Ухвала суду № 22145580, 23.02.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-3147 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко

Номер провадження 22-ц/1890/518/12 Суддя-доповідач - Сибільова

Категорія - 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 5 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 380 грн. щомісячно до закінчення сином навчання, а саме до 30 червня 2012 року, починаючи стягнення з 07 вересня 2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачка 7 вересня 2011 року звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син проживає з нею та знаходиться на її утриманні, є студентом четвертого курсу машинобудівного коледжу Сумського державного університету, навчається на денному відділенні на платній основі. Матеріально син не забезпечений, крім того, є інвалідом дитинства, всі витрати на його утримання несе вона.

Посилаючись на те, що вона не може самостійно утримувати повнолітнього сина, який навчається, а відповідач добровільно не допомагає в його утриманні, просила стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 500 грн. щомісячно до закінчення навчання.

Ухвалою суду від 10 січня 2012 року заява відповідача про перегляд заочного рішення суду залишена без задоволення.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина на час навчання. При визначенні розміру аліментів суд послався на те, що він враховує стан здоровя та матеріальний стан сина сторін та відповідача.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 20 серпня 1998 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою.

Син сторін навчається на 4-му курсі денного відділення машинобудівного коледжу Сумського державного університету на умовах повної оплати вартості навчання зі строком навчання з 01 вересня 2008 року по 30 червня 2012 року (а.с.15).

Згідно посвідчення серії ААБ №НОМЕР_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплачувалась соціальна допомога як дитині інваліду до 18 років в розмірі 677,40 грн. з 01 січня 2007 року по 21 вересня 2011 року. З наданого апеляційному суду посвідчення вбачається, що синові сторін після досягнення повноліття встановлено інвалідність з дитинства другої групи по 31 жовтня 2012 року і допомогу в розмірі 784 гр. Незадовільний стан здоровя сина сторін, який став підставою для встановлення інвалідності, підтверджується медичною довідкою та свідчить про потребу сина в наданні допомоги на його утримання на час навчання (а.с.57).

Згідно довідок, виданих Сумським міським центром зайнятості відповідач перебував на обліку як безробітний з 11 квітня 2011 року. Розмір його допомоги по безробіттю станом на жовтень 2011 року становив 534 гр. (а.с.30).

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання, і в звязку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобовязані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статі 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя і матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Доводи відповідача про недоведеність позовних вимог є безпідставними та спростовуються доказами в справі.

Позивачка, заперечуючи проти скарги, надала апеляційному суду договір про оплатне навчання сина, укладений з Сумським державним університетом, з якого вбачається, що навчання сина закінчується 1 липня 2012 року і по цей час оплачене його навчання. Вартість навчання за весь період, починаючи з 2008 року, склала 15100 гр., квитанції, надані позивачкою, підтверджують проведення вказаних виплат.

Крім того, позивачка пояснила апеляційному суду, що відповідач на підставі рішення суду з 1998 року повинен сплачувати їй аліменти на утримання неповнолітнього сина і його заборгованість з 1998 року по сплаті аліментів складала на час досягнення сином повноліття 15867,91 гр., на доказ чому надала розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач не навів в скарзі такі обставини, відповідно до ст. 182 СК України, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів або звільнення його від їх сплати, в тому числі і щодо його майнового стану. Суд обґрунтовано послався в рішенні на те, що він є працездатним (ІНФОРМАЦІЯ_2), має задовільний стан здоровя та протипоказань до роботи у нього немає.

Та обставина, що позивачка в засіданні суду першої інстанції змінила позовні вимоги в сторону зменшення і відповідну заяву про зміну позовних вимог не подавала, не спростовує висновків суду, оскільки суд в рішенні зазначив, що задовольняє позов частково.

Не ґрунтуються на вимогах закону і посилання відповідача на те що з нього безпідставно стягли аліменти у твердій грошовій сумі, оскільки його допомога по безробіттю є постійним доходом. Положення ч. 1 ст. 200 СК України не виключають можливості стягнення в даному випадку аліментів у твердій грошовій сумі і за наявності постійного доходу платника аліментів.

Відповідач не позбавлений можливості відповідно до положень ст. 192 СК України звернутись до суду за виникнення для цього правових підстав з позовом про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, відповідач не навів у апеляційній скарзі фактів, що підтвердили б необґрунтованість рішення суду.

Обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали обєктивну оцінку.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п/п 1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п/п 8 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Станом на 1 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1073 грн.

Відповідачу ухвалою колегії суддів при відкритті апеляційного провадження у справі було відстрочено сплату судового збору до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з відповідача в доход держави підлягає сплаті судовий збір в сумі 107,3 гр., виходячи з мінімального розміру судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в доход держави на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -