Постанова № 22143411, 27.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6431/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Маслій В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі Вовчок О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»до Київської обласної митниці Державної митної служби, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Діана-Київ»звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, в якому просило суд скасувати рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів, а також стягнути суму надмірно плаченого податку на додану вартість та мита.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ТОВ «Діана-Київ»подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови Київського окружного адміністартивного суду від 14.09.2011 року та прийняття нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся в судове засідання учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задовленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2000 року між ТОВ «Діана-Київ»та фірмою OYLEMPAALA P.O. BOX 33 Фінляндія укладено контракт поставки, відповідно до якого на територію України здійснюється ввезення продукції фірми TERAL OY», на підставі якого ТОВ «Діана-Київ»до митного оформлення було заявлено товар погонна бітумна плитка, та надано вантажні митні декларації від 30.03.2010 року № 125000024/0/155360, від 31.03.2010 року № 125000024/0/155360, від 07.04.2010 року № 125000024/0/155523, від 07.04.2010 року № 125000024/0/155525 в яких митна вартість товару була визначена за ціною відповідно до вищевказаного контракту, за першим (основним) методом визначення митної вартості.

Під час митного контролю правильності визначення Позивачем митної вартості товарів, що переміщувалися на територію України у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товару погонна бітумна плитка, що позивач та інша сторона контракту є взаємоповязаними особами, а також щодо дійсності операції по перерахуванню коштів на адресу постачальника товару з Республіки Фінляндія.

З огляду на це, митний орган Київська обласна митниця, не погодившись з визначеною декларантом митною вартістю товару за основним методом (за ціною договору), визначила митну вартість товару за резервним методом (метод 6), про що прийняла відповідні рішення № 125000006/2010/910668/1 від 10.04.2010 року, № 125000006/2010/910683/1 від 13.04.2010 року, № 125000006/2010/910704/1, № 125000006/2010/910703/1 від 15.04.2010 року.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні митної вартості товару за шостим методом Київська регіональна митниця діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Абзацом 23 статті 1 Митного кодексу України визначено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини другої статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно зі статтею 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно приписів статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Згідно зі статтею 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі - Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує Позивача надати повний перелік документів відповідно до пункту 11 Порядку. При цьому саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача було надано митному органу перелік необхідних документів на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів згідно пункту 7 Порядку. Проте, сумніваючись у достовірності поданих декларантом відомостей, посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці»зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, а саме: прайсів-каталогів виробника товарів, калькуляції фірми-виробника товару, копії ВМД країни виробника, довідки біржових організацій про вартість товарів. Декларантом було надано всі запитувані документи, за виключенням калькуляції фірми-виробника товару та довідки біржових організацій про вартість товару. При цьому, позивачем було зазначено, що калькуляцію надати неможливо, оскільки така інформація є комерційною таємницею, а довідку біржових організацій оскільки товар не є біржовим.

Колегія приходить до висновку, що враховуючи наявність у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості товару, рішення про визначення митної вартості товарів імпортованих позивачем були прийняті митним органом з порушенням методики визначення, встановленої статтями 266-273 Митного кодексу України, а саме застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару відбулось без послідовного застосування попередніх пяти, як це встановлено частиною 5 статті 266 Митного кодексу України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Твердження представника митниці про те, що так як позивач не надав митному органу всіх запитуваних додаткових документів, а тому митним органом правомірно і відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р., якою затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, винесені рішення про визначення митної вартості товарів судом до уваги взяте не може бути, так як згідно з п.14 цього ж Порядку передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, тобто з послідовністю, визначеною Митним Кодексом України.

Доказів послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або неможливості застосування попередніх методів відповідачем суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що діяльність щодо ввезення на територію України продукції фірми TERAL OY»ТОВ «Діана-Київ здійснює з 2000 року, і жодних нарікань з боку митних органів до товариства щодо заниження митної вартості товарів що імпортуються не виникало, що підтверджується Актом перевірки № 5/10/125000000/30523120 від 21.04.2010 року про результати позапланової перевірки стану дотримання ТОВ «Діана-Київ»законодавства України з питань митної справи за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, яким встановлено відповідність кількісних та вартісних показників імпортованих товарів з поданими до митного оформлення вантажних митних декларацій.

Разом з тим, вимоги позивача щодо зобовязання відповідача - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, повернути суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита, на думку суду апеляційної інстанції задоволенню не підлягають, оскільки такі дії є виключною компетенцією митного органу і можуть вчинятися тільки за наслідками здійснення контролю митним органом правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу України.

Для повернення надмірно сплачених платежів Позивач може звернутися до митного органу у відповідності до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»на постанову Київського окружного адміністартивного суду від 14 вересня 2011 року задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 20111 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 125000006/2010/910668/1 від 10.04.2010 року, № 125000006/2010/910683/1 від 13.04.2010 року, № 125000006/2010/910704/1, № 125000006/2010/910703/1 від 15.04.2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

Повний текс постанови виготовлений 02.03.2012 року

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.