Постанова № 22136242, 20.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2012 № 9/377

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 за дов. від 04.01.2012

від відповідача ОСОБА_2 за дов. від 21.12.2011

від третьої особи ОСОБА_3 за дов. від 12.12.2011,

Чорний І.Р. генеральний директор

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна»

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 10.01.2012

у справі№ 9/377 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Підприємства «Кобальт» Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Созідатель»

про стягнення 150000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Підприємство «Кобальт» Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна» про стягнення 150000,00 грн. за Договором купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008.

У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач подав заяву від 05.01.2012 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 150 000,00 грн. основної заборгованості, 123 827,00 грн. інфляційних втрат, 29 698,68 грн. три відсотки річних за період з 25.09.2008 по 01.12.2011 за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2012 у справі № 9/377 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-України» на користь Підприємства «Кобальт» Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів 150000,00 грн. суми основного боргу, 150,00 грн. інфляційних втрат, 505,48 грн. 3% річних, 744,53 грн. державного мита та 117,24 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 у справі № 9/377 скасувати, визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008 та довіреності № 09/3 від 22.09.2008 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вищезазначене рішення суду прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному та обєктивному дослідженні доказів, а тому рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду спору, до участі у справі № 9/377 було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Созідатель» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду міста Києва вважає законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Представник третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згідно договору купівлі-продажу № 08/34 від 02.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Созідатель» придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна» автобетонозмішувач виробництва «Кобальт», при цьому на користь відповідача, згідно Договору купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008 третьою особою було сплачено позивачу 100 000,00 грн.

Клопотання відповідача, подані 27.02.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду про визнання недійсним повязаного із предметом спору у справі договору, а саме при прийнятті постанови визнати недійсним у повному обсязі договір купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008, про витребування доказів, про призначення почеркознавчої експертизи колегією суддів не задоволені з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Клопотання відповідача від 27.02.2012 та 20.03.2012 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням повязаної з нею справи № 57/467 за позовом Фізичної особи-підприємця Закурнаєвої Валентини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна», Підприємства «Кобальт» Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008, яке колегією суддів не задоволено з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку зясовувати: як повязана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Повязаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову тощо.

Разом з тим, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення справи № 9/377 до набрання законної сили судовим рішенням повязаної з нею справи № 57/467 відсутні.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

19 вересня 2008 року між Підприємством «Кобальт» Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-України» (покупець, відповідач у справі) був укладений Договір купівлі-продажу № 460/8Е (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 «Кобальт» ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258 (надалі - транспортний засіб) вартістю 540 000,00 грн.

Пунктом 2.3.1. Договору сторони передбачили, що покупець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору сплачує продавцю повну вартість транспортного засобу в розмірі 54000,00 грн.

Право власності на транспортний засіб у покупця виникає після передоплати в розмірі 100% за транспортний засіб (пункт 2.4. Договору).

Згідно розділу 3 Договору поставка транспортного засобу здійснюється на умовах EXW - склад продавця, м. Харків, у відповідності до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2000 року. Транспортний засіб повинен бути поставлений покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів, за умови виконання пункту 2.3. Договору. Прийом транспортного засобу оформляється актом прийому - передачі транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав відповідачу транспортний засіб автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 «Кобальт» ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258, що підтверджується актом № 22/09-1 приймання - передачі транспортного засобу, видатковою накладною № 22/09-1л від 22.09.2008, які скріплені печатками, підписами уповноважених представників сторін та довіреністю на отримання цінностей № 09/3 від 22.09.2008 (бланк за типовою формою № М-2), виданий уповноваженій особі відповідача на отримання товару від позивача.

Між позивачем та відповідачем було підписано договір зберігання № 462/8Е від 22.09.2011, відповідно до умов якого відповідач (поклажодавець) передав позивачу (зберігач) на відповідальне зберігання транспортний засіб автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 «Кобальт» ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258. Факт передачі транспортного засобу згідно Договору зберігання підтверджується актом № 1 приймання - передачі на відповідальне зберігання від 29.09.2008, який підписаний та скріплений печатками сторін.

