Ухвала суду № 22130888, 16.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6414/11/0170/4

16.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Кучерука О.В. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняМіщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об`єднання"Масандра"- Штельцер Ольги Анатоліївни,

представника позивача, Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об`єднання"Масандра"- Білоусової Олени Петрівни,

представника відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим- Колесника Юрія Олексійовича,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 13.07.2011 у справі № 2а-6414/11/0170/4

за позовом Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об`єднання"Масандра" (вул. Миру, 6, смт. Масандра, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98650)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 20.05.2011 №0001892301 про зменшення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, задекларованого Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (ідентифікаційний код 00411890) за лютий 2011 року на 18443,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим звернулось до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 16.11.2011, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийнятьи нове, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об`єднання "Масандра", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано помилковістю висновків за актом перевірки, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 18443,00 грн. Зокрема, позивач зазначає про протиправність доводів податкового органу про порушення платником податку правил оподаткування через віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не в тому податковому періоді, коли постачальниками були виписані податкові накладні, а в пізнішому періоді (за вказаною підставою за результатами перевірки зменшено від'ємне значення на суму 972,00 грн.). Позивач зазначає, що суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту того періоду, коли податкові накладні були фактично отримані підприємством.

Також позивач вважає необґрунтованими висновки, яких відповідач дійшов за результатами співставлення сум задекларованого підприємством податкового кредиту і задекларованого контрагентами позивача податкового зобов'язання (КП "Експерт-Крим" -виявлено відхилення на суму 6989,80 грн.; ТОВ "Євросервіс Укрснаб" - 410,42 грн., ТОВ "Олс-Вест" - 10071,07 грн.). На думку позивача, він не повинен нести відповідальність за несплату податку його контрагентами або за недостовірність даних їх податкової звітності.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення сум від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року, за наслідками перевірки складено акт від 27.04.2011 №1029/23-4/00411890/23. Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів пунктів 198.1 та 198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 18443,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, згідно із пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 №0001892301 про зменшення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, задекларованого позивачем за лютий 2011 року, на 18443,00 грн. Також у вказаному податковому повідомленні-рішенні відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн.

Згідно акту перевірки відповідачем виявлено порушення позивачем приписів пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 ПК України, що виразилося в виявлені розбіжності за такими контрагентами: КП "Експерт Крим" за податковими накладними №5 від 01.02.2011 на суму ПДВ2474,80 грн.; №14 від 24.02.2011 на суму ПДВ 2365,60 грн.; №6 від 04.02.2011 на суму ПДВ 2149,40 грн., виписаними за результатами господарських операцій по наданню послуг вимірювання та випробування електросилових мереж, видачі технічної документації; ТОВ "Євросервіс Укрснаб" за податковою накладною від 01.02.2011 №78 на суму ПДВ 410,42 грн. (придбання будівельних матеріалів); ТОВ "Олс-Вест" за податковою накладною від 01.02.2011 №210 на суму ПДВ 10071,07 грн. (придбання картону фільтрованого).

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацами 1, 10, 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обов'язок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

Водночас, загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано, однак право на віднесення податку до складу податкового кредиту зберігається протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач отримав податкові накладні ТОВ "Аеро-експрес" від 21.12.2010 №3007289 на суму ПДВ 74,96 грн., ЗАТ "Охорона-Комплекс-Крим" від 31.01.2011 №470 на суму ПДВ 19,80 грн.; ДП "Придніпровська залізниця" від 31.01.2011 №121/0412 на суму ПДВ 20,98 грн.; СЛУ №2 ЗАО "Отіс" від 31.01.2011 №100686/002р на суму ПДВ 305,64 грн.; ПП НПФ "Кодиак" від 27.01.2011 №25 на суму ПДВ 224,00 грн.; Ялтинської міської СЕС від 17.01.2011 року №0000057 на суму ПДВ 213,61 грн.; ТОВ "Екопровайд" від 18.01.2011 №128 на суму ПДВ 83,33 грн. у лютому 2011 року. Крім того згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, розрахунковий документ, виданий Ялтинською міською поліклінікою 04.11.2010 №3007289 на суму ПДВ 29,43 грн. здано до бухгалтерії підприємства 28.02.2011.

Враховуючи, що інших підстав зменшення сум податкового кредиту позивача на суму 972,00 грн. ніж виписка податкових накладних (чеку) в іншому податковому періоді відповідач не надав суд вважає відповідні висновки помилковими і такими, що не могли бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що наданими позивачем документами підтверджується факт реального виконання господарських операцій позивачем, мета та факт використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, звільняє позивача від відповідальності за порушення правил оподаткування його контрагентом, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних (недійсних) правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Отже, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 у справі № 2а-6414/11/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.В.Кучерук підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська