Постанова № 22145440, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6729/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

позивач ОСОБА_3

пр-к ГУМВС м.Києва Лукяненко О.І.

пр-к прокуратури м.Києва Горіна Р.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Головного управління МВС України в м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури м.Києва, Головного управління МВС України в м.Києві, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

В даній справі позивач звернувся з позовом визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо розгляду його звернень про неправомірні дії працівників міліції та зобовязання вчинити дії, зокрема:

1) зобовязати МВС України в м. Києві:

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові обєктивні обґрунтовані відповіді на виділені питання скарги за №О-3265 від 8 жовтня 2010 року, скарги за №О-13 від 5 січня 2011 року, скарги інформаційного запиту за №О-21 від 27 січня 2011 року (1, 3, 4 обставини позову);

- повідомити позивача про результати перевірки його звернення до Народного депутата України Катеринчука М.Д., яке він за належністю своїм зверненням за вих. №1249/10-261094 від 20 грудня 2010 року надіслав до МВС України (2 обставина позову);

- задовольнити 5 питання скарги інформаційного запиту за №О-21 від 27 січня 2011 року про надання інформації: ознайомлення з матеріалами службового розслідування та їх фотографування (відповідно частині 9 статті 35 Закону України «Про інформацію», статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян») (4 обставина позову);

2) зобовязати прокуратуру м. Києва:

- застосувати заходи прокурорського реагування та здійснити прокурорський нагляд за додержанням законності при проведенні службових розслідувань відповідачем 3, прокуратурами Печерського та Шевченківського районів (8 обставина позову);

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові обєктивні обґрунтовані відповіді на виділені питання у скарзі №4817 від 3 листопада 2010 року; в скарзі до Генеральної прокуратури України за №41 від 24 листопада 2010 року, яка супровідним листом від 30 листопада 2010 року №19р за №19161562-1 вих. направлена за належністю до прокуратури м. Києва, в скарзі за №576 від 10 лютого 2011 року (обставини 5, 6, 8 цього позову);

- надавати позивачу письмові обґрунтовані відповіді на питання послідуючих звернень, так як ним в порушення статті 8 Закону України «Про звернення громадян»в відповіді за №О4/2/2-1432-10 від 11 лютого 2011 року було вказано про припинення переписки з питань, які взагалі не розглядались відповідачем 2, а інші не розглядались по суті (7 обставина позову);

3) зобовязати ГУМВС України в м. Києві:

- надати письмову відповідь рішення за результатами розслідування, ознайомити позивача з матеріалами службових розслідувань та сфотографувати їх (УГБ, ІзОС ГУМВС України в м. Києві) відповідно Інструкції (Наказ МВС України №552 від 6 грудня 1991 року), статті 18 Закону України «Про звернення громадян», статті 35 Закону України «Про інформацію», провести повноцінне службове розслідування (9 обставина позову);

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові обєктивні обґрунтовані відповіді на виділенні питання заяви за №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, скарги за №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, скарги (інформаційного запиту) за №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, скарги від 24 листопада 2010 року (10, 11, 12,1 4 обставини позову);

- задовольнити інформаційний запит позивача за №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та витребувати файли дзвінків з мобільного телефону 098 3350198 на лінію «102»ІзОС ГУМВС України в м. Києві (13 обставина позову).

Крім того, просив стягнути з Державного казначейства України на користь позивача компенсацію за моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури міста Києва, Головного управління МВС України в місті Києві 4 000 грн. з кожного відповідача, загалом 12 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в м. Києві щодо ненадання для ознайомлення позивачу матеріалів перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням ОСОБА_3 №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, №О-1383-оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року. Зобовязано Головне управління МВС України в м. Києві ознайомити ОСОБА_3 з матеріалами перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління МВС України в м. Києві та покладення на нього обовязку надати для ознайомлення позивачу матеріалами перевірки по зверненням №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року, вказаний відповідач подав апеляційну скаргу з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповного зясування обставин справи , в якій просить ухвалене рішення в частині, що ним оскаржується скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління МВС України в м. Києві підлягає до задоволення в повному обсязі, а апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення частково , виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність вимогам Конституції України, Закону України «Про звернення громадян»та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1177 від 10 жовтня 2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за №1361/9960 дій МВС України . Також суд першої інстанції на підставі наявних в справі доказів встановив, що на усі звернення позивача прокуратурою м. Києва надано відповіді в межах зазначених строків, в порядку та спосіб, встановлений чинним законодавством України, та визнав необґрунтованими доводи позивача щодо нездійснення прокуратурою м.Києва нагляду за додержанням законності при проведенні службових розслідувань в органах внутрішніх справ, оскільки законодавством такі дії не визначені як обовязок органів прокуратури .

