Ухвала суду № 22130732, 17.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8518/09/11/0170

17.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄланської О.Е.,

суддів Горошко Н.П. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняПлисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-авто-метан" - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 17.10.11 року;

представник відповідача - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - ОСОБА_3, довіреність № 7239/10/10-0 від 18.07.11 року;

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 09.12.10 року у справі №2а-8518/09/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-авто-метан" (вул. А. Кесаева, 14 кв. 34, м. Севастополь, 99038)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 09.12.2010 року у справі № 2а-8518/09/11/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-авто-метан" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000422301/0 від 08.07.2009 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-авто-метан»суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 7899,00 грн., у тому числі: 5266,00 грн. - за основним платежем; 2633,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-авто-метан»3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника відповідача, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-авто-метан" (далі-ТОВ "Юг-авто-метан") є юридичною особою, ідентифікаційний код 34266199, є платником податків і зборів та знаходиться на податковому обліку в Красноперекопській об'єднаній державній податковій інспекції АР Крим.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Юг-авто-метан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 17.07.2006 року по 31.03.2009 року, за наслідками перевірки складено акт від 24.06.2009 року №818/23-0/34266199 (а.с. 19-77 т. 1).

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлені порушення ТОВ "Юг-авто-метан" вимог податкового законодавства, у тому числі: п. 5.1 ст. 5 Закону №334, що призвело до завищення позивачем суми валових витрат на 14804,56 грн.; п. 5.9 ст. 5 Закону №334, що призвело до заниження сум валового доходу за півріччя 2007 року на суму 5862,00 грн., 9 місяців 2007 року на суму 6655,00 грн. та 2007 року на суму 6655,00 грн. (заниження сум валових доходів за рахунок порушення ведення обліку прибутку (убутку) балансової вартості запасів не включення до додатку К1/1 декларації з податку на прибуток сум запасів, використаних не в межах господарської діяльності підприємства). За даними акту вказані порушення призвели до заниження суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 5365,00 грн., у тому числі за півріччя 2007 року 1466,00 грн., 9 місяців 2007 року 1664,00 грн., 2007 рік 1664,00 грн., півріччя 2008 року 584,00 грн., 9 місяців 2008 року 2368,00 грн., 2008 рік 3701,00 грн.

На підставі даного акту, відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181) відповідач визначив у спірному податковому повідомленні-рішенні позивачеві суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 7899,00 грн., у тому числі: 5266,00 грн. за основним платежем; 2633,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Встановлені податковим органом порушення правил оподаткування повязані із наступними обставинами, про які зазначено в акті перевірки.

У перевірений період підприємство при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів використовувало метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

За даними акту перевірки (а.с. 23, т.1) підприємством використані не у господарській діяльності запаси: у червні 2007 року на суму 5862,38 грн., у вересні 2007 року на суму 793,29 грн. (тобто занижені показники стовпцю 4 додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємств).

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки не наведено жодних даних про зміст господарських операцій, здійснюючи які позивач допустив порушення, що вплинули на заниження показників розрахунку балансової вартості запасів, що є порушенням п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205.

В акті перевірки вказано лише про бухгалтерські проводки, вчинені за такими операціями: Дт 152.1 Кт 201 за червень 2007 року на суму 5862,38 грн.; Дт 152.1 Кт 203 за серпень 2007 року на суму 793,29 грн.

Згідно із наданими позивачем документами бухгалтерського обліку (а.с. 230-239, т. 3), проводкою Дт 152.1 Кт 201 за червень 2007 року на суму 5862,38 грн. відображено списання вартості природного газу зі складу виробничих запасів та збільшення витрат на придбання матеріальних активів при проведенні пусконалагоджувальних робіт устаткування «АГНКС-75». Зазначене підтверджується також висновком проведеного у справі експертного дослідження (а.с. 22, 23, т. 3).

Вказані роботи проведено ТОВ «ГазмашСервис»на замовлення позивача на підставі договору від 08.12.2006 року №12/42 (а.с. 123, т. 1). Умовами цього договору передбачено здійснення ТОВ «ГазмашСервис»монтажних та пусконалагоджувальних робіт автомобільної газонаповнювальної компресорної станції АГНКС-75, при цьому на етапі пусконалагоджувальних робіт замовник зобовязаний забезпечити виконавця автотранспортом для обкатки обладнання на природному газі. Виконання вказаних робіт підтверджується первинним документом обліку №19 від 11.06.2007 року (а.с. 126, т. 1).

Згідно із актом списання природного газу (а.с. 91, т. 1) у червні 2007 року було використано 6860 куб.м. природного газу на проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання АГНКС-75.

Відповідно до актів поставки природного газу та розрахунком зміни вартості поставленого природного газу (а.с. 227-229, т. 3) загальна вартість поставлених позивачу від Роздольненського УЕГГ ВАТ «Кримгаз»6860,00 куб. м. природного газу дорівнює 55862,38 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що 6860,00 куб. м. природного газу, використані для здійснення пусконалагоджувальних робіт автомобільної газонаповнювальної компресорної станції АГНКС-75, а їх вартість повинна збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів, не збільшуючи розміру валових витрат та не приймаючи участі при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону №334 передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону не включаються до складу валових витрат (пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону №334).

