Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №2-1504 Головуючий у суді у 1 інстанції - Очиргораєва
Номер провадження 22-ц/1890/733/12 Суддя-доповідач - Білецький
Категорія - 5
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Білецького О. М.,
суддів - Хвостика С. Г., Рибалки В. Г.,
за участю секретаря - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Уточнені вимоги мотивував, тим, що за домовленістю зі своєю родичкою - дружиною відповідача, оформлив на її імя кредитний договір на придбання автомобіля. Він постійно користувався придбаним автомобілем і власними коштами за життя ОСОБА_3 та після її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, повністю виплатив кредит банку. Право власності на цей транспортний засіб у порядку спадкування перейшло до чоловіка померлої, який не повертає йому понесені витрати по кредиту і за технічне обслуговування автомобіля.
Просив стягнути з відповідача на свою користь сплачені ним за життя позичальника кошти по кредиту - 34809 грн. 69 коп., сплачені після смерті позичальника кошти по кредиту - 11287 грн. і понесені витрати за обслуговування автомобіля - 4825 грн., а всього - 50921 грн. 69 коп.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 лютого 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11287 грн. в рахунок повернення внесених на оплату кредиту коштів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на неповноту зясування обставин справи, невідповідність висновків фактичним обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить вказане рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Вважає, що незважаючи на зазначення у платіжних документах імені платника - позичальника ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 не довів, що саме його дружині належали ці, сплачені особисто ним (позивачем) кошти за кредит.
Доводить, що факт наявності його підпису на квитанціях про сплату кредиту та отримання ним довідки з банку про повне погашення кредиту і покази свідка підтверджують виконання ним кредитного зобовязання перед банком, а квитанції про понесення витрат на утримання автомобіля засвідчують його постійне користування цим транспортним засобом.
Відповідач ОСОБА_2 також посилаючись на неповноту зясування обставин справи, невідповідність висновків фактичним обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати у частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що після смерті дружини частину повязаного із страховим випадком страхового відшкодування у сумі 12000 грн. за його заявою було виплачено на рахунок позивача саме з метою подальшого погашення ним залишкову по кредиту.
Заслухавши пояснення сторін і представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом і вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2007 року між ЗАТ «ЗАЗ» та ОСОБА_3 - дружиною відповідача, було укладено договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-210994 вартістю 40500 грн. При цьому 10000 грн. підлягали внесення попередньо, а 305000 грн. шляхом перерахування протягом 5 днів з моменту отримання довідки-рахунку..
Отримавши від продавця рахунок-фактуру №246182, ОСОБА_3 уклала 15 червня 2007 року із ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір №SURWAK00000724, відповідно до умов якого банк у вигляді непоновлюваної лінії, шляхом перерахування коштів на рахунок, надав їй строком до 14 червня 2012 року кредит у розмірі 41960 грн., з яких 30500 грн. на придбання автомобіля, 9267 грн. 50 коп. на сплату страхових платежів, 34 грн. для оплати реєстрації предмету застави у Державному реєстрі, а решту - на оплату одноразових комісій і винагород. Цим договором щомісячні платежі позичальника були визначені у розмірі 810 грн. 46 коп.
15 червня 2007 року на забезпечення виконання вказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави, предметом якого став придбаний транспортний засіб.
У той же день вона уклала із ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» договір страхування даного автомобіля.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, власником вказаного автомобіля, реєстровий номер НОМЕР_1 була зазначена ОСОБА_3, з наданням права керування її чоловіку ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
ОСОБА_1 постійно, з часу придбання користувався цим автомобілем без будь-яких належно оформлених повноважень за усною домовленістю з ОСОБА_3, та вносив передбачені кредитним договором платежі, з яких сплатив 34809 грн. 69 коп. - за життя ОСОБА_3, а 11287 грн. - після її смерті.
Кредит був виплачений достроково. З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27 серпня 2010 року №14 убачається проведення повного розрахунку по вказаному кредитному договору та відсутність заборгованості.
Крім того, ОСОБА_1 за власні кошти як за життя ОСОБА_3, так і після її смерті, здійснювався поточний ремонт та обслуговування автомобіля. Загальний розмір сплачених ним на ці потреби коштів становить 4825 грн.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 04 січня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль ВАЗ-210994 державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 успадкував після смерті дружини цей придбаний нею у кредит автомобіль, та отримав на нього 14 лютого 2011 року свідоцтво про право на спадщину за законом.
Правильно і з достатньою повнотою встановивши вказані факти на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, які маються у справі і на які послався у рішенні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем виконання за життя ОСОБА_3 її кредитних зобовязань за рахунок належних йому коштів, а тому правильно стягнув з відповідача спадкоємця померлої лише ті кошти у розмірі 11287 грн., які були вимушено, під загрозою втрати можливості користуватися автомобілем внаслідок невиконання спадкоємцем позичальника умов кредиту, сплачені ОСОБА_1 банку по кредитним зобовязанням після смерті дружини відповідача.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам і узгоджується з положеннями ст.526, ч.3 ст.528 ЦК України.
Усні домовленості між ОСОБА_1 та померлою на даний час ОСОБА_3, не є законними підставами для виникнення у позивача права власності на придбаний у кредит автомобіль і не породжують для нього повязаних з цією особою прав та обовязків по вказаному кредитному договору.
Той, визнаний сторонами факт, що позивач від імені боржника ОСОБА_3 здійснював оплату по кредитному договору, також не є належним і достатнім доказом внесення ним особистих коштів на виконання зобовязань даного позичальника.
В силу ст.ст.11, 509 ЦК України зобовязання виникають, зокрема з підстав визначених договором, актами цивільного законодавства.
Оскільки між ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_3, а у подальшому і з її спадкоємцем ОСОБА_2 з іншої, договори щодо порядку користування та утримання автомобіля не укладались, а законом за даних спірних правовідносин не передбачено обовязку власника відшкодовувати користувачу добровільно понесені тим витрати на необхідний поточний ремонт автомобіля, суд правильно не вбачав законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача цих витрат за технічне обслуговування транспортного засобу.
У свою чергу, всупереч ст.ст.27, 58-60 ЦПК України ОСОБА_2 також не довів, що після смерті його дружини позивач сплатив по кредиту не власні кошти, а отриману від страхової компанії за його розпорядженням і належну йому (відповідачу) частину страхового відшкодування за страховим випадком, який стався з його дружиною. Сама лише заява відповідача від 25 серпня 2010 року до керівництва СК «ІНГОССТРАХ» про перерахування залишку страхового відшкодування на картковий рахунок позивача (а.с.18) не є таким належним і достатнім доказом.
Інші доводи апеляційних скарг сторін зазначених висновків також не спростовують.
Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 сплатив лише 66 грн. 30 коп. судового збору. тобто не у повному, передбаченому ч.1, підп.1, 8 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» обсязі, тому при відмові у задоволенні апеляції з нього слід достягнути на користь держави 41 грн. цих судових витрат.
Керуючись ст.ст.88, 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 лютого 2012 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 41 грн. судового збору за апеляційний перегляд за такими платіжними реквізитами:
- код бюджетної класифікації доходів 22030001, рахунок 31211206780002, одержувач УДКС у м.Суми (м.Суми) 22030001, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 34970593, МФО 837013, призначення платежу - судовий збір за апеляційний перегляд Апеляційним судом Сумської області, код ЄДРПОУ суду 02893444, пункт 1.8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -
Судове рішення № 22233705, Апеляційний суд Сумської області було прийнято 22.03.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-1504. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: