Постанова № 22136134, 15.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2012                                                                                           № 10/525

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Вербицької О.В.

          Буравльова С.І.

заучастю представників сторін:-представники сторін в судове засідання не з’явились.

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу-Приватно–орендного сільськогосподарського підприємства «Берізка»

на рішення господарського суду-м. Києва від-16.01.2012 р.

у справі-№ 10/525 (суддя Котков О.В.)

за позовом-Приватно–орендного сільськогосподарського підприємства «Берізка»

до-Приватного підприємства «Оліяторг»

про -стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Приватно–орендне сільськогосподарське підприємство “Берізка” (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства “Оліяторг” (відповідач) заборгованості в сумі 215031,99 грн. з них основного боргу –209689,60 грн., втрат від інфляції –3287,14 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами –1589,91 грн. та 3% річних –465,34 грн.

Під час перебування справи на розгляді в місцевому господарському суді позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основного боргу –209689,60 грн., втрат від інфляції –33695,74 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами – 33856,85 грн., 3% річних –12 116,03 грн. та пеню – 36695,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватно–орендне сільськогосподарське підприємство “Берізка” звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором поставки № 17/0903 від 17 вересня 2009 року, зокрема, у визначені строки не здійснив оплати вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач у судові засідання апеляційного суду не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

17 вересня 2009 року між позивачем (надалі –Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту –Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 17/0903 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник передає, а покупець приймає та оплачує соняшник урожаю 2009 року, що відповідає по якості ДСТУ 4694-2006 та з урахуванням вимог пункту 2.5. Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар в кількості 65,528 тонн на загальну суму –209689,60 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар не розрахувався, а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі –209689,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом б/н від 31.10.2011р. в якому вимагав оплатити заборгованість в сумі 209689,60 грн. (копія вимоги міститься в справі). Позивач зазначає, що на його звернення відповідач не відреагував, заборгованість за Договором по оплаті товару за видатковою накладною № 58 від 28.12.2009р. не погасив.

З викладеними позивачем у позовній та уточненій заявах твердженнями відповідач не погоджувався та у своїх відзивах вказав, що строк оплати партії соняшнику договором не визначено. Відповідач звернув увагу суду на той факт, що згідно п. 3.2. договору, строки, розміри та умови оплати за товар вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, однак на партію соняшника, поставлену за накладною № 58 від 28.12.2009р. спе цифікація не складалася, і строки оплати цієї партії не узгоджувалися. Відповідач стверджує, що позивачем не доведено вручення відповідачу вимоги про оплату партії соняшнику, поставленої за накладною № 58 від 28.12.2009р., відтак, строк оплати партії соняшнику за накладною № 58 від 28.12.2009р. у відповідача не настав.

Окрім цього, відповідач вказав про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення втрат від інфляції, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та пені.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 17 вересня 2009 року між сторонами укладено договір поставки № 17/0903 згідно п. 1.1 якого Постачальник передає, а покупець приймає та оплачує соняшник урожаю 2009 року, що відповідає по якості ДСТУ 4694-2006 та з урахуванням вимог пункту 2.5. Договору.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2009 року позивач передав товар в кількості 65,528 тонн на загальну суму –209689,60 грн., що підтверджується накладною № 58 від 28.12.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідній видатковій накладній.

Обставини отримання відповідачем від позивача товару на суму 209689,60 грн. згідно накладної № 58 від 28.12.2009р. є також фактом, встановленим Одеським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 15/179/10, про що вказано в постанові апеляційного суду від 12.04.2011р., який, в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, знову не доводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.1. Договору поставки передбачено, що кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна сума товару вказуються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що строки, розміри та умови оплата за товар вказуються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Позивачем до позовних матеріалів додано специфікацію на поставку товару у кількості 20,224 тонн, вартість якого відповідач оплатив в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 25.09.2009р. (належним чином засвідчена копія виписки та накладної № 14 від 22.09.2009р. містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Специфікації, в якій відображено строки, розміри та умови оплата за товар у кількості 65,528 тонн згідно накладної № 58 від 28.12.2009р. на суму –209689,60 грн., що є невід’ємною частиною договору та свідчить про поставку товарів позивачем відповідачу, Приватно –орендним сільськогосподарським підприємством “Берізка” до суду не представлено.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обставини щодо наявності вимоги кредитора до боржника у випадку прострочення останнім виконання грошового зобов’язання також кореспондує до положень статті 625 Цивільного кодексу України за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту наявної в матеріалах справи накладної № 58 від 28.12.2009р. на суму –209689,60 грн. та умов договору в цілому, на підставі яких відповідач отримав товар та повинен провести оплату за товар з позивачем, не випливає та сторонами не передбачено/не встановлено чіткого строку для здійснення Покупцем дій щодо оплати товару.

Достатніх та належних доказів, які б підтверджували факт виконання позивачем, як Продавцем за Договором, вимог ст. 530 Цивільного кодексу України в частині надсилання та вручення Покупцю вимоги про сплату заборгованості б/н від 30.10.2011р. суду не надано, а з доданих до матеріалів телеграм №№ 1, 2, 3, 2 та листа експрес почти реєстр. № 1134085 суд унеможливлений дійти висновку про факт надсилання та отримання відповідачем вказаної вимоги.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що недоведеним з боку позивача є факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання щодо оплати товару по накладній № 58 від 28.12.2009 р. на суму 209689,60 грн., а тому строк виконання оплати відповідачем товару за відповідною накладною в силу ст. 530 Цивільного кодексу України є таким, що не настав та, враховуючи не надання достатніх доказів отримання відповідачем вимоги про оплату заборгованості б/н від 31.10.2011р., про відсутність у позивача матеріально-правових підстав для стягнення з відповідача втрат від інфляції, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та пені за неналежне виконання грошового зобов’язання з оплати товару за накладною № 58 від 28.12.2009р. на суму 209689,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватно–орендного сільськогосподарського підприємства «Берізка».

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2012 року у справі № 10/525 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв’язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 16.01.2012 року у справі № 10/525.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

постановив:

1.          Рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2012 року у справі № 10/525 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватно–орендного сільськогосподарського підприємства «Берізка» - без задоволення.

2.          Повернути Приватно–орендному сільськогосподарському підприємству «Берізка» (55114, с. Берізки, Кривоозерський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 03764904) з Державного бюджету України 3260,54 грн. помилково сплаченого судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 02.02.2012 року №к21/2/105.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.