Постанова № 22133557, 13.02.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/163/12

"13" лютого 2012 р. Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Дерех Н.В.

секретаряКостецька Н.Т.

за участю:

представника позивача Малий І.М.

представника відповідачаМикитчак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми «Либідь»до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Либідь»(надалі позивач, ППФ «Либідь»)звернулося до суду з адміністративним позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі відповідач, Бучацька МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 17/0000381500/0 від 30 січня 2007 року та № 42/0001071500/0 від 23 лютого 2007 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, оскільки підприємство здійснювало свою діяльність згідно статутних документів. Ніяких зауважень податкового органу щодо недостовірності податкових документів немає. Посилання податкового органу на збитковість господарських операцій немає нічого спільного з продажем товару нижче звичайних цін. Продаж товару нижче звичайних цін при нульовій ставці не впливає на розмір ПДВ, що підлягає до відшкодування. А тому, позивач мав право віднести до податкового кредиту ПДВ експортної операції по реалізації соняшника фірми EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH, закупленого у АФГ «Ольвія».

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки бюджетне відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2006 р. згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачу зменшено правомірно, так як експортні операції по реалізації соняшнику у жовтні та листопаді 2006 року згідно договору №3/2006 від 01.10.2006 р. та №4 від 01.11.2006 р., який закуплений у АФГ "Ольвія", є збитковими, що підтверджується у актах позапланової виїзної та документальної невиїзної перевірок підприємства, і мають постійний характер. А тому виходячи з положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.42 Господарського кодексу України такі операції не являються господарською діяльністю підприємства, в зв'язку з чим з підстав, зазначених у пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено суму податкового кредиту за жовтень 2006 р. в сумі 9130 грн. та листопад 2006 р. в сумі 5327 грн. та відповідно на ці суми ПДВ завищено бюджетне відшкодування в наступних періодах.

Суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача, дослідивши представлені докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже, не підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи Бучацькою МДПІ було проведено невиїзні документальні перевірки з питань достовірності декларування бюджетного відшкодування ПДВ, які були оформлені актом від 22.01.2007р. №18/23-24635529 та актом від 19.02.2007р. №35/15-24635529. Відповідно до поданих ППФ «Либідь»розрахунків сум бюджетного відшкодування суми, що піддягають бюджетному відшкодуванню по ПДВ складають за листопад 2006 року 9130 грн. та за грудень 2006 року 5327 грн. В ході перевірок було встановлено, що ППФ «Либідь»01 жовтня 2006 року уклало договір з АФГ «Ольвія»на купівлю 40 тонн соняшнику на суму 52000 грн. в тому числі 8666,67 грн. ПДВ. Цього ж числа ППФ «Либідь»уклало договір № 3/2006 про продаж Польській фірмі EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH (надалі «Експорт-Імпорт продуктово-промислових товарів Владзимеж Лорек») 40 тонн. соняшника на суму 52520 грн. При цьому перевезення та митне оформлення здійснювалось за рахунок продавця - ППФ «Либідь».

Таким чином від проведеної операції по купівлі продажу насіння соняшнику в жовтні 2006 року Позивач отримав всього дохід 52520 грн., в той час витрати становили 55760 грн., які складаються з: придбання товару 43300 грн.; транспортування 2690 грн.; митні збори 9440 грн.; інші витрати 330 грн.

Отже фінансовий результат ППФ «Либідь»від здійснення господарської операції з експорту соняшнику в жовтні 2006 року становили 3240 грн. збитків.

Такі ж договори були укладені ППФ «Либідь»1 листопада 2006 року №2 на купівлю 20 тонн. насіння соняшника з АФГ «Ольвія»на суму 26000 грн. Цього ж числа між ППФ «Либідь»та фірмою «Експорт-Імпорт продуктово-промислових товарів Владзимеж Лорек»укладено договір №4 на реалізацію зерна соняшнику на суму 26765 грн. Як і в попередньому місяці в обох договорах всі витрати по транспортуванню соняшнику покладені на ППФ «Либідь».

Таким чином від проведеної операції по купівлі продажу насіння соняшнику в листопаді 2006 року ППФ «Либідь»отримала дохід 26760 грн., в той час витрати становили 28100 грн., які складаються з: на придбання товару 21700 грн.; транспортування 1500 грн.; митні збори 4800 грн.; інші витрати 100 грн.

Отже фінансовий результат ППФ «Либідь»від здійснення господарської операції з експорту соняшнику в листопаді 2006року становив 1340 грн. збитків.

Податковим повідомленням-рішенням Бучацької МДПІ від 30.01.2007р. №17/0000381500/0 визначено, що ППФ «Либідь»відмовлено у відшкодуванні ПДВ, задекларованого у листопаді 2006 року в сумі 9130 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Бучацької МДПІ від 23.02.2007 року №42/0001071500/0 відмовлено у відшкодуванні ПДВ, задекларованого у грудні 2006 року в сумі 5327 грн.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про ПДВ» - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про ПДВ».

Так згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»).

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Таким чином, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Судом встановлено, що у судовому засіданні позивачем не представлено доказів того, що господарські відносини між ППФ «Либідь» і постачальником товару позитивно вплинули на умови чи економічні результати його діяльності.

Поряд з тим відповідачем доведено збитковість господарських операцій позивача щодо реалізації соняшника закупленого у АФГ «Ольвія». Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання товарі з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що експортні операції по реалізації насіння соняшнику у жовтні та листопаді 2006р. згідно договорів №3/2006 від 01.10.2006р. та №4 від 01.11.2006р. є збитковими, а відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про прибуток підприємств», ст.42 Господарського кодексу України дані експортні операції не є господарською діяльністю і дана операція не є разовою, а має постійний характер, то з підстав зазначених у п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.п. 7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»ППФ «Либідь»завищено суму податкового кредиту за листопад 2006р. на 9130 грн. та грудень 2006р. на 5327 грн.

За таких обставин суд приходить до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Бучацької МДПІ № 17/0000381500/0 від 30 січня 2007 року та № 42/0001071500/0 від 23 лютого 2007 року прийняті субєктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, з використанням повноваження, з метою, з якою це повноваження надано, а відтак позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Приватного підприємства фірми «Либідь»до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 17/0000381500/0 від 30 січня 2007 року та № 42/0001071500/0 від 23 лютого 2007 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 лютого 2012 року.

Головуючий суддяДерех Н.В.

копія вірна

СуддяДерех Н.В.