Постанова № 22136073, 21.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2012 № 17/420

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Поляк О.І.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 05.01.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю б/н від 10.01.2012р.;

Палієнко П.М. директор, паспорт НОМЕР_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»

на рішення господарського суду м. Києва

від 19.12.2011р. (дата підписання 26.12.2011р.)

у справі № 17/420 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Комунального підприємства «Індустріальне» Соломянської районної у м. Києві ради

до Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»

про стягнення 98096,54 грн.

встановив:

У жовтні 2011р. Комунальне підприємство «Індустріальне» Соломянської районної у м. Києві ради звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит» про стягнення заборгованості за надані відповідачу у січні 2009р. травні 2011р. комунальні послуги з теплопостачання згідно укладеного між сторонами Договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території №206 від 01.01.2008р.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним виконував грошові зобовязання за Договором у частині повної та своєчасної оплати вартості спожитих комунальних послуг, у звязку з чим станом на 01.06.2011р. заборгував Комунальному підприємству «Індустріальне» 64205,77 грн. У звязку з допущеною заборгованістю в оплаті за період з січня 2009р. по травень 2011р. включно позивач нарахував до стягнення 51657,91 грн. пені у розмірі, визначеному у Договорі та відповідно до Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» .

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №17/420.

Відповідач позовні вимоги у заявленому розмірі не визнав , вважаючи, що позивач неправомірно застосував вищі тарифи за комунальні послуги , ніж ті, які зазначені у Договорі, без внесення відповідних змін до нього . Крім того, відповідач вказував на неправомірне збільшення позивачем опалювальної площі приміщення відповідача при виконанні розрахунку вартості спожитих відповідачем комунальних послуг. У процесі розгляду справи відповідач письмово заявив про застосування правил про позовну давність до вимог щодо нарахованої пені і на цій підставі просив відмовити у задоволенні вимог про її стягнення.

У процесі розгляду спору позивач уточнив розмір вимог і остаточно визначив суму боргу у розмірі 46438,64 грн. , оскільки у червні-липні 2011р. та вересні 2011р. відповідач сплатив 17767,13 грн. Заява КП «Індустріальне» про уточнення розміру позовних вимог була прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.2011р. у справі №17/420 (суддя Гавриловська І.О.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит» на користь Комунального підприємства «Індустріальне» Соломянської районної у м. Києві ради 46438,63 грн. заборгованості за комунальні послуги та 16265,22 грн. пені.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги щодо заборгованості та відхиляючи доводи відповідача з цього приводу, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі документами підтверджується наявність у відповідача заборгованості за спожиті протягом січня 2009р. вересня 2011р. комунальні послуги у розмірі 46438,63 грн., правильне застосування позивачем тарифів за теплопостачання та розміру опалювальної площі .

Проте, правомірність нарахування пені у заявленому до стягнення розмірі місцевий господарський суд піддав сумніву і визнав обгрунтованою пеню у розмірі 16265,22 грн. проти заявлених до стягнення - в обсязі 51657,91 грн.,

Не погоджуючись із мотивами та висновками господарського суду, відповідач у січні 2012р. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2012р. №17/420 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Авдеєв П.В., Отрюх Б.В.) апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Сплативши судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі, відповідач у лютому 2012р. вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2011р. у справі №17/420 скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на неповне зясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню.

Так, апелянт зокрема вважав, що застосування тарифів на комунальні послуги, а отже їх оплата повинні визначатися лише умовами укладеного між сторонами договором, будь-які зміни у тарифній політиці мають силу лише після внесення змін до договору. Крім того, на думку скаржника, у січні-лютому 2009р. позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг із теплопостачання з урахуванням тарифів, встановлених розпорядженням КМДА №1780/1 від 25.12.2008р., яке у подальшому було скасовано Указом Президента України від 03.02.2009р. №65/2009 як таке, що не відповідає Конституції та Законам України.

Серед іншого відповідач вказував, що при виконанні розрахунків вартості спожитих у січні-лютому 2009р. комунальних послуг, позивачем було неправомірно збільшено опалювальну площу приміщення з 465,4 кв.м. до 554,7 кв.м., що суперечить умовам Договору та порушує майнові права відповідача, як споживача комунальних послуг. За оцінкою скаржника, виконаний господарським судом власний перерахунок пені на суму 16265,22 грн. не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить приписам ч.6 ст.232 ГК України.

Водночас, в апеляційній скарзі відповідач просив поновити йому строк на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, який було пропущено з поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012р. у справі №17/420 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Буравльов С.І.) Дочірньому підприємству побутового обслуговування «Оксамит» відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 05.03.2012р.

У письмовому відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а рішення місцевого господарського суду у даній справі без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. №01-22/1/3 у звязку із зайнятістю судді Буравльова С.І. у іншому судовому процесі здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.

