуючий суддя< Список >Совгира Д. І.

Судді< Список >Голота Л. О.

< Список >Курко О. П.

<Список >

<Список >