Постанова № 22134335, 20.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року Справа № 2а/2370/8577/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мишенка В.В.,

суддів Паламара П.Г. та Чубар Т.М.,

при секретарі - Гришанові Д.Є.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреностями, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі-позивач) просить скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області (далі-відповідач) № 0005421701 від 03.11.2011 року про визначення податкового зобовязання в сумі 644536 грн. 00 коп. податку на доходи фізичних осіб за основним платежем та № 0005431701 від 03.11.2011 року про визначення податкового зобовязання в сумі 859381 грн. 00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 214845 грн. 25 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем необґрунтовано та всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»підтверджуються договорами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, та іншою бухгалтерською документацією.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивачем до відповідача та державної податкової служби України подано скарги про перегляд та скасування прийнятих рішень.

За результатами розгляду скарг контролюючими органами вищого рівня прийняті рішення, якими залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0005421701 та № 0005431701 від 03.11.2011 року є незаконними, необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 20.03.2012 року, судом було замінено первинного відповідача державну податкову інспекцію у Катеринопільському районі Черкаської області на Катеринопільську обєднану державну податкову інспекцію Черкаської області, зареєстровану 05.03.2012 року Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.03.2012 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов повністю.

В письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах встановлених порушень, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки не встановлені відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Форми бланків перевізних документів на час проведення перевірки не надані. Крім того, в акті перевірки який надійшов з Бориспільської ОДПІ не встановлено наявність у ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»власних або орендованих складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів, які субєкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, що унеможливлює здійснення даним підприємством операцій купівлі продажу. Також встановлено відсутність даного товариства за місцем реєстрації.

В звязку з наведеним, податковий орган вказує, що позивачем в порушення Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу податкового кредиту за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит та занижено податок на прибуток внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагента ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»відповідно до первинних документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області 05.07.2010 року за № 20063831355, ідентифікаційний код НОМЕР_3.

Відповідачем, в період з 18.07.2011 року по 05.08.2011 року, проводилась планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами вказаної перевірки був складений акт № 187/17-009/НОМЕР_3 від 12.08.2011 року, в якому було зафіксовано, що позивачем порушено: 1) ст. 13 розділу IV Декрету КМУ від 26.12.92 року «Про прибутковий податок з громадян»та п. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року. №12 та зареєстрованої в Мінюсті України 09.06.1993 року за № 64, в результаті чого додатково донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на загальну суму 644536 грн. 00 коп., у тому числі: за ІІІ квартал 2010 року 262661 грн. 00 коп., за ІV квартал 2010 року 381875 грн. 00 коп.; 2) п. 1.7 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1.,пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 813898 грн. 00 коп., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 389283 грн. 00 коп., за жовтень 2010 року на суму 213456 грн. 00 коп., за листопад 2010 року на суму 211159 грн. 00 коп.; 3) пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР було несвоєчасно відображено податкові зобовязання в загальній сумі 45483 грн. 00 коп., а саме у липні-серпні 2010 року завищено на 90859 грн. 00 коп., у вересні 2010 року занижено 51789 грн. 00 коп., у жовтні 2010 року 58587 грн. 00 коп., у листопаді завищено на 145588 грн. 00 коп. та у грудні 2010 року занижено на 171554 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки 187/17-009/НОМЕР_3 від 12.08.2011 року, відповідачем 03.11.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005431701, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1074226 грн. 25 коп., в тому числі 859381 грн. за основним платежем та 214845 грн. 25 коп за штрафними (фінансовими) санкціями, а також прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005421701 від 03.11.2011 року, яким позивачу було збільшено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 644536 грн. 00 коп. за основним платежем.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішенням, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до державної податкової служби України. Рішенням № 1948/Х/10-2315 від 25.11.2011 року про результати розгляду повторної скарги державна податкова служба України відмовила у задоволенні повторної скарги та залишила без змін вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, працівниками відповідача проводилась перевірка позивача з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства. Під час перевірки досліджувались взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Компанія «Прогрес-2010». З акту перевірки вбачається, що відповідачем був отриманий акт Бориспільської ОДПІ від 22.03.11 року №226/23-1/37135622 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2010 року, який був використаний у відображенні правових відносин з позивачем. А саме, в акті перевірки, відповідачем зазначено, що ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»не має власних, орендованих, одержаних по договору лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Також за юридичною адресою ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»не знаходиться, результаті чого складено довідку про відсутність за місцезнаходженням. Інформація про місцезнаходження відсутня, у звязку з чим анульовано свідоцтво платника ПДВ. Отже усі операції з купівлі продажу, здійснені ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», в тому числі з позивачем, - є такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Однак із зробленими субєктом владних повноважень висновками суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як достовірні.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»зареєстрована 22.07.2010 року виконавчим комітетом Бориспільської міської ради за № 10065758358.

Таким чином встановлено, що ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстроване в установленому законом порядку, знаходилось на обліку в податковому органі та мало статус платника ПДВ, отже згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»мало повне право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної подається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), що передбачено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону.

