Ухвала суду № 22142348, 21.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1893/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлова Л.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ»до Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області про скасування рішення та податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року позивач звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області про скасування рішення скасування рішення ДПА України від 07.04.2011 № 6731/6/25-0415, прийняте за результатом розгляду скарги позивача, та про повне скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 09.03.2011 № 0000092301/0/209, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України в Київській області від 11.02.2011 № 304/10/25-017/10-174 як такі, що прийняті без достатніх підстав та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року позов задоволено повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, що право платника податків на податковий кредит припиняється з підстав несвоєчасного отримання податкових накладних від продавців (постачальників) товарів, а лише забороняє його формування у звітному періоді, в якому такі податкові накладні відсутні. При цьому, податкові накладні, одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду (рядок 10.1 декларації з податку на додану вартість).

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 09.03.2011 року № 0000092301/0/209 відмовити, у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 07.04.2011 року № 6731/6/25-0415 провадження у справі закрити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, та не в повному обсязі зясовані всі обставини справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 29.10.2010 по 09.12.2010 посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, за результатом якої було складено акт від 16.12.2010 № 2460/2301/20007642.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем положень пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість (далі Закон №168/97 ВР), що виявилось у завищенні позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 на загальну суму 539431 грн. 00 коп.

В порядку адміністративного оскарження позивачем 21.12.2010 було направлено заперечення на акт перевірки від 21.12.2010 вих. № 399. Відповіддю від 24.12.2010 вих. № 4251.10.231, ДПІ в Обухівському районів повідомило про підтвердження правильності висновків перевіряючих, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, що відображені у акті перевірки.

З урахуванням інших донарахованих сум за результатами перевірки ДПІ в Обухівському районі було винесено, серед іншого, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0001222301/3816, яким визначило позивачу суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1605611 грн. 00 коп., та 802805 грн. 50 коп. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його подавши первинну скаргу до Державної податкової адміністрації України в Київській області від 10.01.2011 вих. № 3 та додаток до скарги від 12.01.2011 вих. № 5.

Рішенням про результати розгляду скарги від 11.02.2011 № 304/10/25-017/10-174 ДПА в Київській області скаргу позивача було частково задоволено, та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0001222301/3816 в частині 1599270 грн. 00 коп. (1066180 грн. 00 коп. за основним платежем та 533090 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції), в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Позивачем було подано скаргу від 24.02.2011 вих. № 11 до ДПА України на рішення про результати розгляду скарги від 11.02.2011 № 304/10/25-017/10-174 ДПА в Київській області та на податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0001222301/3816. З урахуванням рішення про продовження розгляду скарги, ДПА України винесено рішення за результатом розгляду скарги від 07.04.2011 № 6731/6/25-0415, яким в задоволенні скарги відмовлено, а вищевказані рішення залишено без змін.

Залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавець не встановлює, що період виникнення права платника податку на податковий кредит та дата складання податкової накладної обовязково збігаються у часі.

Обмеження лише існують щодо строків подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, а саме, такі заяви можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України № 2181).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, тобто, належним чином оформленими податковими накладними.

Судом встановлено, що відповідачі не оспорюють розмір суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем своїм контрагентам у попередніх звітних періодах, та що такі суми підтверджені належно оформленими податковими накладними, що підтверджується тим, що в період проведення попередньої перевірки з 27.02.2009 по 08.04.2009 та після неї, ніяких виправлень показників декларації та відображень податкових зобов`язань та податкового кредиту за перевірений період до 01.10.2008 в деклараціях з податку на додану вартість не було відображено.

До того ж, позивачем було подано копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за періоди: 01.03.2008-31.03.2008, 01.04.2008-30.04.2008, 01.05.2008-31.05.2008, 01.07.2008-31.07.2008, 01.08.2008-31.08.2008 р. та надано зведену таблицю-перелік податкових накладних отриманих від постачальників у періоди відмінні від дати їх фактичної виписки, відображених в деклараціях з податку на додану вартість за періоди: жовтень-грудень 2008 року, та копії податкових накладних, зазначених у цій таблиці.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що податкові накладні, одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду (рядок 10.1 декларації з податку на додану вартість).

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком Київського окружного адміністративного суду що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, оскільки Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, не містить жодних застережень або заборон щодо отримання (передачі) первинних документів, до яких відносяться і податкові накладні, за допомогою курєрської служби.

Також є необгрунтованими вимоги апеляційної скарги про закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 07.04.2011 року № 6731/6/25-0415, оскільки відповідно до п. 56.10 Податкового кодексу України рішення про результати розгляду скарги платника податків, винесене Державною податковою адміністрацією України, може бути оскаржено платником податків і в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В. Кучма А.Ю. Повний текст ухвали виготовлено 27 лютого 2012 року.