Ухвала суду № 22153120, 23.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 р.Справа № 2а-10060/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. по справі№2а-10060/11/2070

за позовом Приватної фірми "Світ"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна фірма "Світ" звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати незаконним дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо визнання правочинів, укладених позивачем з ПП "Вайлід" такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності в силу припису законів; визнати відсутність у відповідача повноважень по визнанню правочинів такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000802330 від 19.07.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. по справі№2а-10060/11/2070 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000802330 від 19.07.2011 року Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в поному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності і обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Приватна фірма “Світ” набула статус юридичної особи (код 30290144), зареєстрована платником податку на додану вартість, про що 04.09.2000 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 29580723 НБ № 097512, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Відповідно до статуту Приватної фірми “Світ”, затвердженого власником приватного підприємства 22.12.2009 року, зареєстрованого 23.12.2009 року за № 14801050002036835, підприємство створюється і діє на підставі Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України та інших нормативно-правових актів. Відповідно до п. 2 Розділу 1 Статуту метою діяльності підприємства є здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку. Предмет діяльності підприємства визначений пунктом 3 Статуту.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 08.07.2011 року по 12.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка відповідача в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП “Вайлід” за березень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 12.07.2011 року № 138/23-30/30290144.

Відповідно до висновку, викладеного в акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результатів чого занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість у сумі 9300,00 грн., в т. ч. у березні 2011 року у сумі 9300,0 грн.; ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПФ “Світ”, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 9301,00 грн. (з яких за основним платежем 9300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.).

З акту перевірки та рішення податкового органу, колегією судів встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугував, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з контрагентом, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що 02.08.2010 року між Приватним підприємством “Вайлід”та Приватною фірмою “Світ” був укладений договір поставки № 02/08/10/1, відповідно до умов якого Приватне підприємство “Вайлід”(далі-Поставщик) зобовязався передати у власність Приватної фірми “Світ”(далі - Покупець) Товар згідно податкових накладних тощо до даного Договору, а Покупець зобовязався прийняти вказаний Товар і своєчасно сплатити його на підставах, визначених Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість постачаємого Товару визначається згідно накладних, які є невідємною частиною даного Договору.

Згідно п. 3.1 Договору вартість на Товар встановлюється у національній валюті України і вказується в накладних, які є невідємною частиною Договору, по кожній поставки окремо.

Загальна вартість Договору визначається згідно накладних, які є невідємною частиною даного Договору (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору Товар постачається на умовах СРТ склад Покупця. Товар вважається поставленим з моменту підписання накладних уповноваже6нимим представниками Сторін (п. 4.2 Договору).

Порядок розрахунків по Договору передбачений Розділом 5 Договору, відповідно до якого розрахунок за Товар здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Поставщика або іншим способом, який не протиріччить діючому законодавству України. Оплата Товару здійснюється Покупцем не пізніше 270 банківських днів з моменту відгрузки партії Товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Поставщика. При проведенні розрахунків за Товар, постачаємий за даним Договором, можуть використовуватися векселя. Додаткового узгодження на їх використання не передбачається.

Відповідно до п. 9.6 даний Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання взаємних зобовязань і врегулювання всіх розрахунків між Сторонами.

ПП “Вайлід”, який є Поставщиком за договірними умовами, позивачу, який є Покупцем за договірними умовами, були виписані видаткові накладні № 01032 від 01.03.2011 року на суму 217485,53 грн., в т. ч. ПДВ 36247,59 грн.; № 02032 від 02.03.2011 року на суму 98424,47грн., в т. ч. ПДВ 16404,08 грн., № 03032 від 03.03.2011 року на суму 304200,00 грн., в . т. ч. ПДВ 50700,00 грн., № 11032 від 11.03.2011 року на суму 185517,20 грн., в т. ч. ПДВ 30919,53 грн., № 14031 від 14.03.2011 року на суму 238557,60 грн., в т.ч. ПДВ 39759,60, грн., № 17031 від 17.03.2011 року на суму 241051,74 грн., в т.ч. 40175,29 грн., № 25031 від 25.03.2011 року на суму 213910,32 грн., в т.ч. ПДВ 35651,72 грн. Згідно перелічених видаткових накладних Товаром, який постачається є люстри, лампи, світильники, бра, підстава Договір № 02/08/10/1 від 02.08.2010 року.