Віднесення до податкового кредиту позивачем здійснено за вимогами п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.9 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В деклараціях з податку на додану вартість за 2010 рік позивачем по постачальнику ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 813898 грн. 61 коп. згідно податкових накладних: №53 від 10.09.2010 року на суму ПДВ 286986 грн. 37 коп., №56 від 10.09.2010 року на суму ПДВ 73626 грн. 44 коп., №34 від 01.09.2010 року на суму ПДВ 28670 грн. 43 коп., №115 від 01.10.2010 року на суму ПДВ 194679 грн. 23 коп., №148 від 07.10.2010 року на суму ПДВ 18777 грн. 05 коп., №3526 від 01.11.2010 року на суму ПДВ 125733 грн. 09 коп., №6478 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 85426 грн. 00 коп.,

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового кредиту підтверджена вищевказаними податковими накладними, крім податкової накладної №34 від 01.09.2010 року на суму ПДВ 28670 грн. 43 коп., в якій відсутній підпис директора ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»ОСОБА_5, тому дана податкова накладна не може бути врахована при формуванні податкового кредиту позивача.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором №04/10 від 20.06.2010 року, податковими накладними №53 від 10.09.2010 року, №56 від 10.09.2010 року, №115 від 01.10.2010 року, №148 від 07.10.2010 року, №3526 від 01.11.2010 року, №6478 від 30.11.2010 року, видатковими накладними № ПР-34 від 01.09.2010 року, № ПР-3536 від 01.11.2010 року, № ПР-115 від 01.10.2010 року, № ПР-56 від 10.09.2010 року, № ПР-53 від 10.11.2010 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПР-6478 від 30.11.2010 року, № ПР-148 від 07.10.2010 року. Транспортування товару підтверджують також товарно-транспортні накладні типової форми №1-ТН.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичними обставинам. Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»та позивачем підтверджується документально.

В акті перевірки № 187/17-009/НОМЕР_3 від 12.08.2011 року, позивач посилається на висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУВС Київської області за № 27 від 16.02.2011 року про результати почеркознавчої експертизи підписів на звітних документах ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», з якого вбачається, що підписи на представлених на дослідження документах, а саме: податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2010 року, виконані не директором вказаного підприємства ОСОБА_5, а іншою особою.

Суд не бере до уваги дане дослідження, так як виносячи висновок, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність щодо завідомого неправильного винесення висновку даного дослідження.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачем не допущено порушень при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», податкові накладні та первинні документи обовязковість яких передбачена для оформлення господарських операцій з придбання товарів оформленні належним чином.

Суд вважає необґрунтованим припущенням відповідача висновку про відсутність у контрагента позивача власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності та як наслідок - відхиляються з мотивів безпідставності та недоведеності.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статей 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Таким чином, аналізуючи вищеназвані норми закону, можна зробити висновок, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є зясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Стосовно не відображення у акті перевірки доводів і доказів, на підтвердження нікчемності, фіктивності та безтоварності угод, суд зазначає наступне.

Перевіряючими було порушено вимоги, що ставляться чинним законодавством України до оформлення актів перевірок платників податків, а саме Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984. Відповідно до п.6 розділу 1 вказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку в акті перевірки перевіряючі приходять до висновку, що укладені договори суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету і є нікчемними.

Таким чином, перевіряючі допускають припущення не підтверджені доказами, «встановлюють»неіснуючий умисел позивача, що свідчить про порушення порядку документального оформлення результатів перевірки.

Також суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) правочинів між позивачем та контрагентом, доказів того, що угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, а також рішень суду про визнання правочинів такими суду надано не було.

На підставі вищевикладеного та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення посадовими особами позивача, протиправних дій, спрямованих на порушення публічного порядку, доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави й суспільства, суд приходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності правочинів.

Відповідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а до складу таких витрат, як то зазначено у пп. 5.2.1 п. 5.2 включаються, серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Визначення валового доходу наведено у п. 4.1 ст. 4 вказаного закону, як загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, а за змістом пп. 4.1.6 п. 4.1 цієї норми до такого доходу відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем, надано перевіряючим всі підтверджуючі документи по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», а саме договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи, згідно яких у податковому обліку відображені валові витрати та податковий кредит.

Також, виходячи з акту перевірки № 187/17-009/НОМЕР_3 від 12.08.2011 року вбачається, що ревізором помилково включено до валового доходу суми повернень на рахунок позивача від постачальників коштів, які не є виручкою від реалізації продукції, а являються поверненням зайво перерахованих коштів, а також повернення коштів за не отриману продукцію, що вбачається з виписки по рахунку позивача № НОМЕР_4 за перевіряє мий період в сумі 171454 грн. 65 коп.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність встановлення валових витрат, а також формування податкових зобовязань з податку на прибуток та сум податкового кредиту за перевіряємий період, в звязку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області № 0005421701 від 03.11.2011 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області № 0005431701 від 03.11.2011 року в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 83071 грн. 57 коп. та штрафними санкціями 207677 грн. 64 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судові витрати в сумі 14 грн. 11 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко