Постанова № 22133409, 15.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5744/2011

15 березня 2012 року 14год. 18хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оніщук В.П.

відповідача: представник Шоломицький В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного виробничо-комерційного підприємства "АРБОЛІТ"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «АРБОЛІТ» (далі по тексту ПВКП «АРБОЛІТ») звернулося до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002422342 від 29.07.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Так, відповідачем по справі було проведено позапланову виїзну перевірку ПВКП «АРБОЛІТ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного виробничо-комерційного підприємства «АРБОЛІТ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року» №893/23-100/13981241 від 18.07.2011 року.

Вказує, що на підставі акта перевірки було прийнято оспорювань податкове повідомлення-рішення №0002422342 від 29.07.2011 року.

Зазначає, що не погодившись з вказаним рішенням оскаржив його до ДПА в Рівненській області та ДПА України.

Рішенням про результати розгляду скарги №20043/25-16/407 від 04.10.2011 року ДПА в Рівненській області залишила оскаржуване рішення без змін, аналогічне рішення було прийнято ДПС України. Рішенням про результати розгляду скарги № 7871/6/10-0515 від 19.12.2011 року ДПС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу директора ПВКП «АРБОЛІТ» - без задоволення.

ПВКП «АРБОЛІТ» стверджує, що вищевказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, а висновки податкового органу не відповідають дійсності та фактичному характеру.

Так, збільшуючи грошові зобов'язання з податку на прибуток та зменшуючи суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ДПІ у м. Рівне в Акті перевірки зазначає, що порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ПВКП «АРБОЛІТ» включено до складу валових витрат витрати по господарських операціях з ТОВ «РІВНЕМЕТАЛОБУД» та ПОГ «ІНВАБУД» які не підтверджені документально, результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2008 рік у сумі 17 762 грн. 00 коп., за 2009 рік у сумі 2 885 грн. 00 коп. та занижено податок на прибуток за 2009 рік у сумі 10 755 грн. 00 коп.

З такими висновками податкового органу не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На думку позивача, дана норма матеріального права кореспондується з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» - згідно якої - не належать до складу валових витрат, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

Вказує, що під час проведення перевірки посадовим особам ДПІ у м. Рівне було надано повний пакет документів на підтвердження вчинення господарських операцій ПВКП «АРБОЛІТ» з ТОВ «РІВНЕМЕТОЛОБУД» та ПОГ «ІНВАБУД».

Крім того, зменшуючи податковий кредит по податку на додану вартість ДПІ у м. Рівне зазначає, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4. п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПВКП «АРБОЛІТ» завищено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9182 грн. 00 коп. (в т.ч. за червень 2009 року на суму 6 667 грн. 00 , липень 2009 року на суму 2515 грн. 00 коп.).

Позивач вважає, що з такими висновками не можна погодитися з огляду на положення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом наведених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що інших документів які б підтверджували право платника податків на податковий кредит законодавством не вимагається.

24 січня 2012 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення №0002422342 від 29.07.2011 року, № 0002402342 від 29.07.2011 року та № 0002412342 від 29.01.2011 року.

Відповідач щодо заявленого позову заперечував про що подав письмове заперечення вх.№1732/10 від 24.01.2012 року.

На думку податкового органу, позовні вимоги є надуманими, безпідставними, та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Вказує, що на підставі проведеної перевірки позивача повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008р. по 31.03.2011р. встановлено його завищення всього на суму 9182 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ПВКП «Арболіт» проводило взаєморозрахунки з ТОВ «Рівнеметалобуд» на предмет виконання будівельно- монтажних робіт в приміщенні лабораторії вакуумних покриттів КП «ЦКБ«Арсенал».

Відповідно до договору 10.06/09 від 03.06.2009 року, укладеного між ТОВ «Рівнеметалобуд» (Виконавець) в особі-директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту та є платником податку на загальних умовах, та ПВКФ «Арболіт» (Замовник) в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, є платником податку на загальних умовах, сторони домовились, що Виконавець зобов'язується виконати своїми силами та засобами монтажні роботи по: вентиляції, кондиціюванню, зворотньому водопостачанню та водопідготовки, забезпечення стисненим повітрям технологічного обладнання; здійснити монтажні роботи інженерного обладнання згідно технічних умов та робочого проекту в приміщенні лабораторії вакуумних покриттів КП «ЦКБ «Арсенал».

