Постанова № 22134290, 27.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/148/2012

16 год. 44 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

при секретарі Гоменюк О.Ю.,

за участю представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 згідно довіреності від 14.02.2012р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкаси ОСОБА_3 за довіреністю № 26548/10-017 від 29.06.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкаси № 0002461702 від 23.09.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість»нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Податковий кредит позивачем сформований у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі наданих постачальниками накладних, які відповідають усім передбаченим законом вимогам та не визнані недійсними, у звязку з чим у позивача не має передбачених зазначеним законом підстав для коригування або виключення відповідних сум з податкового кредиту. Окрім того, представник позивача зазначає, що оскільки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 організовано фактичне прийняття товарів, які відповідали дослідженим в акті перевірки документам, включаючи податкові накладні, організовано оприбуткування та використання товарів в господарській діяльності позивача, проведено розрахунок за нього з контрагентами, то не має правових підстав вважати, що відносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс» та приватним підприємством «Астелікс-2007»мали фіктивний характер, а умисел посадових осіб був направлений на порушення публічного порядку та заволодіння майном держави.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання згідно спірного повідомлення-рішення № 0002461702 від 23.09.2011р. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом господарювання фізичною особою ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за період з 01.06.2008р. по 30.06.2011р., про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого відповідачем донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24132 грн.

Так, перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2008 році здійснював господарську діяльність на умовах спрощеної системи оподаткування (єдиний податок), 2009-2011 роках на умовах загальної системи оподаткування.

Позивач в перевіряємому періоді мав взаєморозрахунки з приватним підприємством «Астелікс-2007», код ЄДРПОУ 34873961, с. Руська Поляна Черкаської області, а саме:

відповідно до видаткової накладної № РН-0108-1 від 01.08.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (мотор-редуктор в асортименті) на загальну суму 13800 грн., на що було отримано податкову накладну № 1081 від 01.08.2010р. на загальну суму 13800 грн., в тому числі ПДВ 2300 грн.;

відповідно до видаткової накладної № РН-0608-4 від 06.08.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (ротор лопатний, важиль лопатний, важиль потужний) на загальну суму 12224 грн. 40 коп., на що було отримано податкову накладну № 6084 від 06.08.2010р. на загальну суму 12224 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 2037 грн. 40 коп.;

відповідно до видаткової накладної № РН-0609-4 від 06.09.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (насос ШНК 18,5) на загальну суму 17299 грн. 20 коп., на що було отримано податкову накладну № 6094 від 06.09.2010р. на загальну суму 17299 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 2883 грн. 20 коп.;

відповідно до видаткової накладної № РН-1409-2 від 14.09.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (редуктор, ножі для хліборізки, ланцюг, насос та ін.) на загальну суму 32148 грн., на що було отримано податкову накладну №14092 від 14.09.2010р. на загальну суму 32148 грн., в тому числі ПДВ 5353 грн.

Всього отримано товару на загальну суму 75471 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 12578грн. 60 коп. Оплата товару проведена безготівковою формою через розрахунковий рахунок.

Вищезазначені господарські операції включені до податкового кредиту відповідних періодів, а саме: серпень 2010 року 4337 грн. 40 коп.; вересень 2010 року 8241 грн. 20коп.

Окрім того, позивач в перевіряємому періоді мав взаєморозрахунки з товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс», код ЄДРПОУ 30566468, м. Київ, а саме:

відповідно до видаткової накладної № РН-0612-1 від 06.12.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (мотор-редуктор в асортименті, вали, головка А2ХТН та ін.) на загальну суму 28 341 грн. 60 коп., на що було отримано податкову накладну № 6121 від 06.12.2010р. на загальну суму 28 341 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 4723грн. 60 коп.;

відповідно до видаткової накладної № РН-0612-8 від 16.12.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (комплект шестерен, насос, редуктор в асортименті) на загальну суму 40 980 грн., на що було отримано податкову накладну № 16128 від 16.12.2010р. на загальну суму 40 980 грн., в тому числі ПДВ 6830 грн.

Всього отримано товару на загальну суму 69 321 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 11553грн. 60 коп. Оплата товару проведена безготівковою формою через розрахунковий рахунок.

Вищезазначені господарські операції включені до податкового кредиту відповідних періодів, а саме: грудень 2010 року 11 553 грн. 60 коп.

Таким чином, перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008р. по 30.06.2011р. проведена за результатами правових відносин з приватним підприємством «Астелікс-2007»та товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс»- субєктів господарювання, створення та діяльність яких спрямована на формування штучного податкового кредиту для СГД різних регіонів. Перевірці підлягали питання визначення повноти та правомірності задекларованого позивачем податку на додану вартість за серпень, вересень та грудень 2010 року, вплив на який мали відносини з приватним підприємством «Астелікс-2007»та товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс».