На суму поставки, контрагентом позивача виписані податкові накладні № 1032 від 01.03.2011 року на суму 217485,53 грн., в т.ч. ПДВ 36247,59 грн., № 2032 від 02.03.2011 року на суму 98424,457 грн., в т.ч. ПДВ 16404,08 грн., № 3032 від 03.03.2011 року на суму 304200,00 грн., в т.ч. ПДВ на 50700,00 грн., № 11032 від 11.03.2011 року на суму 185517,20 грн., в т.ч. ПДВ 30919,53 грн., № 14031 від 14.03.2011 року на суму 238557,60 грн., в т.ч. 39759,60 грн., № 17031 від 17.03.2011 року на суму 241051,74 грн., в т.ч ПДВ 40175,29 грн., № 25031 від 25.03.2011 року на суму 213910,32 грн. в т.ч. 35651,72 грн. Згідно перелічених видаткових накладних Товаром, який постачається є люстри, лампи, світильники, бра, підстава Договір № 02/08/10/1 від 02.08.2010 року.

Копії вказаних податкових накладних наявні в матеріалах справи.

Розрахунки між ПП “Вайлід” та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "Вайлід", що підтверджується копією платіжного доручення № 123 від 01.03.2011 року на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., № 131 від 04.03.2011 року на суму 160000,00 грн., в т.ч. ПДВ 26666,67 грн., № 147 від 11.03.2011 року на суму 160000,00 грн. , в т. ч. ПДВ 26666,67 грн., № 171 від 18.03.2011 року на суму 65000,00 грн., в т. ч. ПДВ 10833,33 грн., № 199 від 25.03.2011 року на суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн., № 185 від 24.03.2011 року на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 179 від 22.03.2011 року на суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн. Згідно перелічених платіжних доручень призначенням платежу є сплата за електротовари згідно угоди № 02/08/10/1 від 02.08.2010 року.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видані ПП “Вайлід” за березень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В ході розгляду справи судом встановлено, що контрагент позивача ПП “Вайлід”зареєстрований та фактично знаходиться в смт. Овідіополь Одеської області, що з урахуванням місцезнаходження позивача в м. Харкові передбачає транспортування придбаного товару від постачальника до покупця.

Приписами Закону України “Про автомобільний транспорт” та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.

Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції в частині перевезення придбаного за договором товару, надано до суду копії товарно-транспортних накладних № 01032 від 01.03.2011 року, № 02032 від 02.03.2011 року, № 03032 від 03.03.2011 року, № 11032 від 11.03.2011 року, № 14031 від 14.03.2011 року, № ё17031 від 17.03.2011 року, № 25031 від 25.03.2011 року. Згідно перелічених товарно-транспортних накладних вантажовідправником зазначений ПП “Вайлід”, вантажоотримувачем - ПФ “Світ”, пункт відвантаження Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 15, пункт розвантажування м. Харків, пр. Московський, 196-а, назва продукції вантажу електроосвітлювальні прилади згідно видаткових накладних № 01032 від 01.03.2011 року на суму 217485,53 грн., № 020032 від 02.03.2011 року на суму 98424,Ю47 грн., № 03032 від 03.03.2011 року на суму 304200,00 грн., № 11032 від 11.03.2011 року на суму 185517,20 грн., № 14031 від 14.03.2011 року на суму 238557,60 грн., № 17031 від 17.03.2011 року на суму 241051,74 грн.,№ 25031 від 25.03.2011 року на суму 213910,32 грн.

Далі, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити технологічні та технічні можливості позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме наявність приміщень для зберігання товарів та можливості його подальшої реалізації, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невідємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.

В матеріалах справи наявний договір оренди нежитлового приміщення № 01/01/11/1А від 01.01.2011 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендодавець) та Приватною фірмою “Світ”(далі Орендатор), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове користування нежитлове приміщення підвал 1/2 частини приміщення № 10 площею 7.15 кв.м., № 26, загальною площею 26,85 кв.м.; 1 поверху № 31,32,33, 1/2 частини приміщення № 34 площею 0,75 кв.м., підлога і стіни (за виключенням стелі), приміщення 2-го поверху Ѕ частина приміщення № 73 площею 30,7 кв.м., № 72 площею 5 кв.м., загальною площею 35,7 кв.м, а всього загальною площею 98 кв.м. в будові літ. “А-2”по пр. Московському, 196-А в м. Харкові.