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з Конституцією України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19).

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм Конституцією України, права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996р. № 393/96-ВР ( далі по тексту Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, посадових осіб.

Порядок розгляду заяв визначений статтею 15 Закону № 393/96-ВР. Згідно з нею органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частина 1 ст. 19 Закону № 393/96-ВР встановлює обовязок органу (посадової особи) об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР визначено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, обєднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень вони в термін не більше пяти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Вказане, також, передбачено пунктом 5 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1177 від 10 жовтня 2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за №1361/9960 (далі по тексту Положення №1177 від 10.10.2004р.) та Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 9 від 28 грудня 2005 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, скаргу позивача від 8 жовтня 2010 року до МВС України №О-3265 листом МВС України №6/6-О-2051 від 13 жовтня 2010 року надіслано до ГУМВС України в місті Києві для проведення перевірки викладених у ній відомостей, при необхідності вжиття відповідних заходів реагування та надання відповіді. Листом 9 листопада 2010 року №14/1-О-967 ГУМВС України в місті Києві повідомило позивача про результати розгляду скарги і проведення по ній щодо інспекторів патрульної служби РПС Печерського РУГУ МВС України, службового розслідування і притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Тобто своєчасно надано повну , змістовну та обґрунтовану відповідь. Такі ж відповіді, з долученням висновку службового розслідування, надавалися позивачу на його звернення від 6 грудня 2010 року до Народного депутата України Катеринчука М.Д. (а.с. 111,112, 114, 116-128); від 5 січня 2011 року до МВС України щодо неналежного розгляду його попередніх скарг №О-13 (а.с. 153 ,155) ; від 27 січня 2011 року до МВС України про неправомірні дії з боку знімальної групи телепередачі «Караоке на майдані»та працівників охорони телеканалу «СТБ», а також про неналежний розгляд попередніх його звернень до органів внутрішніх справ (а.с. 130-135.

З матеріалів справи також вбачається, і наявними в ній доказами підтверджується, що позивачу надавалися повні та змістовні відповіді на його наступні інформаційні запити, заяви та скарги :

- від 18 жовтня 2010 року до ГУ МВС України в м. Києві за №О-1321-Оп, яке передане на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-983/1;

- від 2 листопада 2010 року до ГУ МВС України в м. Києві за №О-1383-Оп, яке передане на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071 (а.с. 11);

- від 3 листопада 2010 року до ГУ МВС України в м. Києві реєстраційний №О-1071/1 (а.с. 12), на яке листами №№ 14/1-О-983/1, 14/1-О-1071 та 14/1-О-1071/1 від 9 листопада 2010 року ГУ МВС України в м. Києві повідомлено позивача про те, що його звернення розглянуто; за результатами розгляду проведено службове розслідування, інспекторів патрульної служби притягнуто до дисциплінарної відповідальності, матеріали службового розслідування направлено до прокуратури Печерського району м. Києва для надання правової оцінки діям працівників міліції (а.с. 197-199);

- від 11 листопада 2010 року до ГУ МВС України в м. Києві за №О-1420-Оп, передане на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071/3 (а.с. 9) та від 24 листопада 2010 року за №О-1472 , передане на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071/4 (а.с. 10), на які листами №№ 14/1-О-1071/2, 14/1-О-1071/3 та 14/1-О-1071/4 від 10 грудня 2010 року ГУ МВС України в м. Києві повідомлено позивача , що його звернення розглянуто; за результатами проведеного службового розслідування будь-яких порушень з боку працівників міліції не виявлено (а.с. 192).

Проаналізувавши вказані докази колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність МВС України, під час розгляду та надання відповідей на його звернення; визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м. Києві щодо порушення порядку проведення службового розслідування, ненадання відповідей на його звернення - є необґрунтованими та такими, що не відповідаю фактичним обставинам справи, спростовуються наявними в справі письмовими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Не спростовують вони і висновків суду першої інстанції щодо правомірності дій прокуратури м.Києва, оскільки скаргу позивача №4817 від 3 листопада 2010 року листом прокуратури м. Києва №04/2/2-Р-10 від 9 листопада 2010 року передано на вирішення до прокуратури Печерського району м. Києва, якою позивачу листами №№3667з10, 3698з10, 3799з10, 3988з10 від 18 листопада 2010 року надано відповідь. На звернення №41 від 24 листопада 2010 року, яке листом Генеральної прокуратури України №19 від 30 листопада 2010 року надіслано до прокуратури м. Києва, останньою надано відповідь листом №04/2/2-1432-10 від 6 грудня 2010 року. На звернення №576 від 10 лютого 2011 року прокуратурою м. Києва надана відповідь листом №04/2/2-1432-10 від 11 лютого 2011 року,

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку , що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 липня 2011 року в цій частині ухвалена відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а оскільки доводи апеляційної скарги позивача в цій частині висновків суду не спростовують, то підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком Окружного адміністративного суду міста Києва, що не надання для ознайомлення матеріалів проведеної ГУ МВС України в м. Києві перевірки за зверненнями позивача є неправомірним та суперечить вимогам частини 1 статті 18 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, відповідно до якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, обєднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, ознайомитися з матеріалами перевірки.