Так, при проведенні аналізу податкової звітності позивача згідно деталізованої інформації АІС «Бест Звіт» по платнику ПДВ та інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за серпень, вересень та грудень 2010 року встановлено наступне.

Позивачем задекларовано податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі: серпень 2010 року 6072 грн., вересень 2010 року 8683 грн., грудень 2010 року 11962грн. Відповідні податкові зобовязання є узгодженими.

Разом з тим, позивачем задекларовано податкового кредиту: у серпні 2010 року 4337грн., у вересні 2010 року 8241 грн., у грудні 2010 року 11554 грн.

При проведені перевірки використано результати позапланової документальної перевірки господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Алівіс»за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., проведеної державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва (акт перевірки № 708/23-05/30566468 від 09.03.2011р.) та результати позапланової документальної перевірки господарської діяльності приватного підприємства «Астелікс-2007»за період з 01.06.2008р. по 16.06.2011р., проведеної Карлівською МДПІ (акт перевірки №212/23/34873961 від 17.06.2011р.), якими не визнано реальності здійснення господарських операцій:

по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) товариством з обмеженою відповідальністю «Астелікс-2007»покупцю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у серпні 2010 року на загальну суму 26024 грн. 40 коп., в т.ч. податок на додану вартість в розмірі 4337 грн. 40коп., у вересні 2010 року на загальну суму 49447 грн. 20 коп., в т.ч. податок на додану вартість 8241 грн. 20 коп.;

по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) приватним підприємством «Алівіс»покупцю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у грудні 2010 року на загальну суму 69321грн. 60 коп., в т.ч. податок на додану вартість в розмірі 11553 грн. 60 коп.

В звязку з тим, що приватне підприємство «Астелікс-2007»та товариство з обмеженою відповідальністю «Алівіс»безпідставно сформували податкові зобовязання у періоді, що перевірявся, за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на реалізацію комплектуючих для хлібобулочної промисловості на адресу позивача, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих. В порушення п.п. 7.2.3 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. позивачем завищено податок на додану вартість, включений до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень та грудень 2010 року на загальну суму 24132 грн.

Дії приватного підприємства «Астелікс-2007», товариства з обмеженою відповідальністю «Алівіс»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 при здійсненні вищенаведених господарських операцій були направлені не на досягнення економічної мети, а на безпідставне формування податкового кредиту позивачу, тобто протиправне привласнення державного майна у вигляді податку на додану вартість на загальну суму 24132 грн. 20 коп. Таким чином, вказані дії субєктів підприємницької діяльності є умисними.

У відповідності до ч. 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Сукупність податків та зборів до бюджету та державних цільових фондів справляється у порядку, встановленому законами України, та становить систему оподаткування. Протиправне формування вигодонабувачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкового кредиту з ПДВ руйнують систему оподаткування, що створена в інтересах держави, а також порушують моральні засади суспільства. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України правочин, недійсність якого встановлена законом, є недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення.

Таким чином, сума податку на додану вартість в розмірі 24132 грн., що була віднесена позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями, по яких не визнано реальності здійснення у серпні, вересні та грудні 2010 року, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. підлягає скасуванню, а податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, донарахуванню на відповідну суму.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інспекція у м. Черкаси прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002461702 від 23.09.2011р., яким позивачу донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 24 132 грн. за основним платежем та 6033грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі по тексту Закон), що до 01.01.2011р. визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, а також порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) тощо.

