Постанова № 22136007, 20.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2012 № 24/314

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Кулачок О. А.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 59 від 31.01.2012

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю від 08.09.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуФізичної особи підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011

у справі № 24/314 (суддя Мельник В. І.)

за позовомКомунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

про стягнення 72970,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу за надані в період з лютого 2010 по березень 2011 включно за умовами договору на комунальні послуги № 2113 від 09.11.2009 послуги в сумі 72120,36 грн. та пені в сумі 850,51 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2011, повний текст якого підписаний 29.12.2011, у справі № 24/314 позов задоволено частково до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість в сумі 62517, 66 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено, що в період з лютого 2010 по березень 2011 включно відповідач несвоєчасно розраховувався за надані за умовами спірного договору послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 62517, 66 грн.

Часткове задоволенні позовних вимог суд першої інстанції ґрунтує на неврахуванні всіх перехованих відповідачем платежів в рахунок оплати спірних послуг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011 у справі № 24/314 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що протягом спірного періоду у приміщеннях відповідача було відсутнє теплопостачання, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом АЕК «Київенерго» № 502-150 від 25.10.2010, а отже, позивач безпідставно просить стягнути з відповідача вартість послуг з теплопостачання спірних приміщень.

Ухвалою від 25.01.2012 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 99, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

09.11.2009 позивач та відповідач уклали договір на комунальні послуги (а.с. 13-14 т. 1), за яким відповідач, на підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві ради та договору оренди № 1 від 20.10.2009 займає приміщення для магазину непродовольчих товарів в цокольному поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 261,35 кв. м. та споживає, а позивач забезпечує відповідача комунальними послугами.

Пунктом 2.2.1 Договору встановлений обовязок позивача забезпечити відповідача комунальними послугами в орендованому приміщенні (будинку) у відповідності до п. 8 Договору.

Розділом 8 Договору сторони погодили перелік послуг, які надаються позивачем відповідачу за Договором, а саме:

- холодна вода 1 кр. згідно табуляграм ВАТ «Водоканал»;

- гаряча вода 1 кр. згідно табуляграм АК «Київенерго»;

- централізоване опалення 261,35 кв. м. згідно табуляграм АК «Київенерго»;

- вивіз сміття 10 контейнерів 36,99 грн. 1 к без ПДВ;

- технічне обслуговування мереж 0,051 грн./кв. м. без ПДВ;

- експлуатаційні витрати 2,24 грн./кв. м без ПДВ.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі) холодної води, гарячої води, вивезення сміття та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Відповідно до п. 4.2 Договору плата за комунальні послуги вноситься відповідачем на рахунок позивача за поточний місяць до 25-го числа поточного місяця.

Згідно п. 4.4 Договору розмір плати за комунальні послуги самостійно змінюється позивачем з часу введення в дію змін тарифів та індексу інфляції, які вводяться згідно з чинним законодавством України, а також при зміні тарифів на комунальні послуги органами місцевого самоврядування.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість за надані за Договором в період з лютого 2010 по березень 2011 включно комунальні послуги, які складаються з:

- послуг з опалення, плату за які позивач розраховував пропорційно займаній відповідачем площі;

- послуг з гарячого водопостачання, плату за які пропорційно кількості наявних у відповідача кранів;

- послуг з вивезення сміття;

- плати за компенсацію мереж та експлуатаційні витрати.

Надання всіх перелічених вище послуг обумовлено Договором, а отже, відповідач прийняв на себе обовязок ці послуги оплачувати.

В той же час, відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що протягом спірного періоду послуги з опалення йому не надавались, з огляду на що він і не зобовязаний їх оплачувати.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем до матеріалів справи долучено Акт АЕК «Київенерго» № 502-150 від 25.02.2010 та копії квитанцій про оплату витрат з енергопостачання щодо яких відповідач зазначає, що, оскільки у спірних приміщеннях було відсутнє опалення, він був вимушений проводити обігрів зазначених приміщень за допомогою електричних опалювальних приладів, доказом використання яких і є зазначенні квитанції.

Колегія суддів не може прийняти вказані докази в якості належних доказів на підтвердження факту ненадання протягом спірного періоду послуг з теплопостачання, оскільки зазначені квитанції свідчать лише про те, що відповідач оплачував послуги з постачання електричної енергії, проте відомостей щодо підстав споживання зазначеної енергії матеріали справи не містять.

