Ухвала суду № 22145006, 28.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11006/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів:Мельничука В.П., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БТЛ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В звязку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПТК АВЕРС»за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року, про що складено Акт від 08.06.2011 року № 1395/23-04/34002791.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), а саме, Позивачем занижено податок на додану вартість на 78111,00 грн., в звязку з чим, Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29 червня 2011 року № 0004122304, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 92844,75 грн., в тому числі, за основним платежем 75111,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 17744,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «САЛТІС»укладено Договори № 19/10-MTS від 19.10.2010 року, № 06/12- MTS від 06.12.2010 року, № 19/11-MTS від 19.11. 2010 року, № 22/12- MTS від 22.12.2010 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПТК Аверс»№ 1608/10 від 16.08.2010 року, № 0809/10 від 08.09.2010 року, № 0909/10 від 09.09.2010 року, № 0709/10 від 07.09.2010 року, № 1509/10 від 15.09.2010 року, № 2911/10 від 29.11.2010 року.

Згідно із частиною другою ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 966-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що сама по собі несплата податку контрагентом Позивача (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту самого Позивача та суму бюджетного відшкодування.

Позивачемдоведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме: договорами, податковими накладними, Актами виконаних робіт (наданих послуг), Актами приймання передачі рекламно інформаційних листівок, копії яких наявні в матеріалах справи (94-117) та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Крім того, колегія суддів виходить із презумпції сумлінності платника податків, в звязку з чим, презюмується, що його дії мають своїм результатом одержання певної вигоди, а відомості, що містяться в його бухгалтерській звітності є достовірними.

Щодо посилання Відповідача в Акті перевірки на те, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПТК Аверс»є гр. ОСОБА_2, який будучи опитаним пояснив, що зареєстрував підприємство за винагороду у розмірі 400,00 грн. та після реєстрації підприємства ніякого відношення до його фінансово-господарської діяльності не мав, колегія суддів зазначає наступне.

Засновник не входить до складу керівного органу та до поточної діяльності підприємства відношення не має. Крім того, вищезазначене не підтверджено належними та допустимими доказами, а саме, протоколом допиту свідків, тощо.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Мельничук В.П. Федотов І.В.