Ухвала суду № 22152909, 16.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 р.Справа № 2а-12392/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі№2а-12392/11/2070

за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"

до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківській області

про визнання неправомірним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати неправомірними та скасувати у повному обсязі рішення Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області № 272, № 273, № 274 від 28.03.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від15.11.2011р. по справі№2а-12392/11/2070 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав і мотивів, викладених в ній.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що філія Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Куп'янське підприємство теплових мереж" (код 34013866) зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, про що свідчить заява про реєстрацію (а.с. 17).

28.03.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області прийняті наступні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду: № 272, яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325,31 грн. (10 %) та пеня в розмірі 11305,96 грн. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій); № 273, яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325,31 грн. (10 %) та пеня в розмірі 11305,96 грн. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій);№274, яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325,31 грн. (10 %) та пеня в розмірі 11305,96 грн. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій) (а.с. 6-8).

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України № 1058-ІУ) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663 (надалі - Інструкція №21- 1), в редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України № 1058-IV позивач є страхувальником.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058-IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058- IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхової внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суму яких нараховуються страхові внески.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі було сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за січень, лютий, березень 2010 року, що також підтверджується даними картки особового рахунку позивача (а.с. 30-47).

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058- IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, правовою підставою для їх винесення є п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, колегія суддів відзначає, що станом на 28.03.2011 року Закон України № 1058-IV не містив норми ч. 9 ст. 106, яка виключена згідно із Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI.

Разом з тим, відповідно до п. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень).

З приписів наведеної норми закону слідує, що територіальні органи Пенсійного фонду України і після 01.01.2011 року наділені законодавцем повноваженнями на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування штрафних (фінансових) санкцій за діяння, що визнавались законом правопорушеннями до 01.01.2011 року та були вчинені платниками внесків до 01.01.2011 року або в разі вчинення триваючого правопорушення (як-то: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків) були розпочаті платниками внесків до 01.01.2011 року, а завершені вже після вказаної дати.

При цьому, такі повноваження підлягають реалізації за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто за правилами ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058- IV.

Щодо посилання позивача на невірно зазначені відповідачем періоди, за які були нараховані позивачу штрафні санкції та пеня, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із системного аналізу положень ст. 106 Закону України № 1058- IV та п.п. 9, 10 Інструкції №21-1, які визначають порядок розрахунку фінансових санкцій, пені та їх оформлення, рішення про застосування фінансових санкцій повинно містити у собі періоди, з якого починається розрахунок санкції та пені (дата виникнення боргу, який погашається) та дата його погашення (дата останнього платежу, на який нараховується фінансова санкція).

З наявних в матеріалах справи оскаржуваних рішень та розрахунку сум фінансових санкцій та пені вбачається, що фінансова санкція та пеня застосовані до позивача за рішенням №272 від 28.03.2011 року за період з 22.02.2010 року по 29.11.2010 року, за рішенням №273 від 28.03.2011 року за період з 22.03.2010 року по 06.01.2011 року, за рішенням №274 від 28.03.2011 року за період з 20.04.2010 року по 08.02.2011 року, тобто чітко вказано дата виникнення боргу, який погашається та дата його погашення, тобто дата останнього платежу на який нараховується фінансова санкція.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем п.п. 9.3.2 Інструкції №21-1 спростовується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку позивача, які надані до матеріалів справи.

При цьому, розрахунок суми фінансової санкції здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунка страхувальника, яка формується за даними звітів платника, що розраховуються ним самостійно.

З наданої до матеріалів справи картки особового рахунку позивача вбачається, коли та в яких розмірах позивачем було сплачено суми страхових внесків, нарахованих за відповідний базовий звітний період.

При порівнянні оскаржуваних рішень, які приймалися щодо позивача, та розрахунків фінансових санкцій та пені (а.с. 48) з даними картки особового рахунку позивача, суми нарахованих штрафних санкцій та пеня співпадають та розраховані відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058- IV.

Таким чином, відповідачем було правомірно розраховано суми штрафних санкцій та пеня відповідно до облікових даних картки особового рахунка страхувальника.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі№2а-12392/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 21.02.2012 р.