Постанова № 22147319, 24.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1187/11/2770

24.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄланської О.Е.,

суддів Санакоєвої М.А. , Горошко Н.П. секретар судового засіданняПлисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя - ОСОБА_2, довіреність № 1894/9/10-039 року від 06.06.11 року;

представник відповідача - Військової частини А 1797 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 30.05.11 року у справі № 2а-1187/11/2770

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)

до Військової частини А 1797 (вул. Соловйова, 1, м. Севастополь, 99007)

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 30.05.2011 року у справі № 2а-1187/11/2770 в задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя до Військової частини А 1797 про стягнення заборгованості, відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 30.05.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 24.10.2011 року представник Військової частини А 1797 не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається що, військова частина А 1797 відповідно до статті 15 Податкового Кодексу України є платником податків за зборів та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя як платник податків з 05.06.1998 року під № 00004418 (арк.с.6).

Відповідно до Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік №4886 наданого позивачу 29.02.2008 року, відповідач зобовязувався сплатити 72,00 грн. до 15.04.2008, 72,00 грн. до 15.07.2008, 72,00 грн. до 15.10.2008 та 72,00 грн. до 15.01.2009 (арк.с.8).

Також Військовою частиною А-1797 до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було надано уточнюючий розрахунок №6060 від 13.03.2008 року, яким визначено суму податку 240,00 грн. Але сплату самостійно визначеного зобовязання відповідач не здійснив, оскільки від сплати усіх видів податків звільнений на підставі ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про Збройні Сили України».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що оскільки законодавством від сплати усіх видів податків земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України звільнені, то підстав для задоволення позову та стягнення з Військової частини А-1797 заборгованості зі сплати податку з власників наземних транспортних засобів не має.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія виходячи з наступного.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991 року (далі - Закон №1251-ХІІ), Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" №1963-XII від 11.12.1991 року (далі - Закон №1963-XII), Закону України "Про Збройні Сили України" №1934-ХІІ від 06.12.1991 року (далі Закон №1934-ХІІ).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 1 Закону №1251-ХІІ встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Відповідно до статті 4 цього Закону платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 10 частини першої статті 14 встановлено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнодержавним податком і стягується на всій території України.

Статтею 1 Закону №1963-XII встановлено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Пільги щодо податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлені статтею 4 цього Закону, однак, будь-які пільги щодо сплати цього податку військовим частинам не надані.

Згідно преамбули Закону №1934-ХІІ цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Отже, вказаний Закон не є Законом з питань оподаткування, норма статті 14, згідно якої збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, є відсилочною та відсилає до законів з питань оподаткування, а тому не може поширюватись на відповідача в спірних правовідносинах та звільняти його від сплати податків.

Закони України "Про систему оподаткування" та "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" є спеціальними Законами з питань оподаткування та підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Таким чином, доводи відповідача щодо звільнення його від сплати усіх податків не приймаються судовою колегією до уваги.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо несплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає вимоги позивача обгрунтованими. Правова оцінка, суду першої інстанції суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 3 ст. 198, ч. 1 п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 30.05.11 року у справі № 2а-1187/11/2770, задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 30.05.11 року у справі № 2а-1187/11/2770, скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Військової частини А 1797 (ЄДРПОУ 22995035, 99007, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1) суму заборгованості перед бюджетом з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 231,56 грн., код платежу 12020100, яка підлягає перерахуванню на р/р 33213807700007, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598, одержувач УДКУ в м. Севастополі, місцевий бюджет Ленінського району м. Севастополя.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.Е.Єланська

Судді підпис М.А.Санакоєва підпис Н.П.Горошко З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська