Ухвала суду № 22153126, 23.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 р.Справа № 2а-12293/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2а-12293/11/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №000279/1702 від 31.08.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від23.11.2011р. по справі№2а-12293/11/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований у Виконавчому комітеті Харківської міської ради за №НОМЕР_2 від 23.04.2005 року, взятий на податковий облік у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 26.04.2005 за № 20784, має Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.04.2009 № 100220541, видане ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер платника НОМЕР_1.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, по взаємовідносинам з ТОВ "Майра" (код ЄДРПОУ 36817495), та з ТОВ "АПК Улан" (код ЄДРПОУ 36371820), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2011, відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірка проводилась з 29.07.2011 по 04.08.2011 року, з 05.08.2011 по 08.08.2011 перевірку продовжено на підставі наказу № 1639 від 04.08.2011 року (а.с. 76).За наслідками перевірки складено акт від 15.08.2011р. № 3690/1702/НОМЕР_1.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем ст.13, п.4 ст.14 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" за І квартал 2010 року, ІV квартал 2010, І квартал 2011 року, в результаті чого відповідачем донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 91818,75 грн. Крім того, відповідач у висновках акту перевірки зазначим про порушення позивачем п.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 у І кв. 2010 року, у IV кв. 2010, у І кв. 2011 року з контрагентами.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення до акту перевірки до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (а.с. 47-48).

На зазначені заперечення відповідачем була надана відповідь від 26.08.2011 №19176/10/17-224, якою висновки акту перевірки №3690/1702/НОМЕР_1 від 15.08.2011р. залишені без змін.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000279/1702 від 31.08.2011 р., яким позивачу донараховано податок у розмірі 91818,75 грн.

З акту перевірки та рішення податкового органу, колегією судів встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугував, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про нікчемність угод, укладених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Майра" та ТОВ "АПК Улан".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Так, 15.03.2010 року між позивачем та ТОВ "АПК Улан" укладено договір купівлі-продажу цукру № У-10/03/15/1-КП (т.1 а.с. 42)

На підтвердження реальності господарських операцій за даною угодою позивачем надано податкову накладну від 16.03.2010р. №700 (т.1 а.с. 27), видаткову накладну №РН-0000861 від 16.03.2010р.(т.1а.с.30), рахунок-фактуру №СФ-0000516 від 15.03.2010р.(т.1 а.с.248 ), банківську виписку (т.1 а.с. 14, 15 ).

26.07.2010 року між ТОВ "Майра" та ФО-П ОСОБА_1 укладено договір №М-2607-13-КП купівлі-продажу цукру.(т.1 а.с.43).

На підтвердження реальності господарських операцій за даною угодою позивачем надано податкові накладні від №1499 від 27.10.2010р., №1672 від 03.11.2010р., №2014 від 10.12.2010р., №6 від 11.0.2011. (т.1 а.с.27-29), видаткові накладні №РН-0001560 від 04.11.2010р., №РН-0001422 від 30.10.200р., №РН-0001840 від 10.12.2010р., №РН-0000011 від 13.01.2011р.(т.1 а.с.30, 31), рахунки-фактури №СФ-0001011 від 27.10.2010р., №СФ-0001046 від 03.11.2010р., №СФ-0001211 від 10.12.2010р., №СФ-0000007 від 1.01.2011р. (т.1 а.с. 246, 247), банківську виписку (т.1 а.с. 13-21).

З матеріалів справи слідує, що вподальшому товар був поставлений ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика" відповідно договору № 18/01-1/2/35-10 від 01.01.2010 року (т.1 а.с.40) та СФГ "Аграрій 2000", відповідно договору № 27/10-1 від 27.10.2010 року (т.1 а.с.41).

Виконання вказаних договорів підтверджується наданими до матеріалів справи податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.13-35; а.с. 38, 39, 250, т.2 а.с.1). Оплата за поставлений товар підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Відповідач не заперечує та відобразив в акті перевірки, що ФОП ОСОБА_1 надавав декларації з ПДВ за період, який перевірявся, до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у встановлені законодавством терміни (а.с. 55).

Між тим, на підставі інформації, отриманої від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо визнання нікчемною угод контрагента позивача - ТОВ "Майра" з придбання товарів (робіт, послуг), що надійшла листами від 11.03.2011 №1909/7/233-13, від 12.04.2011р. №2824/7/23-313 разом з актом перевірки ТОВ "Майра" від 06.04.2011р. № 1488/233/36817495; та контрагенту позивача - ТОВ "АПК "Улан", що надійшла листом від 28.03.2011 року №2365/7/18-014 разом з актом перевірки ТОВ "АПК "Улан" від 12.03.2011 року №1000/182/36371820 та встановлення неможливості реального здійснення даними підприємствами фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством України відповідачем зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат - витрат за даними угодами на загальну суму 486291,66 грн. без ПДВт у періоді з 01.10.2010 по 31.03.2011.

Так, із акту перевірки вбачається, що позивачем до складу валового доходу у періоді з 01.10.2010 по 31.03.2010 року включено дохід, отриманий від реалізації придбаної у ТОВ "Майра" та ТОВ "АПК "Улан" продукції.

До складу податкового кредиту у IV кв. 2010 року та І кв. 2011 року було включено суми ПДВ у розмірі 122425,01 грн. по податковим накладним від 27.10.2010р. № 1499, від 03.11.2010р. №1672, від 10.12.2010р. № 2014, від 11.01.2011р. №16, отриманим від ТОВ "Майра" та по податковій накладній від 16.03.2010р. №700 від ТОВ "АПК Улан".

До матеріалів справи надані банківські виписки, які підтверджують оплату позивача за придбаний у контрагентів товар, відповідно до вимог укладених договорів. Вказані суми ПДВ було включено до декларації з ПДВ у IV кв. 2010 року, І кв.2011 року відповідно, та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Проведення господарських операцій між позивачем та підприємствами ТОВ "Майра" та ТОВ "АПК "Улан" та ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика" підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення запису в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами України.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп, 7.2,4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 п.п., 7.4.1. п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит, зокрема, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перелік вимог, яким повинна відповідати податкова накладна, вказаний у пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вищезазначеного Закону.

Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для включення таких сум до податкового кредиту.

Таким чином, отримані від контрагентів позивача накладні є належною підставою для формування податкового кредиту позивачем та відповідного зменшення суми податку до сплати.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, визначеними статтею 7 Закону "Про податок на додану вартість", згідно з якими, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, позивач вірно визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він мав право включити до складу податкового кредиту. Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ", належним чином оформлені податкові накладні.

Окремо слід відзначити, що рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 23/29-046 від 15.03.2011 року було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Майра". Вказане рішення було прийняте у звязку із внесенням державним реєстратором Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 р. по справі № 2а-2887/11/2070 за позовом ТОВ "Майра" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання дій незаконними та скасування рішення - дії державного реєстратора визнано незаконними, рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасоване (а.с. 8-9). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 року постанова суду залишена без змін, скарга податкового органу без задоволення.

З матеріалів справи також слідує, що другий контрагент позивача ТОВ "АПК Улан" зареєстроване 06.04.2009 р. Виконавчим комітетом Харківської міської Ради за № 14801020002043812, отримав Свідоцтво про державну реєстрацію від 14.04.2009р., взято на податковий облік в органах ДПС 14.04.2009р. № 16732, мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 13.05.2009 № 100226004, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 363718220383. Зазначене Свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.01.2011 року, в звязку із внесенням до ЄДР запису про відсутність підтвердження щодо місцезнаходження платника податку.

Отже, на момент укладення угод з позивачем вищезазначені підприємства: ТОВ "Майра" та ТОВ "АПК "Улан" пройшли передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебували на податковому обліку в органах ДПС та мали відповідні Свідоцтва платників ПДВ. Таким чином, на момент видачі податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість, отже відповідно до приписів пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мали право видавати податкові накладні.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена зустрічна звірка ФО-П ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, який мав правові відносини з платниками податків ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика", за результатами якої складена довідка від 16.05.2011 року № 1640/1702/НОМЕР_1. В результаті зазначеної звірки відповідачем встановлено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ "Майра", продано ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика", розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика" - відсутні.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Приписами Закону України “Про автомобільний транспорт” та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.

Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій в частині перевезення придбаного за договорами товару, надано до суду копії товарно-транспортних накладних.

Проведення вищенаведених операцій підтверджується наданими до матеріалів справи копіями первинних документів: податкових та видаткових накладних; товарно-транспортними накладними; довіреностями на отримання товару; актами здавання-приймання виконаних робіт, банківськими виписками.

Таким чином, що про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до п. 4 ст. 14 зазначеного Декрету, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Таким чином, договори укладені між позивачем та ТОВ "Майра" та ТОВ "АПК Улан" мали реальний характер, податкові накладні виписані даними підприємствами під час дії Свідоцтва ПДВ. А отже, позивачем правомірно нарахований податок з доходів фізичних осіб.

Вище наведене підтверджує факт придбання позивачем товарів з метою використання в господарській діяльності платника податку, який є обов'язковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах угоди в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними немає.

Згідно статті 71 КАС України кожне сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2а-12293/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.