Відповідно до п. 4.1 Договору строк дії Договору 11 місяців з моменту підписання договору.

Вподальшому, придбаний товар позивачем був реалізований ЗАТ “Нова лінія”за договором № 7249/090519, укладеного 20.05.2009 року, відповідно до умов якого ПФ “Світ”(далі Постачальник) зобовязався поставити та передати товар у власність ЗАТ “Нова лінія”(далі Покупець), в період дії цього договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, який визначений у Замовленні Покупця та за цінами, зазначеними у Специфікаціях, які є невідємною частиною цього Договору, а Покупець зобовязується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього Договору. Пунктом 12.1 Договору строк дії цього договору визначений до 31.12.2009 року. Окремі умови Договору № 7249/090519 від 20.05.2009 року Додатковими угодами № 1 від 30.10.2009 року, № 2 від 29.12.2009 року були змінені. Додатковою угодою № 3 від 31.12.2010 року дію Договору № 7249/090519 від 20.05.2009 року було пролонговано до 31.12.2011 року.

04.05.2010 року між ПФ “Світ”та ТОВ “Леруа Мерлен Україна” укладений Договір поставки № 13008, відповідно до умов якого ТОВ “Леруа Мерлен Україна”(надалі Покупець) замовляє, а “ПФ “Світ”(надалі Постачальник) поставляє Покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або на склад Покупця продукцію, визначену у Додатку № 2 (Спеціфікація) до цього договору,Ю яку Покупець зобовязується прийняти та сплатити у строк та на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 19.1 Договору даний Договір є довгостроковим і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку до повного і належного виконання Сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

21.09.2010 року між ПФ “Світ”та ТОВ “Олді-Житомір”був укладений договір поставки № 21/09/2, відповідно до умов якого ПФ “Світ”(надалі Постачальник) зобовязався в обумовлений даним Договором строк поставити і передати у власність ТОВ “Олді-Житомір”(надалі Покупець), а Покупець прийняти і оплатити товар, відповідно до умов Договору. Відповідно до п. 1.2 Договору товаром даного Договору є товар, зазначений в Специфікації Постачальника і підписується Сторонами. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі (Додаток № 1 до даного Договору) і є невідємною його частиною. Пунктом 12.1 Договору строк дії Договору визначений до 31.12.2011 року.

21.09.2010 року між ПФ “Світ”та ТОВ “Торгово-будівельний дім “ОЛДІ”був укладений договір поставки № 21/09/1, відповідно до умов якого ПФ “Світ”(надалі Постачальник) зобовязується в обумовлений Договором строк поставити і передати у власність, а ТОВ “Торгівельно-будівельний дім “ОЛДІ”(надалі Покупець) прийняти і оплатити товар відповідно до умов даного Договору. Відповідно до п. 1.2 Договору товаром даного Договору є товар, зазначений в Специфікації Постачальника і підписується Сторонами. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі (Додаток № 1 до даного Договору) і є невідємною його частиною. Пунктом 12.1 Договору строк дії Договору визначений до 31.12.2011 року.

20.10.2010 року між ПФ “Світ”та ТОВ “СТК “Добрострой”був укладений договір поставки № 470. Відповідно до умов якого ПФ “Світ”(надалі Постачальник) поставляє і передає у власність ТОВ “СТК “Добрострой”(надалі Покупець), а Покупець приймає і сплачує товари відповідно з Заказами Покупця і товаросупровідною документацією, яка є невідємною частиною даного Договору, на умовах зазначеного Договору. Строк дії договору обумовлений сторонами до 31.12.2012 року (п. 12.1 Договору).

10.03.2011 року між ПФ “Світ”та ТОВ “ТВК “Рона-Маркет”був укладений договір поставки № 10/03/11, відповідно до умов якого ПФ “Світ”(надалі Постачальник) зобовязується передати товар у власність ТОВ “ТВК “Рона-Маркет”(надалі Покупець), а Покупець зобовязується прийняти і оплатити товар у строк та на умовах, передбачених цим Договором. Строк дії Договору до 31.12.2018 року (п. 17.1 Договору).

Факт реальності здійснення зазначених господарських операцій та виконання умов перелічених вище договорів поставки позивачем підтверджується копіями податкових накладних, які повністю відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”, копіями довіреностей,банківськими виписками.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах угода в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Згідно статті 71 КАС України кожне сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. по справі№2а-10060/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2012 р.