Ухвала суду № 22146387, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15102/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інтер Стейт Груп»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0002202303/0 від 16 березня 2010 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду від 14 вересня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що між позивачем та ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»не було складено звіт про надані послуги, тобто не підтверджено фактичне виконання сторонами своїх зобовязань. У звязку з цим відповідач вважає, що ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»не мало права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих вказаним контрагентом.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, про що складено акт № 443/23-03/34002037 від 04 березня 2010 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0002201303/0 від 16 березня 2010 року, яким позивачу донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 136793 грн. 00 коп., з яких 91195 грн. 00 коп. за основним платежем та 45598 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»суд першої інстанції виходив з того, що реальне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»встановлене судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»та ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»було укладено договір щодо надання юридичних послуг № 01/05/08 від 01 травня 2008 року.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»взяло на себе зобовязання надавати консультації, висновки, довідки, готувати аналітичні матеріали по правових питаннях, що виникають в діяльності позивача або за його замовленням, перевіряти за дорученням ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»відповідність вимогам законодавства внутрішніх і зовнішніх документів, надавати допомогу в підготовці і правильному оформленні зазначених документів, інформувати замовника про нове законодавства, брати участь у підготовці та укладенні різноманітного роду угод, здійснювати аналіз усіх документів позивача, що утворюються в його фінансово-господарській діяльності на предмет відповідності їх змісту та форми нормам чинного законодавства України.

Згідно п. 4.1 договору № 01/05/08 від 01 травня 2008 року складає 220 грн. за 1 годину. Додатковою угодою від 01 грудня 2008 року вартість послуг, що надавалися ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул», збільшено до 250 грн. за 1 годину.

У звязку з виконанням договору № 01/05/08 від 01 травня 2008 року ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул» видало позивачу податкові накладні № 103 від 30 травня 2008 року на загальну суму 13200 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 2200 грн. 00 коп., № 458 від 31 липня 2008 року на загальну суму 23232 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 3872 грн. 00 коп., № 1332 від 30 вересня 2008 року на загальну суму 24816 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 4136 грн. 00 коп., № 2321 від 26 листопада 2008 року на загальну суму 200000 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 33333 грн. 33 коп., № 2410 від 28 листопада 2008 року на загальну суму 240000 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 40000 грн. 00 коп. та № 2972 від 31 грудня 2008 року на загальну суму 51600 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 8600 грн. 00 коп.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем був сформований податковий кредит.

Відповідач в акті перевірки № 443/23-03/34002037 від 04 березня 2010 року вказує на те, що фактично юридичні послуги за договором № 01/05/08 від 01 травня 2008 року не надавалися, у звязку з чим формування позивачем податкового кредиту на підставі вище перелічених податкових накладних є неправомірним.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із вказаної норми права вбачається, що обовязковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Відповідач в акті перевірки № 443/23-03/34002037 від 04 березня 2010 року посилається на те, що за своїм змістом № 01/05/08 від 01 травня 2008 року є договором доручення. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення. З огляду на те, що податковому органу позивачем не був наданий до перевірки звіт про виконання доручення, відповідачем було зроблено висновок про те, що умови вищевказаного договору сторонами фактично не виконувалися.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1006 ЦК України не передбачено обовязку надавати такий звіт у письмовій формі.

Дослідивши зміст договору № 01/05/08 від 01 травня 2008 року колегія суддів встановила, що умовами вказаного договору також не передбачено складення такого звіту в письмовій формі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутність складеного у письмовій формі звіту про виконання доручення не є доказом невиконання сторонами умов вищевказаного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору № 01/05/08 від 01 травня 2008 року розрахунки за виконану роботу здійснюються не пізніше 20 числа наступного місяця після підписання акту виконаних робіт.

Таким чином, умовами вказаного договору передбачено, що виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт та на підставі нього розраховується сума, що підлягає сплаті виконавцю послуг.

На підтвердження виконання умов договору № 01/05/08 від 01 травня 2008 року позивачем надані акти № 300507 від 30 травня 2008 року, № 310704 від 31 липня 2008 року, № 300909 від 30 вересня 2008 року, № 281118 від 28 листопада 2008 року та № 311205 від 31 грудня 2008 року.

У вказаних актах зазначено кількість годин, що були витрачені ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»на надання позивачу юридичних послуг та розрахунок вартості таких послуг.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані акти є достатнім доказом фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»та ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки № 443/23-03/34002037 від 04 березня 2010 року також було винесене податкове повідомлення-рішення № 0002192303/0 від 16 березня 2010 року, яким позивачу були визначені податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Підставою для донарахування контролюючим органом вказаного податку також слугував висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про те, що ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»та ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»фактично не виконувалися умови договору № 01/05/08 від 01 травня 2008 року, у звязку з чим позивач не мав права відносити вартість оплачених послуг до складу валових витрат.

Податкове повідомлення-рішення № 0002192303/0 від 16 березня 2010 року ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»було оскаржене в судовому порядку. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, вказане податкове повідомлення-рішення було скасоване.

Зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що факт надання ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»юридичних послуг ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп»підтверджується первинною документацією, яка оформлена із дотриманням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, фактичне виконання сторонами договору № 01/05/08 від 01 травня 2008 року взятих на себе зобовязань підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин фактичне здійснення господарських операцій за договором № 01/05/08 від 01 травня 2008 року не підлягає доказуванню під час розгляду та вирішення даної справи.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 14 вересня 2911 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С Шостак О.О.