Зазначає, що відсутність у ТОВ "Рівнеметалобуд" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ "Рівнеметалобуд" створення правових наслідків.

ПВКП «Арболіт» діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та господарсько-майновий стан ТОВ "Рівнеметалобуд", умови ведення цим підприємством господарської діяльності.

Таким чином діяльність ПВКП «Арболіт» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди (шляхом збільшення суми валових витрат та податкового кредиту) переважно з контрагентом-постачальником, який не виконував своїх господарських зобов'язань - ТОВ «Рівнеметалобуд». Крім того, ПВКП «Арболіт» працюючи у даному сегменті ринку було обізнано щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Надав пояснення аналогічні викладеним обставинам у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення №0002422342 від 29.07.2011 року, № 0002402342 від 29.07.2011 року та № 0002412342 від 29.01.2011 року.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. Додатково, крім обставин, викладених у письмовому запереченні, пояснив, що позивач за перевіряємий період крім ТОВ "Рівнеметалобуд" та КП «ЦКБ«Арсенал» здійснював взаєморозрахунки з ТОГ «Інвабуд». Зазначав, що суми податку на додану вартість за накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2008 року.

Документальною невиїзною перевіркою податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2008 року була відображена операція при проведенні взаєморозрахунків з ПОГ «Інвабуд» в результаті чого складено акт від 23 .09.2010р. № 1451 /23-100/13981241 та донараховано податку на додану вартість в сумі 3552,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані роботи, послуги проводились у безготівковій формі.

Крім того, вказував на ту обставину, що ДПІ у м. Рівне 14.07.2010р. отримано витяг з вироку Рівненського міського суду від 25 травня 2010р. по кримінальній справі №1-386/10 щодо фіктивного підприємництва ПП «Агроімпекс- Ресурс», ПП "Інвабуд», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_3, ПП «Парітет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп».

Згідно вироку суд прийшов до висновку про належність, допустимість, достовірність та достатність для підтвердження скоєння підсудними інкримінованих їм досудовим слідством злочинів, зокрема, суд вважає доведеним те, що внаслідок діяльності ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_3, ПП «Парітет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп» в результаті задекларованих господарських операцій на досудовому слідстві та в суді не було встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Встановлено також неможливість реального виконання зобов'язань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом одного календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих г працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчать про відсутність у вказаних суб'єктів господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань. Отже, суд вважає доведеним те, що така діяльність суб'єктів підприємницької діяльності носила фіктивний характер. Вважає, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) для ПВКП «Арболіт» від ПОГ «Інвабуд» не здійснювались.

Невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість та податку на прибуток при тому, що ПВКП «Арболіт» отримало від ПОГ «Інвабуд» податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту. В обґрунтування своїх заперечень відсилався до норм статті 3 Господарського Кодексу України, Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 p. N 375 із змінами та доповненнями, статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Щодо податку на додану вартість пояснив наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008р. по 31.03.2011 р. встановлено його завищення всього на суму 9182 грн. в т.ч. за: червень 2009 року на суму 6667, 00 грн. та липень 2009 року на суму 2515, 00 грн.

Вказував, що в порушення пп.7.4.1. ,п.п.7.4.4, пп.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість "№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) ПВКП «Арболіт» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ «Рівнеметалобуд» всього на суму 9182 грн.

Просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

До початку судового засідання в адміністративній справі відповідно до положень ст. 55 КАС України, суд допустив процесуальне правонаступництво, шляхом заміни відповідача Державної податкової інспекції в м. Рівне на Державну податкову інспекцію у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (підстава виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААВ №062222 та наказ №1 від 01.03.2012 року Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що було ДПІ в м. Рівне було проведено позапланову виїзну перевірку ПВКП «АРБОЛІТ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного виробничо-комерційного підприємства «АРБОЛІТ» » з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року» №893/23-100/13981241 від 18.07.2011 року.