У судовому засіданні від 05.03.2012р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 21.03.2012р.

15.03.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку заборгованості відповідача за період з січня 2009р. по травень 2011р. включно.

У призначене судове засідання зявилися представники обох сторін.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційного оскарження, просили рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2011р. у справі №17/420 скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2008р. між Комунальним підприємством «Індустріальне» Соломянської районної у м. Києві ради (далі виконавець, позивач) та Дочірнім підприємством побутового обслуговування «Оксамит» (далі споживач, відповідач) був укладений договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 206 (далі Договір про надання комунальних послуг), за умовами якого Виконавець зобовязувався за плату надавати споживачу комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщенні загальною площею 554,70 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 195. Крім того споживач зобовязувався брати участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Відповідно до п.2.1 Договору, споживач щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Згідно до п.2.8. Договору, споживач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим Договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

У п.5.1 Договору зазначено, що строк дії Договору встановлено з 01.04.2008р. по 01.04.2009р.

За змістом п.5.2 дія Договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить іншу сторону про припинення Договору.

Доказів припинення дії Договору за взаємною згодою сторін матеріали справи не містять, а отже умови Договору зберігали чинність протягом заявленого позивачем періоду.

В силу ст.525 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Спір виник з приводу оплати вартості спожитих відповідачем комунальних послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення , правильності застосування тарифів при розрахунку їх вартості та площі , належної відповідачу приміщення протягом січня 2009р. вересень 2011р.

На думку позивача, підтвердженням чого ним надані долучені до матеріалів справи копії довідок про нарахування за теплову енергію та облікових карток (а.с.130-165), станом на вересень 2011р. відповідач заборгував 46438,63 грн.

Апелянт вважав, що позивач, з яким погодився суд першої інстанції , неправомірно розрахував суму заборгованості , використавши при цьому діючі у спірний період за рішеннями КМДА тарифи без відповідного внесення змін до п.2.2 Договору і збільшену , порівняно із Договором величину опалювальної площі приміщення.

Утім судова колегія погоджується з мотивами, викладеними судом першої інстанції, адже за умовами п.2.2 Договору тариф у розмірі 171,62 грн. за 1 Гкал. був чинним на момент підписання Договору №206. Разом з тим сторони узгодили, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюватимуться за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Отже, зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що внесення змін до Договору шляхом укладення додаткових угоди до нього у звязку із зміною тарифів на теплопостачання не передбачалося.

У подальшому тарифи на теплопостачання неодноразово змінювались на підставі відповідних розпоряджень КМДА, тому доводи апеляційного оскарження у цій частині судова колегія є неспроможними.

Не можна погодитися з доводами відповідача про неправомірність застосування позивачем у січні-лютому 2009р. тарифів, які були встановлені розпорядженням КМДА №1780/1 від 25.12.2008р., на тій підставі, що у подальшому вони були скасовані Указом Президента України від 03.02.2009р. №65/2009 як таке, що не відповідають Конституції та Законам України.

Указ Президента України від 03.02.2009р. №65/2009 не надавав зворотної сили скасованому розпорядженню КМДА №1780/1 від 25.12.2008р., тому встановлені цим розпорядженням тарифи втратили чинність з дня опублікування Указу, тобто з 04.02.2009р. Таким чином, при виставленні рахунків від 01.01.2009р. та від 01.02.2009р. на оплату спожитих відповідачем комунальних послуг, позивач правомірно застосовував тарифи, встановлені розпорядженням КМДА №1780/1 від 25.12.2008р.

Твердження скаржника про неправомірне збільшення виконавцем величини опалювальної площі при здійсненні розрахунків вартості спожитих відповідачем комунальних послуг з теплопостачання наявними у справі документами не підтверджується. Так, з копії довідки станом на 01.09.2010р. (а.с.129) вбачається, що опалювальна площа приміщення Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 195, становить 465,5 кв.м., що відповідає умовам п.2.2 укладеного між сторонами Договору.

З огляду на наведене, перевіривши виконані позивачем розрахунки вартості послуг з теплопостачання, наданих відповідачу у січні 2009р. вересні 2011р., судова колегія погоджується із правомірним висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу у розмірі 46438,63 грн. Оскільки відповідач доказів його погашення господарському суду не надав, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині є законним і відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.2.9 Договору, за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

За неналежне виконання споживачем своїх грошових зобовязань за Договором, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача пеню у розмірі 1% від щомісячної простроченої суми боргу на загальну суму 51657,91 грн. за період з січня 2009р. по травень 2011р.