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 1081 від 01.08.2010р., № 6084 від 06.08.2010р., № 6094 від 06.09.2010р., № 14092 від 14.09.2010р., № 6121 від 06.12.2010р. та №16128 від 16.12.2010р., виписані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс», (ідентифікаційний код 30566468, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 201652), та приватним підприємством «Астелікс-2007»(ідентифікаційний код 34873961, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №189680, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №094208), складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону, а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р., особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону саме податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що в серпні та вересні 2010 року позивач мав господарські відносини з приватним підприємством «Астелікс-2007», ідентифікаційний код 34873961, обумовлені господарською діяльністю позивача роздрібна торгівля поза магазинами; лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, про що свідчать: рахунок-фактура № СФ-0108-1 від 01.08.2010р. та видаткова накладна № РН-0108-1 від 01.08.2010р. на поставку мотора-редуктора МЧ 40х90х52 та МЧ 125х20 (податкова накладна № 1081 від 01.08.2010р.); рахунок-фактура № СФ-0608-4 від 06.08.2010р. та видаткова накладна № РН-0608-4 від 06.08.2010р. на поставку ротора лопасного А2ХТН, важеля лопатки А2ХТН, важеля потужного А2ХТН (податкова накладна № 6084 від 06.08.2010р.); рахунок-фактура №СФ-1409-2 від 14.09.2010р. та видаткова накладна № РН-1409-2 від 14.09.2010р. на поставку редуктора А2ХТЗБ, головки «Кузбас», ножів до хліборізки, ланцюга ПР 19,5, ланцюга ПР 25,4, насосу «Capeda»6,6/16,8 (податкова накладна № 14092 від 14.09.2010р.); рахунок-фактура № СФ-0609-4 від 06.09.2010р. та видаткова накладна № РН-0609-4 від 06.09.2010р. на поставку насосу ШНК 18,5 (податкова накладна № 6094 від 06.09.2010р.). У грудні 2010 року позивач з метою здійснення господарської діяльності мав відносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс», ідентифікаційний код 30566468, на підтвердження факту придбання товарів в якого позивачем надані: рахунок-фактура № СФ-1612-8 від 16.12.2010р. та видаткова накладна № РН-1612-8 від 16.12.2010р. на поставку комплекту шестерен к редуктору А2ХТЗ, насосу ШНК 18,5, редуктору Ч-80-40 та редуктору Ч-63-25 (податкова накладна № 16128 від 16.12.2010р.); рахунок-фактура №СФ-612-1 від 06.12.2010р. та видаткова накладна № РН-0612-1 від 06.12.2010р. на поставку валу А2ХТЗ, механізму регулювання ват А2ХТЗ, поршня та головки А2ХТЗ, мотора-редуктора МЧ-63-45-52, МЧ 63-71-52, МЧ 40-45-52, вінчика до міксеру (податкова накладна № 6121 від 06.12.2010р.).

Крім цього, судом досліджено надані позивачем: реєстри виданих та отриманих податкових накладних за серпень, вересень та грудень 2010 року; а також платіжні доручення: № 10 від 09.09.2010р. про сплату приватному підприємству «Астелікс-2007»26024 грн. 40 коп. згідно рах. 0108-1 від 01.08.2010р. та 0608-4 від 06.08.2010р., № 11 від 11.10.2010р. про сплату приватному підприємству «Астелікс-2007»22000 грн. згідно рах. 0609-4 від 06.09.2010р. та 1409-2 від 14.09.2010р., № 12 від 14.10.2010р. про сплату приватному підприємству «Астелікс-2007» 27447грн. 20 коп. згідно рах. 1409-2 від 14.09.2010р., № 1 від 18.01.2011р. про сплату товариству з обмеженою відповідальністю «Алівіс»44 436 грн. згідно рах. СФ-0612-1 від 06.12.2010р., № 2 від 18.02.2011р. про сплату товариству з обмеженою відповідальністю «Алівіс»26321 грн. 60 коп. згідно рах. СФ-1612-8 від 16.12.2010р.

В підтвердження факту реалізації придбаних у зазначених вище контрагентів товарів позивачем надані: видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні за серпень-грудень 2010 року, контрагент товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці».

З аналізу досліджених під час судового розгляду документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів на загальну суму 144793 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 24132грн.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах належних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що нараховування податку на додану вартість та накладання штрафних санкцій на покупця при несплаті цього податку продавцем можливо коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів.

Так, представник позивача зазначає, що згідно отриманої від заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченка Ю.В. постанови державну податкову інспекцію у м. Черкаси проінформовано, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Полтавській області перебуває кримінальна справа №2011531008011 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 статті 205, ч. 3 статті 212 Кримінального кодексу України. В ході розслідування даної кримінальної справи встановлено, що протягом 2008-2011 років ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленими особами створила та придбала ряд підприємств на території України, зокрема: приватне підприємство «Астелікс-2007»та товарисво з обмеженою відповідальністю «Алівіс», з метою прикриття незаконної діяльності, зареєструвавши та перереєструвати їх за винагороду на підставних осіб, які взагалі не мали та не мають ніякого відношення до діяльності підприємств. Після чого вищевказані підприємства надавали послуги по транзиту та «конвертації»безготівкових коштів в готівку за грошову винагороду, для різних суб`єктів підприємницької діяльності на території України. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_4 та невстановлених осіб бюджету завдано збитків у вигляді несплати податку на додану вартість на загальну суму бульше ніж тридцять два мільйона грнивень.

Разом з тим, суд зауважує, що факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Більше того, єдиним доказом наявності ознак фіктивності контрагентів позивача може бути тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Відповідачем відповідного вироку суду надано не було.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03), у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 0002461702 від 23.09.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 35 (тридцять пять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 02 березня 2012 року.