На підставі Акта перевірки ДПІ у м. Рівне прийняті наступні податкові повідомлення- рішення:

-за № 0002422342 від 29.07.2011 року форми «Р», яким ПВКП «АРБОЛІТ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам на суму 11 477 грн. 50 коп. (в тому числі 9 182 грн. 00 коп. основного платежу і 2 295 грн. 50 коп. штрафних санкцій);

-за № 0002402342 від 29.07.2011 року форми «П», яким ПВКП «АРБОЛІТ» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20647 грн. 00 коп.;

-за № 0002412342 від 29.07.2011 року форми «Р», яким ПВКП «АРБОЛІТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13 443 грн. 75 коп. (в тому числі 10 755 грн. 00 коп. основного платежу і 2 688 грн. 75 коп. штрафних санкцій).

ПВКП «АРБОЛІТ» не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями- рішеннями оскаржило їх в апеляційному порядку до ДПА в Рівненській області, ДПА України.

Рішеннями про результати розгляду скарги № 20043/25-16/407 від 04.10.2011 року ДПА в Рівненській області та № 7871/6/10-0515 від 19.12.2011 року ДПС України, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги директора ПВКП «АРБОЛІТ» - без задоволення.

Як встановлено судом, за перевіряємий період ПВКП «АРБОЛІТ» проводило взаєморозрахунки з ТОВ «Рівнеметалобуд» (код 35717602) на предмет виконання будівельно-монтажних робіт в приміщенні лабораторії вакуумних покриттів КП «ЦКБ «Арсенал».

Відповідно до договору №10.06/09 від 03.06.2009 року, укладеного між ТОВ «Рівнеметалобуд» (Виконавець) в особі - директора ОСОБА_4, що діяв на підставі Статуту та є платником податку на загальних умовах, та ПВКФ «АРБОЛІТ» (Замовник) в особі директора ОСОБА_5, що діяв на підставі Статуту, є платником податку на загальних умовах, сторони домовились, що Виконавець зобов'язується виконати своїми силами та засобами монтажжні роботи по: вентиляції, кондиціюванню, зворотньому водопостачанню та водопідготовки, забезпечення стисненим повітрям технологічного обладнання, здійснити монтажні роботи інженерного обладнання згідно технічних умов та робочого проекту в приміщенні лабораторії вакуумних покриттів КП «ЦКБ «Арсенал».

По данному контрагенту позивачем по справі виписано наступні податкові накладні: №6/1 від 10.06.2009 р., №38 від 31.07.2009 р.

Загальна вартість отриманих ПВКП «Арболіт» послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт в приміщенні лабораторії вакуумних покриттів КП «ЦКБ «Арсенал» в сумі 45906,00 грн. включено до складу податкового кредиту в червні 2009 року суму ПДВ - 6667,00 грн. та липні 2009 року суму ПДВ - 2515,00 грн. про що свідчать реєстри отриманих податкових накладних та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів, 13.05.2011 року до єдиного державного реєстру внесено запит про порушення провадження у справі про банкрутство. (Стан платника «4») .

Згідно інформації АІС ОР ДПІ у м. Рівне встановлено, що ТОВ "Рівнеметалобуд» (код ЄДРПОУ 35717602), юридична адреса м. Рівне, вул. Кн. Романа, буд 9, керівник та бухгалтер підприємства - ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_4).

Засновники згідно статуту ТОВ "Рівнеметалобуд" - ОСОБА_4 (Ідентифікаційний номер -НОМЕР_4).

Підприємство зареєстровано Виконкомом Рівненської міської ради 08.02.2008 року.

На підставі бази даних ДПІ у м.Рівне , судом встановлено, що ТОВ "Рівнеметалобуд " остання декларація по ПДВ була подана за серпень 2009р. (актом від 13.08.2009р. №85 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Рівнеметалобуд». Датою анулювання реєстрації є 11.08.2009 року), остання декларація по податку на прибуток подана за І півріччя 2009 р.

Крім того, матеріали адміністративної справи дають підстави вважати суду, що ТОВ «Рівнеметалобуд» не декларувало наявність балансової вартості запасів та основних фондів, не проводило нарахування амортизаційних відрахувань.

У відповідності до ст. 80 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-IV юридична особа - організація створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно із Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV «місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені .

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина 5 , ст. 203 ЦК України встановлює, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, ст. 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від і 6.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Враховуючи вищевикладене угоди укладені з ТОВ "Рівнеметалобуд", та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду ПВКП «АРБОЛІТ», не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.

У суду є всі підстави вважати, що ТОВ "Рівнеметалобуд" на момент укладення договорів не мало цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів, тобто договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб'єктності, всі документи видані на виконання таких договорів в т.ч. податкові накладні, на які посилається позивач, не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій).

Так, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід враховувати, що у відповідності до 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР , що матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Однак, позивачем не надано доказів, що підтверджують ту обставину, що матеріальні цінності придбанні ним використовуються в його господарській діяльності.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом, ПВКП «АРБОЛІТ» мало взаєморозрахунки з ПОГ «Інвабуд», а саме в березні 2008 року на суму 21314, 40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ПВКП "АРБОЛІТ" (Одержувач) та ПОГ «Інвабуд» (Постачальник) було з укладено усну домовленість на постачання матеріалів.

ПОГ «Інвабуд» (код ЄДРПОУ 33723876) передано до оплати наступні документи: рахунок від 17.03.2008 року на суму 21314,40 грн. в т.ч. ПДВ 3552,40 грн., видаткова накладна № 172 від 20.03.2008р. на суму без ПДВ 17762,00 грн., ПДВ 3552,40 грн.

Позивачем по даному контрагенту до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 17762,00 грн. в т.ч. в І кварталі 2008 року на суму 17762, 00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2008 року.

Документальною невиїзною перевіркою податкових декларацій з податку на додану вартість березень 2008 року була відображена операція при проведенні взаєморозрахунків з ПОГ «Інвабуд» (код за ЄДРПОУ 33723876) в результаті чого складено акт від 23.09.2010р. № 1451/23-100/13981241 та донараховано податку на додану вартість в сумі 3552,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані роботи, послуги проводились у безготівковій формі .

Крім того, як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП “Агроімпекс-Ресурс” , ПОГ «Інвабуд», ПП «Транс Експо Регіон», ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_3, ПП «Парітет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп». носила фіктивний характер.

Згідно вироку суд прийшов до висновку про належність, допустимість, достовірність та злочинів. Зокрема, суд вважає доведеним те, що внаслідок діяльності ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_3, ПП «Парітет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп» в результаті задекларованих господарських операцій на досудовому слідстві та в суді не було встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Встановлено також неможливість реального виконання зобов'язань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом одного календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчать про відсутність у вказаних суб'єктів господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань. Отже, суд вважає доведеним те, що така діяльність суб'єктів підприємницької діяльності носила фіктивний характер.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань.

Враховуючи вищевикладене - операції з поставки товарів (робіт, послуг) для ПВКП «АРБОЛІТ» від ПОГ «Інвабуд» не здійснювались.

Тим самим, невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість та податку на прибуток при тому, що ПВКП «АРБОЛІТ» отримало від ПОГ «Інвабуд» податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту.

Отже, операції щодо отримання ПВКП «АРБОЛІТ» від ПОГ «Інвабуд» товарів (робіт, послуг) не підтверджуються. Про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у ПОГ «Інвабуд».

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матерiальнiй або нематерiальнiй формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській дiяльностi.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.2 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств ” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Аналогічні вимоги містяться в Законі України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

З врахуванням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 , пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, суд приходить до висновку про правомірність дій податкового органу, а відтак посилання позивача що ним не було завищено відємне значення об'єкта оподаткування за 2008 рік в сумі 17762 грн., за 2009 рік в сумі 2885 грн., занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 10755 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ «Рівнеметалобуд» всього на суму 9182 грн. не можуть братися до уваги, позаяк це документально не підтверджено.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0002422342 від 29.07.2011 року, № 0002402342 від 29.07.2011 року та № 0002412342 від 29.01.2011 року, підтверджується доказами наявними у справі.

Тим самим, суд виходячи із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, в задоволенні адміністративного позову відмовляє повністю .

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватному виробничо-комерційному підприємству "АРБОЛІТ" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.