Ухвала суду № 22130746, 31.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1108/11/0170/2

31.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняБєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залив"- не зявився,

представник відповідача- Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим- ОСОБА_1, довіреність № 2/10-0 від 06.01.11,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 09.06.11 у справі № 2а-1108/11/0170/2

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залив" (вул. Танкистов, 4, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98310)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.11 позов Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залив" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі №0000470700/0 від 20.12.2010 р.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залив" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.11, прийняти нову постанову.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, що викладені в ній.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень , жовтень 2010р., які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за вересень та жовтень 2010р.

За результатами перевірки 15.12.2010 складено акт № 428/07-00/14307251 , в якому зафіксоване, що не підтверджено відображення позивачем у декларації за вересень 2010р. бюджетне відшкодування у сумі 4642 грн. та за жовтень 2010р. - 154727 грн., в порушення п.1.8 ст.1, п.п 7.2.3, 77.2.6, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2010р. у сумі 4642 грн. та за жовтень 2010р. - 154727 грн.

Відповідачем 20.12.2010 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000470700/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159369 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. у розмірі 4642 грн. та за 10 місяців 2010р.у розмірі 154727 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом було зазначено, що не підтверджено відображене позивачем у декларації за вересень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 4642 грн., за жовтень 2010р. 154727 грн., в наслідок того, що розбіжності встановлені шляхом автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів платника податків та сум зазначеного ним податкового кредиту по ТОВ ВТФ”Авіас»за вересень 2010р. у сумі 4641,67 грн., за жовтень 2010р. у сумі 4359,17 грн., по ТОВ «Йотунград»з жовтень 2010р. у сумі 118989,12 грн., а також в наслідок невірного оформлення ТОВ «АйЕсДи»податкових накладних по договору № ZAI IV-ISD -0I від 20.09.2010.

Відповідно до договору № ZALIV -01, укладеного 20.09.2010 з ТОВ «АйЕсДи», предметом якого було виконання робіт по розробці проектної документації, встановленню ізоляції та зашивки приміщень, настилу палубного покриття, лінолеуму, виготовленню меблів.

Сторони домовились, що вартість робіт складає 982105,80 грн. ( в тому числі ПДВ 163684,30 грн.) , оплата здійснюється шляхом перерахування передплати у розмірі 80% для придбання матеріалів та комплектуючих виробів, кінцевий розрахунок здійснюється на підставі Акту прийманняпередачі документації позивачу.

Позивачем надана копія податкової накладної №32 від 27.10.2010, яка виписана ТОВ «АйЕсДи», на суму 830819,80 грн. ( в тому числі ПДВ 138469,97 грн.). В зазначеній накладній вказано передплата на придбання матеріалів та комплектуючих виробів. Позивач перерахував зазначену суму контрагенту, про що свідчить виписка по особовому рахунку платника податків, копія якої залучена до матеріалів справи.

Позивачем надані копія акту виконання робіт, укладеного 11.03.2011 з ТОВ «АйЕсДи», який підтверджує виконання останнім робіт по розробці проектної документації, встановленню ізоляції та зашивки приміщень, настилу палубного покриття, лінолеуму, виготовленню меблів, придбанню всіх необхідних матеріалів та комплектуючих виробів на виконання умов договору № ZALIV -01, від 20.09.2010, рахунку-фактури № АС 0000002 від 11.03.2011 на суму 209440,54 грн. ( в тому числі ПДВ 34906,76 грн.), доказів перерахування вказаної суми ТОВ «АйЕсДи».

Тобто, на час подання заяви про відшкодування ПДВ у розмірі 138469 грн. позивачем були отримані матеріали та комплектуючи вироби, необхідні ТОВ «АйЕсДи»для виконання умов договору № ZALIV -01, який повязаний з господарською діяльністю платника податків, останнім сплачений ПДВ, податкова накладна була оформлена згідно з вимогами чинного законодавства та партію товару, постачання якого було здійснено.

Згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1, укладеного 15.01.2010 з ТОВ фірма «Авіас», предметом якого було постачання останнім пального. До матеріалів справи залучені документи, які свідчать про отримання платником податків від ТОВ фірма «Авіас»пального на суми 5250 грн. ( в тому числі ПДВ 875 грн.), 22600 грн. ( в тому числі ПДВ 3766,67 грн.) , 26155 грн. ( в тому числі ПДВ 4359,17 грн.) , проведення ним розрахунків за товар.

Крім того позивачем надана копія договору № 9-2/89 , укладеного 04.10.2010 з ТОВ », предметом якого було постачання товару на адресу першого на підставі специфікацій, копії податкових накладних № 518 від 26.10.2010 № 469 від 07.10.2010 на постачання фарб на суми відповідно 44298,36 грн. ( в тому числі ПДВ 7383,06 грн.), 27090,35 грн. (в тому числі ПДВ 4515,06 грн.), докази перерахування платником податків вартості вказаного товару (в тому числі ПДВ).

Отже позивачем надані документи, які свідчать про придбання позивачем товарів y ТОВ фірма ТОВ «Авіас», проведення розрахунків з ними (в тому числі сплату ПДВ), їх транспортування на адресу платника податків, подальше використовування придбаних товарів в його господарській діяльності.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У випадку якщо товари (роботи, послуги), були виготовлені і/або придбані , частково використовувались в оподаткованих операціях , а частково ні, в суму податкового кредиту включалась та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідала частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду (п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого відємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Таким чином згідно з Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час прийняття відповідачем рішення щодо отримання бюджетного відшкодування , сума бюджетного відшкодування формувалась як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягала бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою було фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.11 у справі № 2а-1108/11/0170/2 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.11 у справі № 2а-1108/11/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко