Рішення № 22145405, 15.02.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-706 Головуючий у суді у 1 інстанції - Буток

Номер провадження 22-ц/1890/252/12 Суддя-доповідач - Сибільова

Категорія - 48 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Маслова В. О., Криворотенка В. І.,

при секретарі - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка в квітні 2011 року звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що до 2000 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею і перебуває на її утриманні.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 липня 1999 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно до її повноліття. На підставі вказаного рішення суду 2 липня 1999 року було видано виконавчий лист, який був поданий на примусове виконання. Відповідач безпричинно не сплачував аліменти, внаслідок чого станом на 31 грудня 2010 року утворилась заборгованість по їх сплаті у розмірі 15394,77 грн.

Просила стягнути на її користь з відповідача 58300 грн. пені за прострочення сплати аліментів, в тому числі 44530 грн. пені за 2010 рік з врахуванням 12228,69 гр. загальної суми заборгованості по аліментах станом на 31 грудня 2009 року, 1% з даної суми 122 грн. та 365 днів прострочення за 2010 рік, а також 13770 грн. пені за три місяці 2011 року з врахуванням суми заборгованості по аліментах 15394,77 грн. станом на 31 грудня 2010 року, 1% з даної суми - 153 грн. та 90 днів прострочення за три місяці 2011 року (а. с. 1-2).

В липні 2011 року позивачка збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути на її користь з відповідача 122711,62 грн. пені, навівши розрахунок її суми за три періоди, враховуючи:

1) загальну суму заборгованості по аліментах станом на 22 жовтня 2008 року 8338,9 грн., час прострочення по її сплаті 68 днів до 31 грудня 2008 року, 1% з вищевказаної суми 83,38 грн., сума пені склала 5669,84 грн.;

2) загальну суму заборгованості по аліментах 12454,08 гр., яка утворилась з 22 жовтня 2008 року по 23 січня 2010 року; 1% з даної суми - 124,54 грн. та час прострочення - 357 днів з 1 січня 2009 року по 23 січня 2010 року (по дату зняття відповідача з обліку в центрі зайнятості населення), за виключенням січня 2009 року, в якому відповідач сплатив 150 гр. аліментів; сума пені склала 44460,78 грн.;

3) розмір заборгованості по сплаті аліментів станом на 1 березня 2011 року 18141,15 гр., 1% з даної суми складає 181 грн. за 401 день прострочення (з 23 січня 2010 року по 01 березня 2011року); розмір пені склав 72581 грн. (а.с.38-39).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в сумі 2952, 62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в прибуток держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення змінити, стягнувши з відповідача пеню за несплату аліментів у розмірі 122712,62 грн. Вказує, зокрема, що при обчисленні розміру пені суд першої інстанції безпідставно взяв не кожен день прострочення, а лише кількість днів у межах кожного наступного місяця окремо і помножив на суму заборгованості лише за один конкретний місяць.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, яка підтримала скаргу з мотивів, в ній викладених, представника відповідача, яка заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов позивача, суд першої інстанції виходив з того, що є вина відповідача у несплаті аліментів на утримання неповнолітньої доньки, та навів розрахунок суми пені, в якому вважав періодом прострочення платежу за кожен місяць суму днів у послідуючому місяці.

Проте з таким порядком обрахування суми пені погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони до 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

02 листопада 2000 року шлюб між сторонами розірвано, актовий запис №350, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 19 червня 2001 року відділом рацс Конотопського міського управління юстиції Сумської області.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 02 липня 1999 року стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі ј частини від усіх видів його заробітку на утримання доньки, починаючи стягнення з 24 червня 1999 року до її повноліття.

На підставі цього рішення видано виконавчий лист, який позивачка подала до відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції для примусового виконання.

Згідно довідок відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 22 жовтня 2008 року, коли він був звільнений з роботи з ТОВ «Вітчизна», становила 8338,9 гр., після чого 3 січня 2009 року він сплатив аліменти в розмірі 150 гр.

З 9 липня 2009 року по 22 січня 2010 року відповідач перебував на обліку в Конотопському міськрайонному центрі зайнятості населення, і за цей час йому було нараховано та ним не сплачено аліментів в сумі 1455,95 гр. Станом на 22 січня 2010 року (на час, коли він був знятий з обліку в Конотопському міськрайонному центрі зайнятості населення) заборгованість становила 12228,69 гр., а станом на 31 грудня 2010 року - 15394,77 грн. Станом на 1 квітня 2011 року борг по сплаті аліментів становив 18141,15 гр. Про суми заборгованості відповідач повідомлявся державним виконавцем (а.с. 3, 23, 60).

Сума аліментів, яку повинен був платити відповідач в кожному місяці за час прострочення і яку заборгував, сторонами не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність вини відповідача у несплаті аліментів, починаючи з часу звільнення його з ТОВ «Вітчизна» 22 жовтня 2008 року, оскільки він не довів наявність обставин, які б свідчили про відсутність його вини.

Проте колегія суддів вважає помилковими як порядок розрахунку суми пені, застосований судом, так і порядок розрахунку, наведений позивачкою.

Згідно положень Сімейного кодексу України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно. За змістом ст. 196 Сімейного кодексу України пеня нараховується не на всю загальну суму несплачених аліментів (заборгованості), а її нарахування за кожен місяць несплати обмежується окремо сумою несплачених аліментів за той місяць, за який не проводилось стягнення аліментів, помноженою на кількість днів до дня сплати аліментів за вказаний місяць.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У звязку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості за певний місяць. При цьому пеня нараховується з часу невиконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується і з розрахунком, наведеним судом, оскільки суд, вираховуючи пеню за несплату аліментів за кожен місяць окремо, врахував не всі дні прострочення, починаючи з першого числа наступного місяця по день, по який просила позивачка 1 квітня 2011 року, а помилково врахував лише кількість днів одного наступного місяця, що суперечить ст. 196 СК України.

