Постанова № 22136274, 14.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2012 № 25/119-58/159

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів: Жук Г.А.

Суліма В.В.

При секретарі Зайцевій А.І.

За участю представників:

від прокуратури: Поповенко Л.В.

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю

від третьої особи 1: не зявились

від третьої особи 2: ОСОБА_3 за довіреністю

від третьої особи 3: ОСОБА_4 за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року

по справі№ 25/119-58/159 (головуючий суддя Блажівська О.Є., судді - Митрохіна А.В., Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто»

до Державного навчального закладу «Київське регіональне вище професійне училище будівництва»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Міністерство освіти і науки України; 2.Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву; 3.Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

за участю прокуратури Печерського району міста Києва

про визнання права власності на частку нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Вищого професійного училища №26 м. Києва про визнання за товариством права власності на частку у нерухомому майні: двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщеннях загальною площею 264,3 м2, за адресою м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2008 позов задоволено.

Визнано за ТОВ "Київ-Авто" право власності на частку у нерухомому майні двохповерхових окремо розташованих нежилих приміщеннях загальною площею 264,30 м. кв., що розташовані у м. Києві по вул. Струтинського 31-37.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 у справі № 25/119 рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2008 у справі № 25/119 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 в справі № 25/119 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 25.05.2011р. господарським судом міста Києва було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2011 призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2011 провадження у справі поновлено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2011р. позов задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» право власності на частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 кв.м., що становить 75,2% (752/1000 частин) обєкта нерухомості двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Струтинського,31-37. Стягнуто з Вищого професійного училища №26 м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» 4369,62 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5063,04 грн. судових витрат по оплаті експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Печерського району міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011р. по справі № 25/119-58/159 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011р. прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 27.01.2012р. порушено апеляційне провадження.

На підставі розпорядження секретаря судової палати від 14.02.2012р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Жук Г.А., Сулім В.В.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року у справі № 25/119-58/159 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року у справі № 25/119-58/159 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві в поясненнях на апеляційну скаргу підтримує апеляційну скаргу прокурора та просить її задовольнити.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву надало пояснення на апеляційну скаргу в яких просить прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвалою від 29.02.2012р. Київським апеляційним господарським судом здійснено заміну відповідача Вище професійне училище №26 на його правонаступника Державний навчальний заклад «Київське регіональне вище професійне училище будівництва».

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає, що неявка представника третьої особи 1 не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2012р. подав клопотання про заміну первісного відповідача - Вище професійне училище №26 (правонаступник - Державний навчальний заклад «Київське регіональне вище професійне училище будівництва») на належного відповідача Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.

Відповідно до ч. 2 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Судова колегія залишила заявлене відповідачем клопотання без задоволення, оскільки Міністерством освіти і науки України було надано згоду відповідачу на передачу в оренду частини підвальних підсобних приміщень. Орендоване позивачем майно перебуває на балансі відповідача, який в спірних відносинах виступає як орендодавець майна.

Прокурор, представники відповідача та третьої особи 3 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.10 Статуту Вищого професійного училища № 26 міста Києва обєкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училища є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти і науки України за училищем і перебуває у його користуванні.

Листом від 23.01.2003 № 10/5-119 Міністерство освіти і науки України надало згоду відповідачу на передачу в оренду терміном на три роки частини підвальних підсобних приміщень площею 108 м2.

27 лютого 2003 року між Вищим професійним училищем № 26 міста Києва - орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" орендар, укладено договір оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - три підвальних підсобних приміщення площею 108 м2, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37 та знаходяться на балансі орендодавця.

Після обміру вказаного приміщення спеціалістами КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" встановлено, що фактична площа орендованого майна становить 114,3 м2.

Відповідно до п. 1.1 Договору Майно передавалось в оренду з метою організації в ньому діяльності з надання послуг побутового обслуговування населення, повязаних з очищенням та прибиранням приміщень (п.1.2 договору оренди).

28.02.2003 по акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нерухоме державне майно, яким є підвальні підсобні приміщення площею 108 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37. При цьому, згідно з вказаним актом майно передається в оренду у його фактичному стані, без проведення в ньому необхідного капітального ремонту. Загалом стан майна є незадовільним та таким, що не передбачає можливості його використання за призначенням, визначеним у договорі оренди нерухомого майна. Зокрема, майно не є обладнаним та оснащеним необхідними системами комунікацій, відсутні опалення, водопостачання та електрозабезпечення. Стеля потребує її нового покриття та капітального ремонту.

