Рішення № 22140319, 03.02.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-1907/11

РІШЕННЯ

іменем України

"03" лютого 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі - Попенко О.В., Сиверин Л.А.

За участю представника позивача Остапчук О.Г., відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за телекомунікаційну послугу,

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2011 року публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за телекомунікаційну послугу, в якому вказував, що 24.06.2003 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг електрозвязку, відповідно до якого підприємство зобовязувалося надавати споживачу відповідні послуги, а відповідач зобовязувався вчасно сплачувати їх вартість.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору утворилася заборгованість по оплаті за надані позивачем послуги, а саме: борг по абонентній платі за користування телефоном в сумі 233,53 гривні за період з грудня 2007 по січень 2009 року.

На неодноразові попередження позивача про необхідність оплати заборгованості відповідач не реагував, в звязку з чим підприємство просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 233,53 гривні, збитки від інфляції в сумі 85,57, три відсотки річних в сумі 21,65 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, при цьому зазначила, що в грудні 2007 року вона зверталася з заявою до позивача про небажання користуватися послугою електрозвязку, яку надавав їй позивач відповідно до договору, тому вважає, що нарахування їй абонентської плати з грудня 2007 року по лютий 2009 року є необґрунтованим, крім цього просила застосувати строк позовної давності.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, журнал скарг та заяв ПАТ «Укртелеком»за 2007 рік, журнал вхідної документації по ЦЕЗ № 3 за 2007 рік в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих стороною доказів, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 24 червня 2003 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір (далі Договір), відповідно до якого виконавець зобовязувався здійснювати якісне надання споживачу послуг місцевого звязку та надавати інші послуги, зазначені в додатках до нього, а абонент вчасно та в повному обсязі їх сплачувати.

На підставі договору за ОСОБА_2 (мешкає в АДРЕСА_1) був закріплений особистий телефонний номер 53180.

Судом встановлено, що послуги надавалися абоненту належним чином відповідно до умов укладеного договору та вимог, встановлених законодавством України, а відповідач користувався ними, що підтверджується розрахунком суми заборгованості з абонентної плати за період з 01.12.2007 року по 01.03.2009 року.

В той же час ОСОБА_2 надані виконавцем послуги не оплачувала, хоча неодноразово попереджувлася про необхідність їх оплати.

В своїх запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що на початку грудня 2007 року вона особисто звернулася до позивача з заявою про небажання в подальшому користуватися послугою електрозвязку, що надавав їй позивач та просила розірвати з нею договір, але відключена вона була тільки в лютому 2009 року. На підтвердження своїх заперечень відповідач не надала суду жодного доказу її звернення до позивача, також вказана обставина не підтвердилася дослідженими в судовому засіданні журналами вхідної кореспонденції за 2007 рік та журналом заяв та скарг від абонентів за 2007 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», від 18 листопада 2003 року (зі змінами та доповненнями), п. 32, 33 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою КМУ за №720 від 09 серпня 2005 року (далі Правила), п.п. 3.2.8, 4.3 Договору споживач був зобовязаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, в тому числі своєчасно оплачувати їх.

Згідно п. 4.5 Договору абонентська плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що у відповідача існує заборгованість по оплаті абонентської плати за період з грудня 2007 по січень 2009 в розмірі 233,23 гривні, але з урахуванням ст. 256, 267 ЦК України, які передбачають можливість захисту цивільного права, або інтересу лише в межах строку позовної давності, тривалістю в три роки, вимоги позивача про стягнення заборгованості на користь вищезазначеного підприємства можуть бути задоволені тільки в межах строку позовної давності, а саме за період з 01.07.2008 по 01.02.2009 роки, в сумі 152,74 гривні, при цьому суд бере до уваги ту обставину, що позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу 21.06.2011 року, тому враховує строк позовної давності саме з цього часу.

Також з урахуванням періоду стягнення заборгованості підлягають перерахуванню і збитки від інфляції в сумі 48,63 гривні та три відсотка річних в сумі 12,76 гривні, які підлягають стягненню на підставі до ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином враховуючи часткове задоволення позовних вимог (64%), то з відповідача на користь позивача в повернення судових витрат підлягає стягненню 73,32 гривні.

Керуючись ст. ст. 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за телекомунікаційну послугу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(код ЄДРПОУ 22437619, МФО 326182, р/р 260023165 МОД Райффайзен Банк Аваль») заборгованість по оплаті за телекомунікаційну послугу за період з 01.07.2008 по 01.02.2009 роки в сумі 152,74 грн. (сто пятдесят дві гривні 74 копійки ), збитки від інфляції в сумі 48,63 грн. (сорок вісім гривень 63 копійки), три відсотка річних в сумі 12,76 грн. (дванадцять гривень 76 копійки) , а також судові витрати в сумі 73,32 грн. (сімдесят три гривні 32 копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя:М.М. Ротар