Ухвала суду № 22152899, 16.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 р.Справа № 2а-13944/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2а-13944/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миромед"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Миромед" (далі по тексту позивач, TOB "Миромед"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004562305 від 30.09.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від23.11.2011р. по справі№2а-13944/11/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача та представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач згідно свідоцтва про державну реєстрацію, як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.02.2008 року, взятий на облік в органах державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 27.02.2008 року за № 30342.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Миромед" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з товариством "Юла - Люкс".

Результати перевірки оформлені актом № 4393/2305/35698763 від 19.09.2011 року.

Згідно висновків, викладених у вказаному акті, контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.2 ст. 3, ст. 4, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 - XIV; пп. 2.13, 2.15, 2.16 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у сумі 533670, 00 грн. за травень 2011 року.

На підставі акту перевірки від 19.09.2011 року податковою інспекцією винесено податкове повідомлення - рішення з податку на додану вартість № 0004562305 від 30.09.2011 року на суму 533671,00 грн., з якої: за основним платежем 533670,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження акту перевірки від 19.09.2011 року № 4393/2325/35698763 в порядку п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

За результатами розгляду скарги контролюючим органом прийнято рішення, яким податкове повідомлення рішення № 0004562305 від 30.09.2011 року залишено без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Миромед" є товариством з обмеженою відповідальністю, основним видом якого є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля з лотків та на ринках, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Між ТОВ "Миромед" (Покупець) та ТОВ "Юла - Люкс" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 30/111 від 03.05.2011 року (а.с. 35).

Згідно Додатку № 1 (Специфікації) до договору купівлі - продажу від 03.05.2011 року № 30/111 та видатковим накладним позивач придбавав у контрагента нафтогазоконденсатну суміш (а.с. 36-52).

Згідно п.2.2 вищевказаного договору відвантаження здійснювалось на умовах EXW за місцем знаходження складу продавця у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області.

У зв'язку з тим, що Позивач не має власного вантажного транспорту, ним було укладеного договір перевезення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 від 05.05.2011 року (а.с. 69).

З цього приводу суд зауважує, що ч.2 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обовязково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Факт перевезення товарно-матеріальних цінностей підтверджується товаро-транспортними накладними (а.с. 54-68).

Після здійснення господарських операцій згідно до умов договору № 30/111 від 03.05.2011 року, між Позивачем та його контрагентом перевізником складені акти приймання - передачі виконаних робіт, зокрема від 13.05.2011 року на суму - 32400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5400,00 грн.; від 10.05.2011 року на суму - 6480,00 грн., у т.ч. - 1080,00 грн.; від 07.05.2011 року - 4320,00 грн., у т.ч. - 720,00 грн.; від 20.05.2011 року - 32400,00 грн., у т.ч. - 5400,00 грн. (а.с. 70-76).

Аналіз вказаних актів свідчить проте, що ці первинні документи містять усі необхідні обовязкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Фактичне виконання договору купівлі-продажу підтверджується також видатковими накладними, де постачальником є ТОВ "Юла - Люкс", а одержувачем ТОВ "Миромед" , а саме видаткова накладна № PH - 4059 від 04.05.2011 року, PH - 40510 від 04.05.2011 року, PH - 5059 від 05.05.2011 року, PH - 50510 від 05.05.2011 року, PH - 60510 від 06.05.2011 року, PH - 60591 від 06.05.2011 року, PH - 60511 від 06.05.2011 року, PH - 1059 від 10.05.2011 року, PH - 10510 від 10.05.2011 року, PH - 1159 від 11.05.2011 року, PH - 11510 від 11.05.2011 року, PH - 1259 від 12.05.2011 року, PH - 12511 від 12.05.2011 року, PH - 12510 від 15.05.2011 року, PH - 13059 від 13.05.2011 року.

За отриманий товар, а саме: нафтогазоконденсатну суміш від ТОВ "Юла - Люкс" Позивачем перераховано коштів на загальну суму 3 202 021,90 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами (а.с. 77-81).

Таким чином, в ціні придбаних товарів ТОВ "Миромед" сплачено податок на додану вартість у розмірі 533670,33 грн.

