Ухвала суду № 22146547, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10480/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, за участю третьої особи Національної комісії регулювання електроенергетики України, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року ДПЗД «Укрінтеренерго»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000591640/0 від 18 грудня 2006 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду від 15 вересня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит по збиткових операціях.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено виїзну позапланову перевірку ДПЗД «Укрінтеренерго»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, про що складено акт № 820/1640/19480600 від 07 грудня 2006 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000591640/0 від 18 грудня 2006 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на 54537 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ДПЗД «Укрінтеренерго»звернулося до суду з позовом про його скасування.

Постановою господарського суду м. Києва від 16 серпня 2007 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року, адміністративний позов було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000591640/0 від 18 грудня 2006 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року вказані судові рішення були скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДПЗД «Укрінтеренерго»окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що позивач у серпні 2006 року правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ДП «Енергоринок»та, відповідно, має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ДПЗД «Укрінтеренерго»з метою подальшого експорту придбало у ДП «Енергоринок»електроенергію на підставі договорів № 44/1-184/1191/01 від 31 жовтня 2002 року, № 44/2-140/3120/01 від 28 грудня 2005 року та № 44/1-85/1032/01 від 05 квітня 2002 року.

У звязку з оплатою вартості придбаної електроенергії ДП «Енергоринок»видало позивачу податкові накладні №№ 789, 790, 791 від 31 серпня 2006 року.

В подальшому ДПЗД «Укрінтеренерго»реалізувало придбану у ДП «Енергоринок»електроенергії за кордон. Зокрема, електроенергію було поставлено Концерну Біленерго (Білорусь) по контракту № 44/1-133/36д-26/06 від 15 грудня 2005 року та АТ «ЕNERGOCOM»(Молдова) по контракту № 44/1-65 від 20 травня 2005 року.

З огляду на те, що ДПЗД «Укрінтеренерго»у результаті виконання контрактів № 44/1-133/36д-26/06 від 15 грудня 2005 року та № 44/1-65 від 20 травня 2005 року отримало збиток, податковим органом було зроблено висновок про те, що електроенергія, придбана у ДП «Енергоринок»була використана позивачем у цілях, не повязаних із здійсненням господарської діяльності та отриманням прибутку.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із вказаної норми права вбачається, що обовязковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, які придбавалися саме із метою подальшого використання у межах господарської діяльності.

Підприємництвом, відповідно до ст. 42 ГК України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У пп. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, прибутковість кожної окремої операції не є обовязковою ознакою господарської діяльності, адже вона може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з обєктивних причин призвели до негативних фінансово-економічних наслідків.

Визначальною ознакою господарської діяльності є наявність мети на отримання прибутку, а збитковість окремої операції може бути обумовлена комерційним ризиком.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незважаючи на збитковість операцій по контрактах № 44/1-133/36д-26/06 від 15 грудня 2005 року та № 44/1-65 від 20 травня 2005 року, позивач використав придбану у ДП «Енергоринок»електроенергію в межах господарської діяльності.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що господарська діяльність, відповідно до пп. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», спрямована на отримання доходу, в той час відповідач обґрунтовує свої вимоги відсутністю у позивача прибутку від здійснених операцій.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про те, що ДПЗД «Укрінтеренерго»правомірно сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних №№ 789, 790, 791 від 31 серпня 2006 року, виданих ДП «Енергоринок», а у податкового органу були відсутні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго»про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000591640/0 від 18 грудня 2006 року є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 15 вересня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С Шостак О.О.