Пунктом 10.1 договору оренди визначено, що його укладено строком на три роки з 27.02.2003 до 27.02.2006 включно.

Пунктом 10.6 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковою угодою від 27.02.09 до зазначеного договору оренди нерухомого майна сторони підтвердили продовження строку дії договору на наступні три роки, тобто - до 27.02.2012 включно.

Пунктом 6.3 договору оренди від 27.02.2003 сторони погодили, що орендар має право за згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, переоснащення, здійснювати інші поліпшення, що зумовлюють підвищення вартості орендованого майна, покращують його технічний стан.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 31.03.2003 № 57/1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" звернулось до Вищого професійного училища № 26 м. Києва з проханням надати згоду на проведення капітального ремонту, а також на реконструкцію, технічне переозброєння, переоснащення та внесення інших змін до складу орендованого майна з метою покращення його технічного стану.

Згідно листа від 10.04.03 № 01-97 Вище професійне училище № 26 м. Києва надало згоду на здійснення позивачем капітального ремонту, технічного переозброєння, переоснащення, реконструкції та інших необхідних поліпшень орендованого майна, з метою приведення його у стан, придатний для використання за призначенням.

Матеріали справи свідчать, що протягом 2003-2006 років позивач здійснив комплекс ремонтних та будівельних робіт, реконструкцію орендованого майна. Крім того, протягом 2006-2007 років над орендованими приміщеннями позивачем зведено додатковий поверх, якого не існувало до передачі приміщень в оренду.

Згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.12.2007 № 14914/14915, що був складений на замовлення позивача, будівельна готовність об'єкту становить 100 %; вказана будівля після її реконструкції є новим, окремо розташованим об'єктом нерухомого майна; внаслідок здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" реконструкції цокольного поверху приміщень по вул. Струтинського, 31-37 створено нову річ.

У березні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Вищого професійного училища № 26 міста Києва про визнання за товариством права власності на частку у нерухомому майні: двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщеннях загальною площею 264,3 м2, за адресою м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті здійсненого позивачем поліпшення орендованого майна створена нова річ і він, згідно ст. ст. 778, 331 ЦК України є її співвласником.

Скасовуючи попередні судові рішення у справі Вищим господарським судом України в постанові від 03.03.2011р. зазначено, що для вирішення питання про визнання за позивачем права часткової спільної власності на майно, яке є предметом позову, останнє спочатку повинно набути статус нерухомого майна, що зареєстровано орендодавцем у встановленому чинним законодавством порядку та зявилось в цивільному обороті. Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що вирішенню питання про визнання права власності наймача на частку у новоствореному майні передує необхідність з'ясування судами обставин, та надання правової оцінки предмету позову, чи є це майно новоствореним нерухомим майном, виходячи зі змісту вимог ЦК України, чи прийнято воно до експлуатації у встановленому законом порядку, чи пройшло вказане спірне майно державну реєстрацію за орендодавцем, чи з'явилось воно в цивільному обороті після створення, суди на вказані обставини уваги не звернули. Крім того, судами також не з'ясовано, який саме розмір частки наймача у спільної власності, в даному випадку, був предметом позову ТОВ «Київ-Авто».

Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі № 25/119-58/159 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо наявності у орендованих позивачем приміщеннях по вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві невідємних поліпшень, а також у випадку їх наявності суд просив експерта визначити їх вартість та процентне співвідношення здійснених позивачем поліпшень відносно з попереднім станом спірного орендованого приміщення.

Згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011р. ринкова вартість орендованого майна (нежитлових приміщень площею 108,00 кв.м. по вул. Сергія Струтинського, 31-37 у м. Києві), станом на момент проведення дослідження становить 581 181 грн. без ПДВ. Товариством з обмеженою відповідальністю “Київ-Авто” здійснювались невід'ємні поліпшення в орендованому нерухомому майні (нежитлових приміщеннях площею 108,00 кв.м. по вул. Сергія Струтинського, 31-37 у м. Києві), ринкова вартість яких, станом на момент проведення дослідження, становить 436 962 грн. без ПДВ. Питома вага частка орендаря в орендованому майні (нежитлових приміщеннях площею 108,00 кв.м. по вул. Сергія Струтинського, 31-37 у м. Києві) , що дорівнює вартості ідентифікованих поліпшень, здійснених за рахунок його коштів, становить 75,2 %.

З урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» право власності на частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 кв.м., що становить 75,2% (752/1000 частин) обєкта нерухомості двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Струтинського,31-37.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок здійсненої з дозволу орендодавця реконструкції орендованих приміщень орендарем створено новий обєкт нерухомості, загальна площа якого складає 264,3 кв.м, а тому позивач згідно ч.4 ст. 778 ЦК України набув право власності на нову річ частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 кв.м, що становить 72,5 % (752/1000 частин) обєкта нерухомості двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 кв.м., що розташований за адресою: м.Київ, вул. Струтинського,31-37, які створені за рахунок позивача внаслідок поліпшення, зробленого саме за згодою відповідача (орендодавця за договором оренди від 27.02.2003, як передбачено ч. 4 статті 778 Цивільного кодексу України, а відтак, став співвласником відповідної будівлі, у якій розміщені відповідні приміщення, з часткою 75,2 % (752/1000 частин), яка встановлена згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011

Проте, судова колегія з такими висновками суду не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до п.2.2. Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.02.2003р. передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 6.3 договору оренди від 27.02.2003 сторони погодили, що орендар має право за згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, переоснащення, здійснювати інші поліпшення, що зумовлюють підвищення вартості орендованого майна, покращують його технічний стан.

Згідно з п. 7.4 договору оренди від 27.02.2003 орендодавець (відповідач) зобовязався відшкодувати орендарю (позивачу) вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця (відповідача) на такі поліпшення в межах суми приросту вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень. В цьому випадку вартість орендованого майна, яку воно матиме у звязку із здійсненням орендарем його поліпшень, визначається експертним шляхом.

Пунктом 10.5 договору оренди від 27.02.2003 передбачено, що у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Матеріали справи свідчать, що протягом 2003-2006 років позивач здійснив комплекс ремонтних та будівельних робіт, реконструкцію орендованого майна. Крім того, протягом 2006-2007 років над орендованими приміщеннями позивачем зведено додатковий поверх, якого не існувало до передачі приміщень в оренду.

Із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011р. вбачається, що нежитлова будівля по вул. Сергія Струтинського,31-37 у м. Києві складається з двох поверхів (цокольний та перший поверхи). За функціональним використанням: цокольний поверх станція технічного обслуговування (мийка, шиномонтаж), перший поверх - кафе, адміністративні та побутові приміщення.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, у тому числі, на частку в спільному майні, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Приписами статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 12 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

У відповідності з п.п. 1.6, 6.1 Наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", реєстрації підлягають права власності тільки об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів, що спірне майно приймалось до експлуатації.

Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що орендар отримав у встановленому законом порядку дозвіл на будівництво спірного об'єкта.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що майно, яке є предметом позову, не набуло статусу новоствореного нерухомого майна у встановленому законом порядку та не зявилось в цивільному обороті, в звязку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. ст. 331, 392, ч. 4 ст. 778 ЦК України, і, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Наведене не було враховано місцевим господарським судом при прийнятті судового рішення.

Доводи скаржника, про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент дачі згоди відповідачем на реконструкцію - Цивільний кодекс УРСР, який не передбачав права орендаря на визнання права власності на частину орендованого майна внаслідок зроблених поліпшень, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки додатковою угодою від 27.02.2009 до договору оренди нерухомого майна, сторони підтвердили продовження строку дії договору до 27.02.2012, правовідносини, що склалися між сторонами є такими, що продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, а тому, до вказаних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року прийняте з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене, керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року у справі № 25/119-58/159 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 року у справі № 25/119-58/159 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» (місце реєстрації: 01023, м. Київ, бульв. Дружби Народів,28, код ЄДРПОУ 31029805, фактичне місцезнаходження: 03134 м. Київ, вул. С. Сосніних,17) до спеціального фонду Державного бюджету України 4369,62 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 25/119-58/159 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяКорсакова Г.В.

СуддіЖук Г.А.

Сулім В.В.