Як вбачається з позовних вимог та звернень позивача до ГУ МВС України в м. Києві№О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року , останній просив надати йому можливість ознайомитися з матеріалами службового розслідування та зняти з них копії шляхом фотографування .

Порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також контролю за його дотриманням визначається Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, яке затверджене наказом МВС України від 10.10.2004 N 1177 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 р. за N 1361/9960).

Відповідно до п. 7.3 даного нормативно-правового акту розгляд скарг громадян на дії працівників органів внутрішніх справ проводиться в порядку, передбаченому цим Положенням.

Пунктом 7.4 вказаного Положення встановлене, що за кожною скаргою, в якій громадяни порушують питання про наявність порушень чи недоліків у роботі органів внутрішніх справ або скаржаться на дії працівників ОВС, проводиться ретельна перевірка викладених фактів органом внутрішніх справ, до якого звернувся громадянин. За результатами перевірки надаються матеріали керівникові органу внутрішніх справ або його заступникам, в яких зазначається, підтвердились чи ні наведені відомості (факти) і які заходи вжиті для усунення виявлених порушень чи недоліків та притягнення до відповідальності винних осіб. Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова або усна відповідь (за його бажанням).

У разі, якщо під час розгляду скарги громадянина постає питання про накладення дисциплінарних стягнень на працівників міліції у звязку з недотриманням ними службової дисципліни, відповідні відносини регулюються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України. Відповідно до ст. 14 цього Статуту начальник призначає службове розслідування з метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.

Отже, питання притягнення посадових осіб органів внутрішніх справ до диски пленарної відповідальності не відноситься до сфери правовідносин, які регулюються відповідно до положень Закону № 393/96-ВР, а регулюється спеціальними нормами.

Порядок проведення службового розслідування встановлений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України від 06.12.1991 № 552.

Відповідно до п.14.7 Інструкції посадова особа, що проводить службове розслідування зобовязана скласти за результатами службового розслідування висновок і подати його на розгляд і затвердження керівника органу внутрішніх справ або його заступника. Ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилось, за бажанням на те останньої. якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці (п., 14.8.).

Відповідно до п. 15.3 Інструкції особі, у відношенні якої проводиться службове розслідування, надано право знайомитись по закінченню службового розслідування з затвердженим висновком, а з дозволу керівника, що призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, яка його стосується, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної та службової таємниці.

Особа, якій скоєним працівником органів внутрішніх справ порушенням заподіяна моральна, фізична або матеріальна шкода (потерпілий), має право при проведенні службового розслідування давати усні чи письмові пояснення, надавати докази, заявляти клопотання та відводи, подавати скарги на дії особи, що проводить службове розслідування, а також на прийняте рішення по результатах розслідування ( п. 16).

Така особа не наділена правом знайомитися з матеріалами службового розслідування.

Вказаний порядок не суперечить положенням статті 5 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Тобто зазначена норма не визначає право на інформацію, як безумовне, визначаючи певні обмеження. Також, згідно зазначеного закону не є інформацією з відкритим доступом службова інформація та інформація , що містить державну таємницю.

Отже суд першої інстанції помилково відніс матеріали службового розслідування до категорії інформації з відкритим доступом та невірно застосував норми матеріального права , задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в м. Києві щодо ненадання для ознайомлення позивачу матеріалів перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням ОСОБА_3 №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, №О-1383-оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року та зобовязанння Головне управління МВС України в м. Києві ознайомити ОСОБА_3 з матеріалами перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».

Доводи позивача з посиланням на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» ( набрав чинності з 09 травня 2011р.) щодо неможливості віднесення матеріалів службового розслідування до інформації з обмеженим доступом до уваги судом не приймається, оскільки на час виникнення спірних правовідносин вказаний закон не був чинним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в цій частині ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача Головного управління МВС України в м.Києві спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови.

Згідно з п. 3 ч. 1.ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи або, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляційну скаргу Головного управління МВС України в м.Києві задовольнити в повному обсязі.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 липня 2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в м. Києві щодо ненадання для ознайомлення позивачу матеріалів перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням ОСОБА_3 №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, №О-1383-оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року та зобовязання Головне управління МВС України в м. Києві ознайомити ОСОБА_3 з матеріалами перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, № О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про звернення громадян»- скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.