Ухвала суду № 22149287, 23.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2851/11/0170/9

23.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняМіщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О.) від 08.06.2011 у справі № 2а-2851/11/0170/9

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години 2 в, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98303)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського 7, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПостановоюОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2011 року позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ в Ленінському районі Автономної республіки Крим №0003761503/0 від 03.11.2010, №0003761503/1 від 02.12.2010, №0003761503/2 від 18.01.2011 про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" штрафних санкцій в сумі 42927,10 грн..

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача - Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 та прийняти нове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 23.11.2011 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що суми штрафних санкцій визначені спірними податковими повідомленнями рішеннями створені штучно в порушення ст. 17.1.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами". При цьому в позові позивач вказує на те, що відповідно до бухгалтерських даних підприємства у дні, зазначені в акті перевірки, як дні перерахування зобовязань за періоди що перевірялися, до бюджету перераховувались грошові кошти спрямовані на сплату сбіру за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2009 року, 1-й квартал 2010 року та перше півріччя 2010 року.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.10.2010 в ході невиїзної документальної перевірки КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього середовища за 1-й квартал 2009 року та перше півріччя 2009 року було встановлено, що позивачем порушено термін сплати узгодженого податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього середовища за вищенаведені податкові періоди, а саме сплату узгоджених податкових зобовязань із затримкою більш-ніж 90 календарних днів.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 26.10.2010 №1881/15-03/19195199, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.11.2010 №0003761503/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% на суму 42927,10грн.

Не погодившись з повідомленням- рішенням позивач 15.11.2010 звернувся до відповідача зі скаргою. Рішенням ДПІ в Ленінському районі від 02.12.2010 за вих. № 8966/10/17-0/25-00-7, скарга позивача залишена без задоволення, у звязку із чим 02.12.2010 відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0003761503/1 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% на суму 42927,10грн.

20.12.2010 позивач звернувся зі скаргою до ДПА в АРК на повідомлення - рішення від 02.12.2010 №0003761503/1. Рішенням ДПА в АРК про результати розгляду повторної скарги від 10.01.2011 за № 35/10/25-023, скарга позивача залишена без задоволення, у звязку із чим 18.01.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0003761503/2 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% на суму 42927,10грн.

Рішенням ДПА України від 09.02.2011 вих. № 2796/25-0215 скарга позивача щодо скасування рішення ДПА в АРК та податкового повідомлення-рішення за індексом «0»залишена без задоволення. Рішенням ДПА України від 18.02.2011 вих. №3256/6/25-0215 скарга позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення за індексом «2»залишена без розгляду.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

На думку відповідача позивач порушив п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III, яким передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, вказану у поданій ним податковій декларації, протягом десяті календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну надання податкової декларації, а саме граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України №2181 встановлено, що податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.

Згідно п. 1.11 ст. 1 Закону України №2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу)

Згідно п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМ України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 01.03.1999 № 303, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерелкоригуючих коефіцієнтів.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем були подані до установи банку наступні платіжні доручення: №2002 від 06.10.2009 на суму 5000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2009 року"; №2007 від 07.10.2009 на суму 5000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2009 року"; №2323 від 11.11.2009 на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2009 року"; №2713 від 10.12.2009 на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2009 року"; №93 від 22.01.2010 на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2009 року"; №203 від 10.02.2010 на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 4 квартал 2009 року"; №421 від 22.03.2010 на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 4 квартал 2009 року"; №687 від 21.04.2010 на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010 року"; №12161 від 17.06.2010 на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010 року»; №855 від 17.05.2010р. на суму 10000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010 року"; №2256 від 31.08.2010 на суму 11000,00грн. з наступним призначенням платежу: "Збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2010 року"(а.с.22-27).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, детальний розрахунок штрафних санкцій, що наведено в додатку до акту (а.с.8), містить посилання на сплату позивачем заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за датами надходження до бюджету грошових коштів, без посилання на реквізити платіжних документів.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивачу надано право на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, незалежно від призначення платежу, на яке вказував позивач у платіжних дорученнях, слід зазначити, що орган податкової служби відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України № 2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету та від 18.07.2005 №276 не має права змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

При цьому положення п.п.7.7 п.7 ст.7 Закону № 2181, якими встановлена рівність бюджетних інтересів і передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, поширюється винятково на платника податків, а не на контролюючий орган та п.п.7.7 п. 7 ст.7 Закону не надає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Отже, грошові кошти спрямовані платником податків на сплату зобовязань, самостійно визначених платником податків, протиправно перерозподілені відповідачем на погашення податкового боргу.

Крім того, відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобовязання застосовуються виключно по факту сплати платником податків саме такого узгодженого податкового зобовязання, у процентному відношенні від перерахованої за платіжними документами суми. Первинні документи позивача не містять інформації щодо факту сплати позивачем збору за забруднення навколишнього середовища за 1-ий квартал 2009 року в добровільному порядку, або примусового стягнення узгодженої суми, як такої, що набула статусу податкового боргу. Отже, відповідачем протиправно застосовані до позивача штрафні санкції за наведений період.

Відносно зобовязань зі збору за забруднення навколишнього середовища за 1-ше півріччя 2009 року (2-й квартал 2009 року), судом першої інстанції встановлено, що податковим органом протиправно застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених зобовязань у повній сумі з затримкою більш ніж 50 календарних днів. Під час розгляду справи судом зясовано, що за розрахунком №11649 від 15.07.2009 на 42895,01грн., до бюджету перераховано: 5000,00грн. на підставі платіжного доручення №2002 від 06.10.2009, затримка в сплаті складає 48 календарних днів; 5000,00грн. на підставі платіжного доручення №2007 від 07.10.2009, затримка в сплаті складає 49 календарних днів.

Таким чином, податковий орган відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону №2181 мав право застосувати до позивача штрафні санкції у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, як при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тоді як відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі пятдесяті відсотків погашеної суми податкового боргу, як при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

У порушенні вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні ч.1,4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 у справі № 2а-2851/11/0170/9 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська