Ухвала суду № 22153084, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/7697/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтави на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі№2а-1670/7697/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазекологія"

до Державної податкової інспекції у м. Полтави

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" (далі - TOB "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому післів уточнення ползовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001612305 від 29.07.2011 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від29.11.2011р. по справі№2а-1670/7697/11 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача та представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11.07.2011 ДПІ у м. Полтаві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Калісто" за період з 01.052010 по 30.09.2010.

Результати перевірки оформлені актом № 5904/23-6/33964958 від 15.07.2011, в якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що зумовлює донарахування йому податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 24610,00 грн.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п. 7.4.1 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”і прийнятого податкового повідомлення рішення №0003302302/0 від 07.09.2010р. слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодою з ПП "Калісто", яка не спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ПП "Калісто".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача стосовно нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом, посилаючись на зміст ст. 215, ст. 203 ЦК України, оскільки судом не були встановлені передбачені даними нормами порушення, з огляду на те, що обидва учасники правочину були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угоди були укладені в письмовій формі, реальність правочину доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Оскільки по операціям між позивачем і його контрагентом постачальником були видані належним чином оформлені податкові накладні, то судом зроблений висновок про відсутність в діях позивача порушень вимог п. п.п. 7.4.1 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і надав їм належну оцінку з точки зору належності та допустимості доказів, виходячи з наступного.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів субєкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки суджень субєкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість (у перевіряємому періоді) унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду «Про податок на додану вартість», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Як відображено в акті перевірки контролюючого органу, дані податкової звітності ПП «Калістро» свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Між тим, означені доводи ДПІ у м. Полтаві спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так з матеріалів справи слідує, що контрагентом позивача подана до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкова декларація за травень 2010 року з розшифровкою податкових зобовязань (а.с. 50-55), в якій, в тому числі, відображено обсяг поставки та суму ПДВ по здійсненій господарській операції з позивачем (а.с. 54).

Слід також відмітити, що відповідач, обгрунтовуючи висновок про неправомрність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі сум за придбання обладнання у контрагента, посилається на відсутність у ПП «Калістро» трудових ресурсів, підтверджуючи вказане даними звіту про комунальний податок.

З таким висновком контролюючого органу колегія суддів не може погодитись, оскільки звіт про комунальний податок не є документом, який має надавати інформацію про кількісний склад працівників, так як не передбачає нарахування на співробітників, які працюють за сумісництвом, та на яких нарахування повинні здійснюватися за основним місцем роботи, відтак здійснення розрахунку кількості працівників із інформації цього звіту є неправомірним використанням податкової звітності. Повна інформація з кількості працівників підприємства відображається у звіті - «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за формою № «1-ДФ» згідно природи змісту цього звіту, де вказується ознака доходу.

Також колегія суддів важає за необхідне відмітити, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржується не надано суду доказів необхідності більшої кількості працівників, а також неможливості та відсутності використання найманої праці контрагентом позивача для здійснення окремих господарських операцій, в тому числі, і по взаємовідносинах з позивачем.

На підставі акту перевірки прийнято податкового повідомлення-рішення № 0001612305 від 29.07.2011, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 30762,50 грн. в тому числі, за основним платежем - 24610,00 грн, за штрафними санкціями - 6152,50 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів субєкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки суджень субєкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 24.05.2009 р. між позивачем (покупець) та ПП "Калісто" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 36, згідно з яким продавець зобов'язується поставити товар (5 шт. кернорвачів КЦР-80-5, головку бурильну), а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату (а.с. 7).

На виконання умов договору позивачем придбано вказані товарно-матеральні цінності.

За отриманий товар, а саме: 5 шт. кернорвачів КЦР-80-5, головку бурильну Позивачем перераховано коштів на загальну суму 147660,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами (а.с. 89).

Таким чином, в ціні придбаних товарів позивачем сплачено податок на додану вартість у розмірі 24610 грн.

З матеріалів справи також слідує, що ПП «Калістро» виписано податкову накладну на загальну суму 147660,00 грн., у т. ч. ПДВ 24610,0 грн. (а.с. 9).

Поставка товару відбувалась транспортом позивача.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України №74 від 17.02.1998р., подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми №3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Згідно приписів пункту 2.1 зазначеної Інструкції, перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається.

Подорожній лист службового автомобіля (надалі - "подорожній лист") оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Згідно приписів пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.2.4 Положення).

Таким чином, підставою для відображення послуг у бухгалтерському обліку є первинні документи, а саме: акти виконаних робіт, подорожні листи автомобіля та інші первинні документи, які можуть підтверджувати факт надання транспортних послуг.

Факт перевезення товару підтверджується подорожнім листом (а.с. 92).

Як вбачається із вказаного подорожнього листа, відвантаження здійснено автотранспортом позивача, товарно матеріальні цінності отримані ОСОБА_1. за довіреністю № 629 від 28.05.2010 року, про що свідчить витяг з журналу видачі довіреностей (а.с. 111).

На підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності позивачем надано також обігово-сальдову відомість (а.с. 108), копії накладних внутрішнього переміщення (а.с. 90-91), акт списання (а.с. 11).

Окрім того, колегія суддів зауважує, що обґрунтовуючи висновок про нікчемність угоди між TOB "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" і ПП «Калістро», контролюючий орган, не зазначає про відсутність у позивача первинних документів або їх невідповідність чинному законодавству, а посилається саме на порушення з боку контрагента.

Слід відзначити, що первинні документи під час проведення перевірки податковим органом взагалі не досліджувалися та не були взяті до уваги.

Закон України " Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Окрім порушень, допущених контрагентом, контролюючий орган не посилається на будь-які порушення допущені позивачем, що не може бути підставою для відповідальності позивача.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договір між TOB "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" і ПП «Калістро» в повному обсязі виконано сторонами. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що усі витрати позивача були обєктивно необхідні TOB "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" для забезпечення отримання позитивного результату від господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Згідно статті 71 КАС України кожне сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтави залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі№2а-1670/7697/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.