Ухвала суду № 22154109, 23.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3959/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Сапальової Т.В.

при секретарі: Павловій С.С.

за участю представників сторін:

апелянта - Мазур О.О., Лисака В.В.

позивача - Супруна М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Поділляагротранс”(далі ТОВ “Поділляагротранс”) до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі ДПІ у м.Вінниці) та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі ГУДКУ у Вінницькій області) про визнання діяльності протиправною та стягнення сум бюджетного відшкодування.

Позовні вимоги заявник мотивував невиконанням податковим органом вимог п.200.12 ст.200 ПК України, згідно з якою, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Водночас, останній відповідно до п.200.13 ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відтак, невиконанням відповідачами своїх обовязків, слугувало підставою для звернення ТОВ “Поділляагротранс” до суду.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 05.09.2011 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ДПІ у м.Вінниці подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

17.11.2011 року до суду також надійшли письмові заперечення ТОВ “Поділляагротранс”, у яких товариство заперечує проти доводів апелянта стверджуючи про їх безпідставність. Водночас наголошуючи на правомірності висновків суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м.Вінниці відмовити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року без змін.

У судовому засіданні представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, зокрема наголосивши на тому, що податковий орган у спірних правовідносинах діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при ухваленні оскаржуваної постанови.

Представник позивача - ТОВ “Поділляагротранс” у судовому засіданні з твердженнями скаржника не погодилась та посилаючись на письмові заперечення від 17.11.2011 року просила у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м.Вінниці відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, скаржником - ДПІ у м.Вінниці проведені позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень, травень 2011 року, результати яких оформлені актом від 25.06.2011 року №2742/2330/33553300 та довідкою від 01.08.2011 року №3263/2330/33553300.

Даним актом перевірки підтверджене бюджетне відшкодування в розмірі 224741,00 грн., а довідкою перевірки в сумі 339046,00 грн..

Як зясовано судом першої інстанції, невиконання контролюючими органами своїх обовязків згідно п.200.12, п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України, слугувало підставою для звернення товариства до ДПІ у м.Вінниці із запитом від 03.08.2011 року № 08/03-П про надання інформації щодо направлення висновків ГУДКУ у Вінницькій області.

В подальшому, ТОВ “Поділляагротранс” отримана відповідь податкового органу від 11.08.2011 року № 43648/19-10, яким проінформовано про те, що інформація про достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування потребує уточнень і запропоновано провести додаткову звірку.

Відтак, аналізуючи зміст наданої відповіді, стає зрозумілим, що апелянт не надав ГУДКУ у Вінницькій області висновки про бюджетне відшкодування на користь позивача, порушив вимоги п.200.12 ст.200 Кодексу і проявив протиправну діяльність.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з неправомірності дій ДПІ у м.Вінниці щодо ненадання відповідних висновків до Державного казначейства, що необхідні для здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки відповідні суми були фактично узгодженні у встановленому законом порядку, а тому посилання податкового органу на проведення зустрічних перевірок не може бути підставою для ненадання відповідних висновків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ПК України, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 200.10 - 200.13 ст. 200 ПК України, передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Аналогічна позиція висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” від 20.07.2010р., яка полягає у тому, що підтвердження суми бюджетного відшкодування податковим органом слід розуміти як узгодження платником податку суми такого відшкодування з податковим органом шляхом підтвердження заявленої до відшкодування платником суми податку на додану вартість актом проведеної перевірки.

Водночас, у даному Листі Вищого адміністративного суду зазначено, що в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

В розрізі наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками, що містяться в оскаржувані постанові суду першої інстанції щодо бездіяльності податкового органу та, як наслідок, порушення права заявника на бюджетне відшкодування, оскільки висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету.

Відповідно до ч. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року №609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі відшкодування за рішенням суду з державного бюджету податку на додану вартість та/або відсотків за бюджетну заборгованість за несвоєчасно відшкодовані суми податку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність позовних вимог ТОВ “Поділляагротранс”, а відтак наявності правових підстав для задоволення позову.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 листопада 2011 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Сапальова Т.В.