Щодо Акту АЕК «Київенерго» № 502-150 від 25.02.2010 слід зазначити наступне.

Вказаним актом (а.с. 40-41 т. 1) встановлено, що при обстеженні нежитлових приміщень, які займає ФО ОСОБА_5 встановлено, що:

- приміщення знаходиться на першому поверсі житлового будинку за адресою АДРЕСА_1;

- система опалення і гарячого водопостачання загальнобудинкові;

- загальна площа приміщень 1335,2 кв. м., поверхневого плану приміщень затвердженого БТІ не надано;

- в усіх приміщеннях встановлені прилади загальнобудинкової системи опалення, на потреби гарячого водопостачання встановлено 5 кранів змішувачів, 3 мийки для миття голови, 1 душова кабіна;

- додатково через приміщення ФО ОСОБА_5 проходить система опалення витрин, яка на момент проведення перевірки не функціонує.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується те, що приміщення відповідача відносяться до приміщень, які перебувають в оренді у ФО ОСОБА_5, а відповідач є їх суборендарем.

З відомостей, які зафіксовані в зазначеному акті, а саме того, що на момент проведення перевірки система опалення вітрин не функціонує, відповідач робить висновок про те, що вся система опалення зазначеного приміщення не функціонує.

Проте, як слідує з наданих позивачем розрахунків ( а.с. 104-130, т. 1), в суборенді у відповідача вітрини не перебувають. Про зазначене свідчить, те, що згідно відомостей вказаних вище розрахунків, в оренді у ФО ОСОБА_5 перебувають нежитлові приміщення загальною площею 746,85 грн., в суборенді у відповідача перебувають приміщення загальною площею 261,35 кв. м., для опалення яких відкрито особовий рахунок 521397, в той час як опалення вітрин здійснюється за особовим рахунком НОМЕР_2, плата за яким відповідачу не нараховується.

До того ж, Акт № 502-150 від 25.02.2010 може бути лише доказом того, що опалення вітрин не функціонувало саме на дату складення зазначеного акту, а саме 25.02.2010, проте доказом того, що опалення витрин було відсутнє в період з лютого 2010 по березень 2011, він прийнятий бути не може.

За таких обставин, послання відповідача на те, що протягом спірного періоду у приміщеннях, які перебувають в його користуванні, послуги з опалення не надавались, матеріалами справи не підтверджується.

В той же час, слід зауважити на тому, що позивач не є виробником теплової енергії, її він отримує за укладеними з ПАТ «Київенерго» договорами, а отже, позивач не визначає а ні вартість наданих послуг з постачання теплової енергії а ні їх обсяг.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що площа приміщень відповідача становить 18 % від загальної площі нежитлових приміщень в цокольному поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1, проте позивач в розрахунках плати за послуги з централізованого опалення вираховує частку відповідача на рівні 15%, тобто розраховує відповідачу меншу плату за зазначені послуги, що є його правом та не порушує законних прав та інтересів відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним визначення позивачем вартості та обсягів наданих відповідачу протягом спірного періоду за умовами Договору комунальних послуг.

Як слідує з матеріалів справи в період з лютого 2010 по березень 2011 включно за умовами Договору позивачем відповідачу надано послуг на загальну суму 85900,63 грн. з яких:

- за лютий 2010 вартість послуг становить 15054,65 грн.;

- за березень 2010 вартість послуг становить 8516,47 грн.;

- за квітень 2010 вартість послуг становить 8811,43 грн.;

- за травень 2010 вартість послуг становить 1452,98 грн.;

- за червень 2010 вартість послуг становить 1014,95 грн.;

- за липень 2010 вартість послуг становить 1148,23 грн.;

- за серпень 2010 вартість послуг становить 1031,15 грн.;

- за вересень 2010 вартість послуг становить 909,80 грн.;

- за жовтень 2010 вартість послуг становить 1197,15 грн.;

- за листопад 2010 вартість послуг становить 4470,41 грн.;

- за грудень 2010 вартість послуг становить 6678,26 грн.;

- за січень 2011 вартість послуг становить 13042,20 грн.;

- за лютий 2011 вартість послуг становить10713,16 грн.;

