Ухвала суду № 22145424, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4794/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолітекс Груп», третя особа: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про припинення (скасування) державної реєстрації , -

В С Т А Н О В И Л А:

ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Технолітекс Груп»про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів та припинення юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Технолітекс Груп»(ідентифікаційний код 36702466), місцезнаходження: 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Сімї Сосніних, 3, зареєстроване 22.09.2009 Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією. Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 1983/29-109 від 23.09.2009. Засновником та керівником підприємства є ОСОБА_2

ДПІ у Святошинському районі м. Києва зазначає, що в ході проведення фінансово-господарської перевірки діяльності відповідача встановлено, що підприємство було створено та здійснює фінансово-господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства.

Зазначена позиція позивача базується на даних довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № 1272 від 19.08.2010, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та поясненнях ОСОБА_2 від 05.03.2010.

Так, згідно з зазначеними вище поясненнями, громадянину ОСОБА_2 не відомо ТОВ «Технолітекс Груп», він ніколи не працював директором та бухгалтером у даній фірмі, ніколи не підписував ніяких документів та не укладав ніяких договорів по ТОВ «Технолітекс Груп». Під час реєстрації товариства ОСОБА_2 не відвідував державну адміністрацію, податкову інспекцію Святошинського району м. Києва; дозвіл на отримання печатки, а також самих печаток не отримував. Статутний фонд товариства не формував, статут не розробляв; фінансово-господарську діяльність не здійснював, а також нікого не уповноважував від свого імені реєструвати ТОВ «Технолітекс Груп»та вести фінансово-господарську діяльність та підписувати первинні документи. За таких обставини позивач дійшов висновку, що установчі та реєстраційні документи ТОВ «Технолітекс Груп»(статут підприємства, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства. Таким чином, створення даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

Частина 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»визначає підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Відповідно до положень частини 2 статті 110 Цивільного кодексу України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності.

Частина 1 статті 205 Кримінального кодексу України дає визначення поняттю фіктивне підприємництво.

На підставі вказаної норми Кодексу позивачем не надано постанови про порушення кримінальної справи, що встановлювала факт притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за створення фіктивного підприємства.

Враховуючи норми податкового законодавства, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення субєктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 38 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно з пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17.11.1998р. № 552), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи підприємця.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»наведено перелік обовязків платників податків і зборів (обовязкових платежів).

Обовязок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів також закріплено в Податковому кодексі України (п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16), який набрав чинності з 01.01.2011.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача - ДПІ у Святошинському районі м. Києва зазначив, що ТОВ «Технолітекс Груп»заборгованості перед бюджетом не має, остання звітність до податкового органу подавалась 20.10.2010. Однак з позовом до суду звернулися в квітні 2011 року, тобто до спливу визначеного законом річного терміну. Окрім того суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що з жовтня 2010 року товариством не подавалась вказана звітність.

Колегія суддів не може визнати належними та обґрунтованими посилання позивача на наявність таких порушень закону, допущених при створені юридичної особи ТОВ «Технолітекс Груп», які не можуть бути усунені. Особа, яка відповідно до даних державного реєстру зареєстрована засновником відповідача встановлена, надала свої пояснення податковим органам. Суду не доведено, що ОСОБА_2 позбавлений можливості усунути допущені ним при створенні ТОВ Технолітекс Груп»порушення.

На вимогу ст. 71 КАС України податковим органом не доведено факт неможливості усунення порушень, допущених при реєстрації юридичної особи.

Належні та допустимі докази (вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, висновки експертизи тощо) здійснення підписів на установчих та фінансово-господарських документах не засновником підприємства в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено 06.03.2012

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Бєлова Л.В. Безименна Н.В.