Місцевий господарський суд визнав неправомірним нарахування позивачем пені у розмірі 1% від суми боргу і зазначив, що такий розмір пені суперечить приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», за змістом якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Крім того суд першої інстанції врахував заяву відповідача про застосування правил про позовну давність на вимог про стягнення пені і на підставі ст.п.1 ч.2 ст.258 та ч.4 ст.267 ЦК України частково задовольнив вимоги Комунального підприємства ,зазначивши , що така підлягає до стягнення за період нарахування з жовтня 2010р. по жовтень 2011р., адже позов було подано 19.10.2011р., і повинна обчислюватися з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом цього періоду.

У цьому звязку судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Однак, Законом України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», на який посилався позивач і який був підставою укладення Договору щодо розміру пені , передбачав інший розмір пені.

За змістом ст.1 цього Закону субєкти підприємницької діяльності, які використовуються нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Норми названого Закону є спеціальними щодо правовідносин з приводу надання та споживання комунальних послуг субєктами підприємницької діяльності, а тому мають пріоритет перед нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Право власності відповідача на приміщення, до якого подавалось теплопостачання та інші комунальні послуги м. Київ, вул. Борщагівська, 195, підтверджується наявною у матеріалах справи копією Договору купівлі-продажу нежилих приміщень б/н від 28.02.2006р. та копією витягу з Державного реєстру правочинів, а згідно п.1.1 Договору про надання комунальних послуг дане приміщення використовується для магазину будівельних матеріалів, тобто для здійснення споживачем господарської діяльності.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що нарахування позивачем пені у розмірі 1% від простроченої суми боргу не суперечить приписам діючого законодавства України, відповідає умовам укладеного між сторонами Договору , а тому висновки місцевого господарського суду у цій частині позову є помилковими і ґрунтуються на нормах матеріального права , які не підлягали застосуванню.

У той же час, переглядаючи справу у повному обсязі судовою колегією встановлено, що згідно наданого господарському суду розрахунку неустойки позивач нарахував та просив стягнути із відповідача пеню на загальну суму 51657,91 грн. за період з січня 2009р. по травень 2011р.

19.12.2011р. Комунальне підприємство подало на розгляд до місцевого господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнила розмір суми основного боргу у звязку із його частковим погашенням відповідачем протягом червня-липня 2011р. та вересня 2011р. Сума заявленої до стягнення пені при цьому залишилася незмінною 51657,98 грн. Таким чином, позивач просив стягнути із відповідача 98096,54 грн. заборгованості, з яких: 46438,63 грн. - основного боргу та 51657,98 грн. пені, за період з січня 2009р. по травень 2011р. При уточненні позовних вимог Комунальне підприємство не змінювало періоду нарахування заявленої до стягнення суми пені - 51657,98 грн.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача пені у розмірі 16265,22 грн., визначеного за результатами виконаного господарським судом власного перерахунку за період з жовтня 2010р. по жовтень 2011р. прийняте із порушенням норм процесуального права, оскільки нарахування пені за період більший, ніж заявлено позивачем, суперечить положенням ст.83 ГПК України.

При цьому, судова колегія вважає правомірною відмову господарського суду у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені, нарахованої за період з січня 2009р. по жовтень 2010р., на підставі ч.4 ст.267 ЦК України у звязку із пропуском річного строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем.

Таким чином, переривши поданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення з жовтня 2010р. по травень 2011р., судова колегія встановила, що загальна сума пені становить 24152,18 грн. згідно наведеного нижче розрахунку. Однак, враховуючи приписи ст.1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» розмір пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованість за період з жовтня 2010р. по травень 2011р. становила 21734,55 грн., тому розмір пені обмежується розміром заборгованості і підлягає до стягнення в обсязі 21734,55 грн.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню.

Отже, з відповідача підлягає до стягнення основний борг у розмірі 46438,63 грн. за спожиті протягом січня 2009р. травня 2011р. комунальні послуги з теплопостачання та пеню несвоєчасну оплату цих послуг у розмірі 21734,55 грн., нараховану за період з жовтня 2010р. по травень 2011р.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит» на рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2011р. у справі №17/420 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2011р. у справі №17/420 у частині стягнення із відповідача пені у розмірі 16265,22 грн.

3. Прийняти у цій частині нове судове рішення, яким стягнути із Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 195, код ЄДРПОУ - 19127619) на користь Комунального підприємства «Індустріальне» Соломянської районної у м. Києві ради (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42, код ЄДРПОУ - 35756924) 21734,55 грн. пені.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути із Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 195, код ЄДРПОУ - 19127619) на користь Комунального підприємства «Індустріальне» Соломянської районної у м. Києві ради (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42, код ЄДРПОУ - 35756924) 681,73 грн. державного мита та 164,01 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

6. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Матеріали справи №17/420 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддяКропивна Л.В.

СуддіРудченко С.Г.

Поляк О.І.