Постанова № 22134293, 27.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/318/2012

16 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чубар Т.М.,

при секретарі Гоменюк О.Ю.,

за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»Кушніра С.В. згідно ордеру від 30.01.2012р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкаси ОСОБА_2 за довіреністю № 26548/10-017 від 29.06.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К» до державної податкової інспекції у м.Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К», в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000003752301 від 11.10.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 16763грн. за основним платежем, 4191 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 000003762301 від 11.10.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 20953грн. за основним платежем, 5238 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість»нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Більше того, придбаний у приватного підприємства «Альпарі-Т»товар був оприбуткований на рахунок №281 та реалізований в подальшому протягом грудня 2009 року-січня 2010 року контрагентам позивача, що виключає можливість встановлення ознак нікчемності даного правочину.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу сум податкових зобовязань згідно спірних повідомлень-рішень № 000003752301 від 11.10.2011р. та №000003752301 від 11.10.2011р. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К», ідентифікаційний код 30476385, свідоцтво платника податку на додану вартість № 32150110, на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008р. по 31.07.2011р., №2388/23-2/30476385 від 30.09.2011р., про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12 1994р., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 20 953 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 20 953 грн., а також порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 16763грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 16 763 грн.

Так, проведеною перевіркою за період з 01.06.2008р. по 31.07.2011р. встановлено здійснення взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»та приватним підприємством «Альпарі-Т»(код ЄДРПОУ 36643102, м. Кодима, Одеська область). Перевіркою повноти визначення валових витрат за 2009 рік встановлено їх завищення в сумі 83813 грн. Вказане порушення повязане з проведенням у перевіряємому періоді безтоварних операцій з приватним підприємством «Альпарі-Т».

Згідно усної угоди між товариством з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»та приватним підприємством «Альпарі-Т»в грудні 2009 року позивачем придбано у його контрагента запчастини та комплектуючі до автономних опалювачів на загальну суму 100575грн., в тому числі ПДВ 16762 грн. 64 коп., відповідно до видаткової накладної від 02.12.2009р. Окрім цього, позивачем отримана податкова накладна № 212301 від 02.12.2009р. на загальну суму 100575 грн., в тому числі ПДВ 16762 грн. 64 коп., яка була включена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року, а сума витрат, понесених на придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей включена до складу валових витрат підприємства за 2009 рік.

Податкова та видаткова накладні підписані (стоїть факсимільний підпис) зі сторони приватного підприємства «Альпарі-Т»ОСОБА_3 Умова поставки, зазначена в податковій накладній рахунок № 212301 від 02.12.2009р., форма проведених розрахунків оплата з розрахункового рахунку. Придбані запасні частини та комплектуючі отримані за дорученням №19 від 02.12.2009р., яке виписане на імя ОСОБА_4

В бухгалтерському обліку вартість товарно-матеріальних цінностей оприбутковано: ДТ 28 КТ 83813 грн. 20 коп. на суму послуг, ДТ 64.4.2 КТ 631 16762 грн. 64 коп. на суму ПДВ.

Станом на 31.07.2011р. на балансі по рахунку 631 товариства з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»заборгованість перед приватним підприємством «Альпарі-Т»відсутня.

Згідно усного пояснення директора товариства з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»ОСОБА_4 зберігання придбаних запасних частин та комплектуючих здійснювалось на власному складі, м. Черкаси, вул. Добровольського, 3/4. Відповідно до письмового пояснення товариства від 31.08.2011р. доставка вказаних товарно-матеріальних цінностей відбувалась власною автотранспортною службою приватного підприємства «Альпарі-Т». Товарно-транспортні накладні відсутні, тобто транспортування не підтверджено первинними документами, чим порушено статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р. Як наслідок, за відсутності товарно-транспортних накладних неможливо підтвердити фактичне переміщення товару.

За результатами автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено відхилення в грудні 2009 року в сумі 16762 грн. 64 коп. між задекларованими податковими зобовязаннями приватного підприємства «Альпарі-Т»та задекларованими сумами податкового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К».

Згідно центральної бази даних ДПА України по платнику податків приватному підприємству «Альпарі-Т»встановлено, що підприємство має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Основний вид діяльності будівництво будівель. До Балтської МДПІ (місце реєстрації) підприємство подало звітність за вересень 2009-вересень 2010 року.

Враховуючи неосновний стан контрагента, з метою дослідження взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»та приватним підприємством «Альпарі-Т»в ході перевірки було використано вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 28.07.2010р., яким встановлено, що протягом 2008-2011 років ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленими особами створили та придбали ряд підприємств на території України, в тому числі приватне підприємство «Альпарі-Т», з метою покриття незаконної діяльності, зареєструвавши та перереєструвавши їх за винагороду на підставних осіб, які взагалі не мали та не мають ніякого відношення до діяльності підприємств. Вказаних осіб визнано винними за ч. 3 статті 28, ч.2 статті 200, ч. 2 і ч. 3 статті 358 Кримінального кодексу України (підробка документів).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 (директор приватного підприємства «Альпарі-Т») показав, що перереєструвати на його імя підприємство запропонував гр. ОСОБА_5, з яким він знайомий з 2000 року. ОСОБА_3 погодився стати засновником, директором та головним бухгалтером приватного підприємства «Альпарі-Т»для отримання трудового стажу з досягненням пенсійного віку. Веденням фінансово-господарської діяльності ОСОБА_3 не займався; товарів, робіт, послуг від імені товариства не надавав та не отримував; первинних бухгалтерських документів не складав та не підписував. За вказівкою ОСОБА_5 ОСОБА_3 було видано доручення на ведення фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Альпарі-Т»на імя ОСОБА_6 Рахунки в банківських установах від імені товариства особисто ОСОБА_3 не відкривав, готівкових грошових коштів з рахунків не знімав.

