Ухвала суду № 22141325, 22.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5099/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Лімінтової В.Б.

представника відповідача Столярець С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР-Інвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР-Інвест»до Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010 р. № 0001950700/0, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010 р. № 0001950700/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання зявився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду зявився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест»за результатами якої 21.10.2010р. складено акт №40/07-207/35122027 про результати документальної виїзної перевірки з питань правильності формування податкового кредиту за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р.

Актом перевірки встановлено порушення TOB «ВСР - Інвест», яке мало правові взаємовідносини з TOB «АМ-Рест», частини 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 377 356грн., в тому числі по періодах: за березень 2010 року в сумі 2 377 356грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0, яким згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. статті 4, п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій усього в сумі З 566 034,00грн., з яких 2 377 356,00грн. - основний платіж та 1 188 678,00грн. - штрафні санкції.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до норм підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»платник податку має право на податковий кредит лише у частині, яка сплачена (нарахована) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За придбаними товарами (роботами, послугами), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1).

Крім того, абзац 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3 статті 5 Закону визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.), де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32).

Отже, дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат на підставі яких може бути сформовано податковий кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Згідно з п.п.5.4.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати платника податку на проведення передпродажних заходів стосовно послуг, що надаються такими платниками податку повністю відносяться до складу валових витрат.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «АМ-Рест»укладено договір на поставку товару. Однак, ні під час здійснення перевірки відповідачем, ні під час розгляду справи в суді позивачем не було надано жодних товаротранспортних накладних чи інших первинних документів, які б свідчили про перевезення або зберігання товару.

Що стосується надання маркетингових послуг позивачу ТОВ «АМ-Рест», то колегія суддів не може вважати акти виконаних робіт (послуг) належними доказами виконання робіт, оскільки з цих документів не вбачається які роботи інформаційно-маркетингового характеру були виконані, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентами.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували реальність виконання послуг за договором між позивачем та ТОВ «АМ-Рест», оскільки договори та податкові накладні, що містяться в матеріалах справи не можуть свідчити про реальність виконаної угоди.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що TOB «АМ-Рест»зареєстровано Києво-Святошинською державною адміністрацією 08.12.2009р. за №13391020000006372. Код за ЄДРПОУ TOB - «АМ-Рест»- 36712893. Взято на податковий облік в ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва 09.12.2009р., станом на 21.10.2010р. перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

З відповіді УПМ ДПА у Запорізькій області, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що за адресою вул. Рекордна, 9-А ОСОБА_1. директор TOB «АМ-Рест» не проживає, його місцезнаходження не відоме.

З матеріалів справи також вбачається, що TOB «АМ-Рест» не подавало до ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва розрахунки з податку на прибуток та комунального податку за період 2009 - 2010р., що свідчить про відсутність інформації щодо трудових ресурсів для здійснення фінансово- господарської діяльності. Декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року прийнята «до відома». Має стан - визнано банкрутом.

Листом від 02.09.2010р. №1088/7/23-408 ДПА у м. Києві повідомлено, що до ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва надійшов лист Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України від 20.04.2010р. №9/14-4434 про порушення кримінальної справи №01-13572 відносно невстановлених слідством осіб, які зареєстрували на підставних осіб TOB "АМ-Рест".

Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.04.2011р. TOB "АМ-Рест" відсутнє за місцезнаходженням.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з недійсністю.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові та інформаційно-консультативні послуги, придбання товарів та причинного звязку між придбаними товарами і послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, а також наведене вище не свідчить про використання товарів та послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, на думку колегії суддів, з матеріалів справи не вбачається підтвердження реальності поставок товарів (робіт, послуг), та вбачається наявність безтоварності операцій.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР-Інвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР-Інвест»до Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010 р. № 0001950700/0 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б. Ключкович В.Ю.