Ухвала суду № 22147118, 22.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6772/11/0170/22

22.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.01.11

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 12.07.11 у справі № 2а-6772/11/0170/22

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" (Петрівка, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97012)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2011 адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Крим №0000362301/0 від 26.05.2011 про визначення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" суми штрафних санкцій на загальну суму 104197,00грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Джанкойська обєднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення у звязку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2011 Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим прийняте податкове повідомлення-рішення №0000362301/0 від 26.05.2011 про визначення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів"суми штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 104197,00грн.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 104197,00грн. став акт №1522/23-1/03759079 від 11.05.2011 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю “Охоронне агентство “Сигрив” за січень 2011року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого Декларації з податку на додану вартість в січні 2011 року занижено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні позивача.

В акті перевірки зазначено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у спірному періоді суми податку, сплаченого у ціні послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю “ОА “Сигрив”.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи заявника апеляційної скарги про те, що оскільки в січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОА “Сигрив” мало стан “08” відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, то податкові накладні №11 та №18 від 20.01.2011 виписані з порушенням діючого законодавства і відповідно оформлені не відповідним чином. Фактично виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобовязань, які, на його думку, не можуть створювати наслідків у податковому обліку сторін, оскільки спрямованість на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача. Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.1 а) статті 198, пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач при проведені господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю “ОА “Сигрив” оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до частики третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в звязку з чим не підлягають врахуванню в його обліку, вони взагалі позивачеві невідомі.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безспірно підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем у тому числі податку на додану вартість в ціні послуг, що підтверджується, зокрема, первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю “ОА “Сигрив”, а саме, договори про надання послуг, акти виконаних робіт, на підставі яких складені податкові накладні №11 та №18 від 20.01.2011.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ОА “Сигрив”станом на 20.01.2011 зареєстроване у якості юридичної особи.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи, викладені в акті перевірки від 11.05.2011 про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 11.05.2011 № 1522/23-1/03759079, як доказ встановлення фактів порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 104197,00грн. колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень в цій частині.

За таких умов факти порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»слід вважати неналежно встановленими, отже, застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 104197,00грн. неправомірно.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки від 11.05.2011 №1522/23-1/03759079 відносно застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 104197,00грн., що послужило підставою до винесення спірного податкового повідомлення-рішення, документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 104197,00грн. передбачає вилучення у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів»грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного податкового повідомлення-рішення, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу було неправомірно застосувано до позивача штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 104197,00грн. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення щодо правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення,зокрема, в акті перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково зазначив відповідача, вказавши: «…податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим»замість : «… податкове повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим». Тим не менш цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2011 у справі № 2а-6772/11/0170/22 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 28 листопада 2011 року