З метою досудового врегулювання спору, 14.10.2011 позивач, керуючись статтею 530 Цивільного кодексу України, у звязку з частковою оплатою за транспортний засіб направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 903/11 про сплату заборгованості у розмірі 150 000,00 грн. на поточний рахунок Підприємства «Кобальт» Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів. Відповідач не перерахував позивачу зазначені грошові кошти, відповіді на претензію не надав.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач здійснив часткову оплату транспортного засобу у розмірі 390000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по рахунку позивача, належним чином засвідчені копії містяться у матеріалах справи.

Заперечення відповідача про відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки Договір та довіреність на отримання цінностей № 09/3 від 22.09.2008 підписані не уповноваженою особою відповідача директором Туголуковим Р.В., а іншою, неуповноваженою на таке підписання особою, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами, які свідчать про виконання відповідачем частини своїх зобов'язань за Договором, а саме, часткової оплати поставленого транспортного засобу.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Додатковим підтвердженням існування між сторонами правовідносин щодо поставки спірного транспортного засобу, схвалення даного правочину відповідачем, а також підтвердженням отримання транспортного засобу, є подальша реалізація відповідачем транспортного засобу автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 «Кобальт» ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Созідатель», що підтверджується Договором № 08/34 від 02.09.2008, актом № 1 від 02.08.2010 приймання-передачі до Договору № 08/34 від 02.09.2008, з видачею тимчасового реєстраційного талону ДАП № 457235, а також документами на оплату транспортного засобу третьою особою на користь відповідача.

Таким чином, здійснення відповідачем вищенаведених дій свідчить про встановлення між сторонами у справі правовідносин, які виникли з договору купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008, та про укладення даного договору.

З вищезазначених підстав клопотання відповідача, подане 27.02.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду, про призначення почеркознавчої експертизи, про витребування доказів та визнання договору № 460/8Е під час прийняття постанови апеляційним судом недійсним задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у порушення умов Договору та норм Цивільного кодексу України, відповідач здійснив оплату за поставлений позивачем товар частково, а саму у розмірі 390 000,00 грн., а тому, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 150 000,00 грн.

Пунктом 2.3.1. Договору сторони передбачили, що покупець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору сплачує продавцю повну вартість транспортного засобу в розмірі 540 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору транспортний засіб повинен бути поставлений покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів, за умови виконання пункту 2.3. Договору. Прийом транспортного засобу оформляється актом прийому - передачі транспортного засобу.

Проте, як вбачається з акту № 22/09-1 приймання - передачі транспортного засобу від 22.09.2008, позивач передав відповідачу транспортний засіб 22.09.2008, разом з тим, судом встановлено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 150 000,00 грн. за поставлений товар, таким чином, зазначеними діями сторони порушили умови Договору щодо оплати та поставки транспортного засобу, а отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за даних обставин термін оплати згідно Договору не визначено.

14.12.2011 позивач у відповідності до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 903/11 про сплату заборгованості у розмірі 150 000,00 грн.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 150 000,00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором у сумі 150000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується зауважень третьої особи про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Созідатель» в рахунок сплати коштів за Товариство з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна» сплачено позивачу суму 100000,00 грн., то колегія суддів не приймає зазначене до уваги, оскільки подана третьою особою розписка не є належним та допустимим доказом у справі щодо оплати за договором купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008.

Заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 123 827,00 грн. інфляційних втрат, 29 698,68 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 25.09.2008 по 01.12.2011, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що претензія про оплату заборгованості була направлена 14.10.2011, а отже відповідач є таким, що порушив виконання грошового зобов'язання з 22.10.2011, сума інфляційних втрат та 3% річних має бути перерахована щодо основної суми боргу за період, починаючи з 22.10.2011, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, по 01.12.2011 (дату зазначену позивачем).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 150,00 грн. та 3% річних у сумі 505,48 грн., згідно розрахунку суду.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будшляхмаш-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 у справі № 9/377 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 у справі № 9/377 залишити без змін.

Матеріали справи № 9/377 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддяМихальська Ю.Б.

СуддіТищенко А.І.

Отрюх Б.В.