Постанова № 22134043, 27.02.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/597/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,

при секретаріВарченко В.В.,

за участі:

представника позивача Кішко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Случ Агро" м. Старокостянтинів Хмельницької області до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення рішення № 0000772300 від 01.11.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000772300 від 01 листопада 2011 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності заявленого відємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 14 жовтня 2011 року № 31/231/34714841. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення рішення № 0000772300 від 01 листопада 2011 року, яким позивачу зменшено відємне значення з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 230931 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення позивач вважає незаконним, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено підстав для зменшення відємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 230931 грн., висновки викладені в акті перевірки позивач вважає такими, що суперечать законодавству, дії при прийняті податковим органом податкового повідомлення рішення незаконними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення рішення відповідача є незаконним, так як позивачем було правомірно визначено відємне значення з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 230931 грн., тому що податкові накладні були отримані в липні 2011 року, внесені у реєстр виданих та отриманих податкових накладних у липні 2011 року в межах строку давності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення № 0000772300 від 01 листопада 2011 року підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, подав в суд письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові заперечення проти позовних вимог позивача в яких позовні вимоги не визнав повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 22.11.2006 року зареєстрований Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобовязаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-12 одним із основних завдань органів державної податкової служби України є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державні податкові інспекції в районах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних із обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Для виконання завдань покладених на органи державної податкової служби України згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 4, підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби як контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 (перевірки) розділу 2 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1, підпунктів 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідачем-Старокостянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі статтей 78, 81 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності заявленого відємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки на підставі статті 86 Податкового кодексу України відповідачем складено акт перевірки від 14 жовтня 2011 року № 31/231/34714841 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Случ Агро», код за ЄДРПОУ 34714841 з питань правомірності заявленого відємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року».

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Случ Агро», в результаті чого підприємством завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за липень 2011 року на загальну суму 230931 грн.

Суд вважає, що податкове повідомлення рішення № 0000772300 від 01 листопада 2011 року не відповідає вимогам Податкового кодексу України, тому його необхідно визнати незаконним та скасувати повністю, враховуючи наступне.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

В звязку з тим, що актом перевірки встановлено порушення позивачем як юридичною особою-платником податку на додану вартість підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Случ Агро» завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за липень 2011 року на загальну суму 230931 грн., на підставі зазначеного акту перевірки від 14 жовтня 2011 року № 31/231/34714841 відповідач як контролюючий орган прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000772300 від 01 листопада 2011 року, яким встановлено завищення ТОВ «Случ Агро» суми відємного значення податку на додану вартість у розмірі 230931 грн.

До такого висновку посадова особа державного податкового органу прийшла в звязку з тим, що позивач отримав від ТОВ «Комбікормовий завод» податкову накладну № 77 від 19.07.2010 року на загальну суму 1237392 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 206232 грн., та податкову накладну № 78 від 19.07.2010 року на загальну суму 148196,02 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 24699,34 грн., 04 липня 2011 року і включив вказані суми податку на додану вартість до податкового кредиту за липень 2011 року, та подав декларацію з податку на додану вартість від 18.08.2011 року за № 9006873571, тоді як суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних необхідно було включити до податкового кредиту у липні 2010 року.

Так як податковий кредит з податку на додану вартість позивачем сформований у липні 2011 року, тому суд при вирішенні спору застосовує норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Статтею 33 Податкового кодексу України встановлено, що податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Для податку на додану вартість згідно пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Позивач як платник податку на додану вартість 18.08.2011 року подав до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року за № 9006873571 в якій у рядку 19 зазначив відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 274612 грн., в тому числі відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 230931,34 грн., сформованим за податковими накладними № 77 від 19.07.2010 року на загальну суму 1237392 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 206232 грн., та № 78 від 19.07.2010 року на загальну суму 148196,02 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 24699,34 грн., які отримав 04 липня 2011 року від ТОВ «Комбікормовий завод».

Згідно пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Позивач 19.07.2010 року на підставі договорів купівлі-продажу б/н придбав у ТОВ «Комбікормовий завод» нерухоме майно на загальну суму 1237392 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 206232 грн., а також рухоме майно на загальну суму 148196,02 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 24699,34 грн.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Аналізуючи дані норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна та факт оплати придбаних товарів та нерухомого майна.

Податкові накладні № 77, 78 від 19.07.2010 року отримані покупцем-ТОВ «Случ Агро» 04 липня 2011 року, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції в якому за порядковим номером 10 зареєстровано надходження двох податкових накладних за липень 2010 року від ТОВ «Комбікормовий завод». Оригінал вказаного журналу досліджений у судовому засіданні, копія додана до матеріалів справи.

В той же день, тобто 04 липня 2011 року позивач зареєстрував отримані податкові накладні у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року, який направлений в електронному вигляді до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції та отриманий 18.08.2011 року за № 9006873928, що підтверджується копією реєстру та квитанції № 2.

Факт оплати купленого майна у ТОВ «Комбікормовий завод» підтверджується копіями платіжних доручень завірених обслуговуючим банком № 2 від 05 травня 2010 року на суму 128700 грн., № 3 від 05 травня 2010 року на суму 708000 грн., № 89 від 25 листопада 2010 року на суму 85000 грн., № 103 від 29 грудня 2010 року на суму 733698 грн., які також додані до матеріалів справи.

Суд звертає увагу не те, що обовязок скласти податкову накладну та надати її покупцю лежить на продавцю товару, тобто порушення вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» могло мати місце тільки ТОВ «Комбікормовий завод», а не позивачем.

Та обставина, що ТОВ «Комбікормовий завод» в порушення вимог вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість» склало податкові накладні № 77, 78 19.07.2010 року, але надало їх покупцю тільки 04 липня 2011 року ніяким чином не впливає на право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість у разі якщо ним дотримано строки, передбачені пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року ніяким чином не порушив строки передбачені пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Право покупця на звернення із скаргою на продавця у разі ненадання останнім податкової накладної є правом покупця, а не обовязком і не позбавляє покупця на податковий кредит у разі відсутності такої скарги з його сторони у разі отримання податкових накладних із запізненням, але в межах строків визначених Податковим кодексом України.

Формування податкового кредиту за відсутності податкових накладних і відсутності скарги покупця до державного податкового органу на продавця в звязку із ненаданням податкових накладних є в такому випадку тільки підставою для проведення перевірки державним податковим органом правомірності формування податкових зобовязань покупцем у відповідному звітному періоді.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000772300 від 01 листопада 2011 року, яким встановлено завищення ТОВ «Случ Агро» суми відємного значення податку на додану вартість в липні 2011 року у розмірі 230931 грн., є таким, що суперечить Податковому кодексу України, тому його необхідно визнати незаконним та скасувати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 33, 49, 54, 58, 183, 198 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000772300 від 01 листопада 2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Случ Агро» м. Старокостянтинів Хмельницької області встановлено суму завищення відємного значення податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 230931 грн.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 02.03.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2012 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський

"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський