Ухвала суду № 22142429, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3397/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.11р. у справі №2а/2570/3397/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Аметист»звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом та уточненнями до нього від 24.06.11р. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Чернігові № 0001392320 від 28.03.11р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 51079 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.11р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2010 року ПДВ в сумі 51079 грн. за податковими накладними, виписаними контрагентами Товариства у попередніх періодах.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аметист»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відґємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15.03.11р. № 190/23/14221489.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному, на думку податкового органу, віднесенні Товариством до складу податкового кредиту за листопад 2010 року ПДВ в сумі 51079,00 грн. за податковими накладними, які, як вказує ДПІ, виписані контрагентами Товариства у попередніх періодах. Наслідком цього порушення було зменшення податковим органом відємного значення з ПДВ за листопад 2010 року, в результаті чого, на підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0001392320 від 28.03.11р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2010р. у розмірі 51079 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за листопад 2010 року у сумі 51079,00 грн., на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам п.п.7.2.1.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та одержані Товариством у листопаді 2010р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі Закон N 168/97-ВР), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону N 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку нарахувати податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку у періоді - листопад 2010р. Формування податкового кредиту за першою з подій (списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), без податкової накладної, суперечило б вимогам Закону N 168/97-ВР.

На підтвердження отримання позивачем податкових накладних у листопаді 2010 року позивач долучив до матеріалів справи реєстри отриманих та виданих податкових накладних №11, №12 (а.с.40-48), та витяг із журналу вихідної кореспонденції (а.с.39).

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем скарги до ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентами позивача податкових накладних, то такі доводи також не можуть бути підставою для висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ у вказаному періоді.

Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги було б доцільним, якщо позивач включив би вказані суми ПДВ до податкового кредиту у періоді виписки податкових накладних, чого в даному випадку не було, в звязку з чим у суду відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми Закону. Відтак, подання скарги є правом, а не обовязком платника податку.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7. ст.7 Закону N 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Як свідчать обставини справи (акт перевірки, пояснення апелянта в судовому засіданні), податковий орган не заперечує фактичну сплату ПДВ в сумі 51079,00 грн. в ціні товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), як і не заперечує товарність (реальність) господарських операцій, за якими сформований податковий кредит у вказаній сумі.

Не було у податкового органу зауважень і щодо відповідності податкових накладних вимогам п.п.7.2.1.ст.7 Закону N 168/97-ВР.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.11р. у справі №2а/2570/3397/2011 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.11р. у справі №2а/2570/3397/2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М Пилипенко О. Є.