Допитаний в якості свідка гр. ОСОБА_5 повідомив, що приватне підприємство «Альпарі-Т»займалося незаконною конвертацією безготівкових коштів в готівку за грошову винагороду, для різних субєктів підприємницької діяльності на території України. Ніяких робіт, послуг для підприємств контрагентів не виконувало.

Окрім цього, у наведеному вироку суду зазначено, що винні особи підробляли підписи для того, щоб дати можливість для їх контрагентів сформувати податковий кредит.

Враховуючи вищенаведене перевіряючі дійшли висновку, що в силу ч. 1 та 2 статті 215, статті 218 Цивільного кодексу України правочини між товариством з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К» та приватним підприємством «Альпарі-Т»мають ознаки нікчемності, як такі, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третім особам.

За рахунок вищевказаних порушень та на порушення п. 1.32 статті 1 (відсутність господарської діяльності), п. 5.1 статті 5 (безпідставність формування валових витрат) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. товариство з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»завищило суму валових витрат за 2009 рік на 83813грн., та в порушення п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. віднесло до складу податкового кредиту за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит внаслідок фактів щодо приватного підприємства «Альпарі-Т», відповідно до первинних документів у грудні 2009 року 16763 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інспекція у м. Черкаси прийняла податкове повідомлення-рішення № 000003752301 від 11.10.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 16763 грн. за основним платежем, 4191 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №000003762301 від 11.10.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 20953грн. за основним платежем, 5238 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 означеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі по тексту Закон), що до 01.01.2011р. визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, а також порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) тощо.

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна № 212301 від 02.12.2009р., виписана позивачу приватним підприємством «Альпарі-Т»(ідентифікаційний код 36643102, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №008869, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №118612), складена у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону, а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р., особою, яка зареєстрована як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону саме податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що в грудні 2009 року позивач мав господарські відносини з приватним підприємством «Альпарі-Т», ідентифікаційний код 36643102, обумовлені господарською діяльністю позивача оптова/роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування, про що свідчать: рахунок-фактура № 0212301 від 02.12.2009р. та видаткова накладна № 0212301 від 02.12.2009р. на поставку діагностичного адаптеру А302, діагностичного адаптеру А318, адаптеру А306, адаптеру А489, блоку управління Б200, блоку управління Б500, швидкого старту, датчику пламені Д251, датчику пламені Д252, діагностичного прибору, дозувального насосу, котушки, міні-таймеру, модульних часів, свічі С251, свічі С252, сітки, стержня накалу на загальну суму 100575 грн. 84коп. (податкова накладна 212301 від 02.12.2009р.)

Крім цього, судом досліджено надані позивачем: виписка з особового рахунку за 25.01.2010р. про сплату приватному підприємству «Альпарі-Т»39575 грн. 84 коп. та 61000грн. згідно рах.0212301 від 02.12.2009р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за 01.12.2009р.-31.12.2011р. залишок на складі товару по партії приватного підприємства «Альпарі-Т»- сіточки в кількості 7 шт. на загальну суму 244 грн. 25 коп.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 замовлення, контрагент «Альпарі-Т», за 2009 рік, на загальну суму 100575 грн. 84 коп.; оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за грудень 2009 року залишок на складі товару по партії приватного підприємства «Альпарі-Т»- стержень накалу, датчик пламені Д251, адаптер А489, блок управління Б500, модульні часи, діагностичний прибор, дозувальний насос, свіча С251, діагностичний адаптер А302, діагностичний адаптер А318, датчик пламені Д252, швидкий старт, адаптер А306, сіточка, блок управління Б200, міні-таймер, котушка, свіча С252; реєстр документів, зокрема довіреностей на отримання товару довіреність № 19 від 02.12.2009р., контрагент «Альпарі-Т»; довіреність № 19 від 02.12.2009р., видана ОСОБА_4 на отримання від приватного підприємства «Альпарі-Т»цінностей за рахунком-фактурою № 0212301 від 02.12.2009р.; накладна на внутрішнє переміщення № ГК-0000022 від 02.12.2009р. документ-підстава № 0212 від 02.12.2009р. від приватного підприємства «Альпарі-Т»; акт перевірки товарно-матеріальних цінностей на відповідність якості від 02.12.2009р. згідно НВП № ГК-0000022 від 02.12.2009р.; доповідна записка від 15.02.2012р. про наявність на складі залишку по поставці товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства «Альпарі-Т».

В підтвердження факту реалізації придбаних у зазначеного вище контрагента товарів позивачем надані: видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні за грудень 2009 року-лютий 2010 року, контрагенти приватне підприємство «Макс-Авто», приватний підприємець ОСОБА_8, товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «Мікро-Транс»ЛТД, приватне підприємство «Авто-Актив», товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМО АВТО-СЕРВІС», товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Транспеле», Сільськогосподарське приватне підприємство «РВД-Агро», СПД ОСОБА_9, товариство з обмеженою відповідальністю «Премиум Моторс»та ін.

З аналізу досліджених під час судового розгляду документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарської операції з придбання позивачем товарів на загальну суму 100575 грн. 84 коп., в т.ч. ПДВ 16 762грн. 64 коп.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах належних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Суд вважає помилковими також висновки відповідача про те, що укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К» та приватним підприємством «Альпарі-Т»правочини з огляду на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010р. мають ознаки нікчемності, адже як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03), у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 000003752301 від 11.10.2011р. та № 000003752301 від 11.10.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГерУк і К»503(пятсот три) грн. 32коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 02 березня 2012 року.