При цьому колегія враховує, що позивачка просила стягнути пеню за несплату аліментів з врахуванням загальної суми заборгованості 18141,15 гр., яка виникла, згідно довідки державного виконавця, станом на станом на 1 квітня 2011 року, а не на 1 березня 2011 року, як помилково вважає позивачка. З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачка просила стягнути пеню за заборгованість по сплаті аліментів станом на 1 квітня 2011 року, тобто останнім місяцем, за несплату в якому аліментів стягується пеня, буде лютий 2011 року з врахуванням прострочених днів за березень 2011 року.

Аналізуючи встановлені обставини та зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів з часу невиконання рішення суду з вини відповідача з часу його звільнення з роботи по 1 квітня 2011 року.

Враховуючи суму боргу по сплаті аліментів за кожен місяць, починаючи з 1 листопада 2008 року, яку сторони не оспорюють, та принцип диспозитивності щодо розгляду спору в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що сума пені за несплату аліментів, відповідно до вимог ст. 196 СК України, враховуючи кількість днів прострочення (зазначені в дужках), починаючи з першого числа кожного наступного місяця по 1 квітня 2011 року, буде складати :

за жовтень 2008 року 105,49 х 0,01 х (61+365+365+90)=929,37 (грн.);

листопад 2008 року 313,40 х 0,01 х (31+365+365+90) = 2667,03 (грн.);

грудень 2008 року - 327,62 х 0,01 х (365+365+90) = 2686,48 (грн.);

січень 2009 року 299,43 х 0,01 х (334+365+90) = 2362,5 (грн.);

лютий 2009 року 306,66 х 0,01 х (306+365+90) = 2333,68 (грн.);

березень 2009 року 342,40 х 0,01 х (275+365+90) = 2499,52 (грн.);

квітень 2009 року 330,11 х 0,01 х (245+365+90) = 2310,77 (грн.);

травень 2009 року 334,88 х 0,01 х (214 +365+90) = 2240,35 (грн.);

червень 2009 року 349,65 х 0,01 х (184+365+90) = 2234,26 (грн.);

липень 2009 року 260,82 х 0,01 х (153+365+90) = 1585,79 (грн.);

серпень 2009 року 210,3 х 0,01 х (122 +365+90) = 1213,43 (грн.);

вересень 2009 року 210,30 х 0,01 х (92+365+90) = 1150,34 (грн.);

жовтень 2009 року 210,3 х 0,01 х (61+ 365+90) = 1085,15 (грн.);

листопад 2009 року 232,8 х 0,01 х (31+365+90) = 1131,41 (грн.);

грудень 2009 року 232,8 х 0,01 х (365+90) = 1059,24 (грн.);

січень 2010 року 308,76 х 0,01 х (334+90) = 1309,14 (грн.);

лютий 2010 року 368,45 х 0,01 х (306+90) = 1459,06 (грн.);

березень 2010 року 368,45 х 0,01 х (275+90) = 1344,84 (грн.);

квітень 2010 року 389,83 х 0,01 х (245+90) = 1305.93 (грн.);

травень 2010 року 389,83 х 0,01 х (214+90) = 1185,08 (грн.);

червень 2010 року 389,83 х 0,01 х (184+90) = 1068,13 (грн.);

липень 2010 року 402,74 х 0,01 х (153+90) = 978,66 (грн.);

серпень 2010 року 402,74 х 0,01 х (122+90) = 853,81 (грн.);

вересень 2010 року 402,74 х 0,01 х (92+90) = 732,99 (грн.);

жовтень 2010 року 410,32 х 0,01 х (61+90) = 619,58 (грн.);

листопада 2010 року 410,32 х 0,01 х (31+90) = 496,48 (грн.);

грудень 2010 року 410,32 х 0,01 х 90 = 369,29 грн.;

січень 2011 року 410,32 х 0,01 х 59 = 242,09 (грн.);

лютий 2011 року 410,32 х0,01 х 31 = 127,2 (грн.)

Загальна сума пені в звязку з несплатою аліментів за період з жовтня 2008 року по лютий 2011 року включно складає 39581,6 грн.

Оскільки державний виконавець надав довідку про стан заборгованості по аліментах станом на 1 квітня 2011 року, виходячи з позовних вимог позивачки стягнути пеню за несплату аліментів по 1 квітня 2011 року, суму, не сплачену відповідачем за березень місяць 2011 року, не можна вважати простроченою.

Згідно ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Колегія суддів вважає можливим на підставі вказаної норми закону зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, враховуючи його майновий стан. Він є безробітним, перебував на обліку в центрі зайнятості населення, знятий з обліку, фактично проживає в селі, живе за рахунок отримання доходів від обробітку городу, пояснення про що представника відповідача - його матері в засіданні апеляційного суду не спростувала і представник позивачки її мати. Враховує колегія суддів і ту обставину, що на час розгляду справи апеляційним судом відповідач сплатив всю суму заборгованості по аліментах та продовжує їх сплачувати без затримки відповідно до рішення суду. Вказану обставину підтверджено довідкою державного виконавця і не спростувала представник позивачки.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду та стягнути на користь позивачки з відповідача пеню в сумі 5000 гр.

Згідно ч. 1, п/п 1, 8 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 1 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1073 грн.

З відповідача в доход держави на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107,3 гр.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2011 року в даній справі змінити.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 гр. пені за несплату аліментів, а не 2952,62 гр., як зазначено в рішенні суду.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в сумі 107,3 гр. на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -