Постанова № 22131163, 03.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2012 р. 12:50 Справа №2а-14081/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. № 181 від 14.11.2011р., Карасьов М.П. директор, паспорт НОМЕР_3, представника відповідача ОСОБА_3 посвідчення № НОМЕР_4, дов. № 1408/9/10, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи:Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000144502 від 08.07.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відємне значення з ПДВ у сумі 77027 грн. було включено до податкової звітності позивача внаслідок приєднання в 2010 році Приватного підприємства «Оберег» до ТОВ «Аквавіта», у звязку з чим у відповідача відсутні були правові підстави для донарахування позивачу грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 61415 грн. та нараховування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та заявою від 13.01.2012р. просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001441502 від 08.07.2011р., зазначив, що під час складання позову у прохальній частині була допущена описка.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав заперечення на позов, в яких, зокрема зазначив, що позивачем необґрунтовано віднесена сума ПДВ по рядку 21.2 та відповідно до рядку 21 податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року у сумі 61415,00 грн., у звязку з тим, що за даними попередньої перевірки сума ПДВ по рядку 24 «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» дорівнювала 0, у звязку з чим було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Третя особа у судове засідання не зявилась, про причини неявки суд не повідомила, про час, день та місце розгляду справи сповіщена належним чином під розписку, письмових пояснень по справі суду не надала.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2011р. відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість, а саме декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р.

За результатами вказаної перевірки працівниками відповідача складений Акт № 692/15-02/32063318 від 17.06.2011р., у висновках якого зафіксовано, що позивачем занижено суму податкових зобовязань, заявлених у податковій декларації в розмірі 61415,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 08.07.2011р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001441502, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 61415,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його до ДПА в АР Крим, ДПС України, але всі скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням загальних зборів засновників Приватного підприємства «Оберег» № 010 від 17.11.2009р. вирішено припинити Приватне підприємство «Оберег» шляхом приєднання його до позивача, останній є єдиним правонаступником майна, прав та обовязків Приватного підприємства «Оберег».

В подальшому, 28.02.2010р. був складений передавальний акт, згідно зазначеному акту від Приватного підприємства «Оберег» позивачу, зокрема передане «розрахунки з бюджетом по ПДВ ДТ 6415» - 77027 грн.

Також матеріали справи свідчать про те, що на час приєднання Приватного підприємства «Оберег» до позивача ПП «Оберег» мало суму відємного значення з ПДВ у розмірі 77027 грн., що підтверджується, зокрема декларацією з ПДВ за грудень 2009р. (а.с.83-86), Довідкою ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про результати позапланової виїзної перевірки від 22.02.2010р. № 118/23-2/32322633 (а.с.53-61) та не мало податкових зобовязань або податкового боргу з інших податків, зборів (обовязкових платежів), що підтверджується довідкою № 32026/10/19-1 від 22.02.2010р. (а.с.33).

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначені наслідки припинення юридичної особи, так юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Вищезазначені приписи законодавства кореспондуються із ч. 3 ст. 59 Господарського кодексу України, згідно якої у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

В свою чергу, суд зазначає, що під час приєднання ПП «Оберег» до позивача був чинний Закон України «Про податок на додану вартість», ст. 3 якого було визначено об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування, зокрема п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 визначав, що не є обєктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

З системного аналізу зазначеної норми вбачається, що відбувається передача валових активів однієї юридичної особи іншій юридичній особі, компенсацією при такій передачі є набуття юридичною особою, що отримала такі активи, обовязків юридичної особи, що їх передала. Отже, враховуючі викладене, при виконанні зазначених умов, при передачі від однієї юридичної особи до іншої в повному обсязі всіх активів і пасивів по акту передачі, обєкту оподаткування податком на додану вартість не виникає.

Останнім абзацом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що у випадку, якщо в подальшому товари (послуги), стосовно яких платником було отримано податковий кредит, починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Аналогічна правова позиція викладена у Листі ДПА України від 16.03.2009р. № 2647/6/16-1515 та Листі ДПА в АР Крим від 31.12.2010р. вих. № 3428/10/15-233 «Про надання відповіді» надісланого на адресу позивача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний під час приєднання ПП «Оберег» до позивача) визначала порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків.

Пунктом 13.4. зазначеної статті було визначено, що у разі коли сума надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) платника податків перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов'язкових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно до їх частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.

Таким чином, на момент приєднання до позивача ПП «Оберег» мало суму відємного значення з ПДВ у розмірі 77027 грн. та не мало податкових зобовязань або податкового боргу з інших податків, зборів (обовязкових платежів). Зазначена сума відємного значення включала в себе суму податкового кредиту, сформованого внаслідок проведення ремонту придбаного комунального майна-нежітлові будівлі (п.п. 3.2.3 Довідки від 22.02.2010р. № 118/23-2/32322633).

Після прийому-передачі валових активів по передавальному акту від 28.02.2010р. зазначені основні засоби обліковуються на балансі позивача і використовуються у господарській діяльності.

Аналізуючи все вищевикладене, у разі приєднання підприємства до правонаступника показники діяльності першого переносяться у баланс та податковий облік другого та повністю враховуються в господарській діяльності підприємства-правонаступника.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до відповідача було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість, яким відкоригована сума в розмірі 77027 грн. в рядках 20-22 податкової звітності з ПДВ.

У звязку з чим, позивач мав всі підстави для віднесення частини зазначеної суми в розмірі 61415,00 грн. в подальшому до розділу ІІІ «розрахунки з бюджетом за звітний період» податкових звітностей за певні податкові періоди.

Враховуючі все вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення грошового зобовязання з ПДВ позивачу в розмірі 61415,00 грн. та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн..

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Частинами 1, 4 ст. 70 КАС України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не надано.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнане таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 03.02.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 08.02.2012р.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про застосування фінансових санкцій № 0001441502 від 08.07.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» 28,23 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.