З матеріалів справи також слідує, що ТОВ "Юла - Люкс" у травні 2011 року виписані податкові накладні на загальну суму 3 202 021,90 грн., у т. ч. ПДВ 533670,33 грн., а саме: № 7 від 04.05.2011 року на суму 219851,50 грн., у т.ч. ПДВ 36641,92 грн.; № 33 від 04.05.2011 року на суму 219539,10 грн., у т.ч. ПДВ ,85 грн.; № 13 від 05.05.2011 року на суму 219539,10 грн., у т.ч. ПДВ ,85 грн.; № 14 від 05.05.2011 року на суму 219070,50 грн., у т.ч. ПДВ ,75 грн.; № 21 від 06.05.2011 року на суму 219851,50 грн., у т.ч. ПДВ ,92 грн.; № 20 від 06.05.2011 року на суму 220320,10 грн., у т.ч. ПДВ - 36720,02 грн.; № 22 від 06.05.2011 року на суму 190017,30 грн., у т.ч. ПДВ - 31669,55 грн.; № 30 від 10.05.2011 року на суму 190017,30 грн., у т.ч. ПДВ - 31669,55 грн.; № 31 від 10.05.2011 року на суму 214853,10 грн., у т.ч. ПДВ - 35808,85 грн.; № 34 від 11.05.2011 року на суму 191579,30 грн., у т.ч. ПДВ - 31929,88 грн.; № 35 від 11.05.2011 року на суму 219382,90 грн., у т.ч. ПДВ - 36563,82 грн.; № 38 від 12.05.2011 року на суму 219539,10 грн., у т.ч. ПДВ - 36589,85 грн.; № 41 від 12.05.2011 року на суму 219851,50 грн., у т.ч. ПДВ - 36641,92 грн.; № 39 від 12.05.2011 року на суму 218914,30 грн., у т.ч. ПДВ - 36485,72 грн.; № 44 від 13.05.2011 року на суму 219695,30 грн., у т.ч. ПДВ - 36615,88 грн.

Вказані податкові накладні відображені ТОВ "Миромед" в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень місяць 2011 року.

Аналіз змісту вказаних податкових накладних вказує на те, що вони містять усі обовязкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), зокрема, визначено місцезнаходження Виконавця послуг (ТОВ "Юла - Люкс") 51900, м. Дніпродзержинськ, Прохідний тупик, 10.

Податкові накладні виписані ТОВ "Юла - Люкс", на підставі яких ТОВ "Миромед" сформовано податковий кредит за травень 2011 року в розмірі 533670,00 грн., не мають недоліків.

Подальше використання придбаного у ТОВ "Юла - Люкс" товару у своїй господарській діяльності підприємством позивача, підтверджується укладеним між ТОВ "Миромед" (Замовник) та ЗАТ ВТФ "МТН - Полтава" (Переробник) Договоом № 6 від 04.05.2011 року (а.с. 104-107).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 6 від 04.05.2011 року, Замовник доручає, Переробник зобов'язується виконати, відповідно до Договору роботу по переробці нафтогазоконденсатної суміші, в готову продукцію, Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу і сплатити Переробнику кошти за виконану ним роботу.

Згідно умов п. 2.1. Договору № 6 від 04.05.2011 року, результатом виконаних робіт є: компонент автомобільного палива ТУ У 320.23276153.002-99; компонент палива дизельного ТУ У 23.2-00149943-542-2001; мазут ДСТУ 4058-2001 або залишок кубовий ТУ У 23.2-23276153-001-2004.

Виходячи з умов п. 5.1. Договору № 6 від 04.05.2011 року, сторони домовились про те, що підтвердженням факту належного виконання умов Договору є видача готової продукції проводиться у відповідності з Протоколом та оформляється видатковою накладною з зазначенням виду та кількості виготовленої продукції.

Розрахунки за надані послуги з приводу переробки нафтогазоконденсатної суміші Позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на користь ЗАТ ВТФ "МТН - Полтава" підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 138443,90 грн., а саме:- № 1 від 16.05.2011 року на суму 47206,05 грн.; № 3 від 18.05.2011 року на суму 52643,68 грн.; №6 від 20.05.2011 року на суму 28286,02 грн.; № 12 від 25.05.2011 року на суму 875,00 грн.; № 17 від 27.05.2011 року на суму 9433,16 грн.

В матеріалах справи містяться накладні, виписані ЗАТ ВТФ "МТН - Полтава" у травні 2011 року на загальну суму 138443,90 грн., у т.ч. ПДВ 23073, 98 грн., а саме: № 5/05 від 14.05.2011 року на суму 137568,90 грн., у т.ч. ПДВ 22928,15 грн.; № 1/05 від 14.05.2011 року на суму 875,00 грн., у т.ч. ПДВ 145,83 грн..

Вказані податкові накладні містять усі обовязкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проаналізувавши норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів пог8оджується з висновком суду першої інстанціїпро те, що ТОВ "Миромед" мало достатні і передбачені Податковим Кодексом України підстави для віднесення сум ПДВ, сплачених на користь ТОВ "Юла - Люкс" до складу податкового кредиту травня 2011 р. у розмірі 533670,00 грн., оскільки умови Договору фактично були виконані в повному обсязі.

Таким чином, взаємовідносини Позивача з його контрагентом ТОВ "Юла - Люкс" мають реальний характер та підтверджені первинними документами.

Окремо слід відзначити, що укладені між Позивачем та його контрагентами договори не були визнані недійсними, а факти сплати ціни за отримані послуги та товар підтверджується належним чином оформленними первинними документами.

Слід відзначити, що окрім порушень, допущених контрагентом позивача, контролюючий орган не посилається на будь-які порушення допущені позивачем, що не може бути підставою для відповідальності ТОВ "Миромед".

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладена між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах угода в судовому порядку не оспорювалась, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину укладеного між позивачем та контрагентом, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Вдповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2а-13944/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.