- за березень 2011 вартість послуг становить 11859,79 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що в рахунок оплати послуг, наданих за спірний період (з лютого 2010 по березень 2011 включно), відповідачем позивачу перераховано 23934,67 грн. Зазначена сума складається з:

- 1896,06 грн. перехованих відповідачем 24.02.2010;

- 1159,60 грн. перерахованих відповідачем 26.03.2010;

- 1236,61 грн. перерахованих відповідачем 26.04.2010;

- 1180,39 грн. перерахованих відповідачем 26.05.2010;

- 1148,23 грн. перерахованих відповідачем 26.06.2010;

- 2142,95 грн., перерахованих відповідачем 20.08.2010;

- 2925,30 грн. перерахованих відповідачем 24.09.2010;

- 3948,47 грн. перерахованих відповідачем 25.10.2010;

- 2312,30 грн. перерахованих відповідачем 23.11.2010;

- 1453,36 грн., перерахованих відповідачем 11.01.2011;

- 3516,45 грн., перерахованих відповідачем 31.03.2011;

В матеріалах справи наявні всі квитанції щодо перерахування вказаних вище сум, окрім 1014,95 грн., перерахованих відповідачем 22.06.2010, та 3948,47 грн., перерахованих відповідачем 25.10.2010.

Проте, оскільки позивач не заперечує проти зазначених сум та вказує їх у всіх розрахунках, колегія суддів вважає доведеним факт їх перерахування відповідачем позивачу.

В той же час, позивач в розрахунках зазначає, що станом на 01.02.2010 відповідач мав заборгованість за попередні періоди в сумі 11637,95 грн., яка в подальшому погашена шляхом зарахування в рахунок зазначеної суми здійснених відповідачем в рахунок оплати спірних послуг платежів

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності заборгованості в сумі 11637,95 грн., яка існувала станом на 01.02.2010 (обґрунтований розрахунок вартості наданих послуг та належні докази їх не оплати відповідачем), з огляду на що колегія суддів вважає недоведеним факт її існування та неправомірність зарахування позивачем частини коштів з перерахованих відповідачем в рахунок погашення спірної заборгованості в рахунок погашення заборгованості в сумі 11637,95 грн., яка існувала станом на 01.02.2010.

В той же час, оплата відповідачем 5000 грн. 29.01.2010 (квитанція № 4901/з24 від 29.01.2010) не може бути зарахована в рахунок оплати спірних послуг, оскільки вказану суму відповідач позивачу перерахував в рахунок оплати послуг, які були надані до 01.02.2010.

За таких обставин, заборгованість відповідача за послуги, надані позивачем за Договором в період з лютого 2010 по березень 2011 включно, становить 61965,96 грн. (85900,63-23934,67).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані в період з лютого 2010 по березень 2011 включно за умовами Договору послуги в сумі 61965,96 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, з огляду на що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.

При цьому, колегія суддів зауважує, що, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції не наводить розрахунку суми задоволених позовних вимог.

З тексту оспореного рішення вбачається, що висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що позивачем не було враховано всі платежі здійснені відповідачем, проте а ні текст рішення а ні матеріали справи розрахунку суду не містять.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 850,51 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.3 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату комунальних послуг відповідач, крім заборгованості, сплачує на користь позивача пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.

Як слідує з матеріалів справи, позивач розраховує пеню виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що на думку колегії суддів, є правомірним.

З наданого позивачем розрахунку пені не можливо встановити, на яку саме заборгованість позивачем нараховується пеня, проте, враховуючи, що в періоди, за які позивач її просить стягнути, заборгованість відповідача існувала в розмірі більшому, ніж той, на який позивач нараховує пеню, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають за розрахунком позивача в сумі 850,51 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не розглянуті позовні вимоги про стягнення з відповідача пені.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011 у справі № 24/314 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 61965,96 грн., пеня в сумі 850,51 грн., в решті позову відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011 у справі № 24/314 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011 у справі № 24/314 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2011 у справі № 24/314 в наступній редакції:

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» (301021, м. Київ, пров. Маряненка, 7, ідентифікаційний код 05756837) 61965 (шістдесят одна тисяча девятсот шістдесят пять) грн. 96 коп. основного боргу, 850 (вісімсот пятдесят) грн. 51 коп. пені, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 203 (двісті три) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 24/314.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіБаранець О.М.

Пашкіна С.А.