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону №334 амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно із пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Матеріалами справи встановлено, що автомобільна газонаповнювальна компресорна станція АГНКС-75 відповідає визначенню «основні фонди», наведеному в Законі №334, тож понесені позивачем витрати повязані з її придбанням та доведенням до стану, в якому вона придатна для використання із запланованою метою і їх слід відносити на збільшення балансової вартості відповідних груп основних фондів.

Таким чином судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновок за актом перевірки в частині заниження підприємством валових доходів за півріччя 2007 року на 5862,00 грн. (а також заниження показників наступних податкових періодів 2007 року на цю суму) є помилковим і таким, що не відповідає приписам закону.

Щодо порушення порядку розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (використання не у господарській діяльності запасів у вересні 2007 року на суму 793,29 грн.) про яке зазначено в акті перевірки, то судом першої інстанції вірно встановлено, що цей висновок податкового органу повязаний із включенням до складу валових витрат підприємства вартості дизельного палива, списаного про проведенні ремонту орендованого автомобілю DAF-95 (державний номер НОМЕР_1).

Вказаний автомобіль позивач орендував у ТОВ «Газіндустрія»на підставі договору від 20.08.2007 року №20/08/07-01. Умовами цього договору передбачено обовязок орендаря проводити поточний ремонт автомобілю та право орендаря проводити невідємні поліпшення автомобілю.

Згідно із актом прийому-здачі виконаних робіт (а.с. 130, т. 1) ТОВ НВФ «Агро-Союз»були виконані роботи по сервісному обслуговуванню і ремонту цього транспортного засобу вартістю 4561,01 грн. без ПДВ. При проведенні робіт використане дизельне паливо в обсязі 241 літр на проведення діагностики вказаного автомобілю, яке використано за призначенням, що підтверджується актом про списання цього палива (а.с. 128, т. 1) та подорожнім листом вантажного автомобілю від 21.08.2007 року (а.с. 132, т. 1).

Вартість придбаного палива становить 3,29166 грн. за 1 літр без ПДВ згідно з видатковою накладною №Z15-010660 від 21.08.2007 року (а.с. 129, т. 1).

Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Проведеним у справі експертним дослідженням встановлено, що балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на початок 3 кварталу 2007 року дорівнювала 482177,02 грн.

Витрати на проведення ремонту орендованого автомобілю DAF-95 (державний номер НОМЕР_1) не перевищили 10% балансової вартості всіх груп основних фондів позивача станом на початок 3 кварталу 2007 року, тож позивач мав право віднести вказані витрати до складу валових, що він і зробив (про що зазначено в акті перевірки і чого не заперечують сторони).

Таким чином судова колегія також погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки про заниження позивачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток за півріччя 2007 року на 1466,00 грн., за 9 місяців 2007 року на 1664,00 грн. та за 2007 рік на 1664,00 грн. є помилковими.

Щодо виявленого при проведенні перевірки факту завищення сум валових витрат у розмірі 14409,69 грн., то з матеріалів справи вбачається, що у період з січня 2008 року по грудень 2008 року позивач виконував перевезення газу метану вантажним транспортом.

Перевіркою встановлено, що підприємство використовувало транспорт у вихідні дні: тобто у той час, коли згідно табелю обліку робочого часу у водіїв був вихідний день. Таблиця із зазначенням днів, коли списувалось пальне для роботи транспорту, його кількості та вартості вказані у п. 3.1.2 акту перевірки (а.с. 30, 31, т.1).

Вантажний транспорт використовувався позивачем для виконання умов договору поставки природного газу від 01.02.2008 року №4п-2008 (а.с. 171, т. 3), укладеного між позивачем і Євпаторійським підприємством автотранспорту і механізації Кримського союзу споживчих товариств. За цим договором позивач зобовязувався поставляти природний газ окремими партіями до місць передачі товару (АГНКП за адресою АР Крим, Чорноморський район, с. Красна Поляна, вул. Степна, 5 та АР Крим, м. Євпаторія, проїзд Міжквартальний, 5).

Факти передачі товару підтверджуються відповідним актом (а.с. 173, т. 3), обсяг палива, витраченого для роботи вантажного транспорту при виконанні умов договору поставки підтверджено подорожніми листами вантажного автомобілю та товарно-транспортними накладними (а.с. 141-258, т. 1).

Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених керівником позивача 01.03.2008 року (а.с. 62-65, т. 3) для водіїв вантажних автомобілів встановлено гнучкий режим роботи з дотриманням встановленої норми тривалості робочого часу за місяць.

Так, матеріали справи свідчать про те, що у табелях обліку робочого часу водіїв за відповідні календарні дати проставлено позначку «В»(неробочі, святкові дні) (а.с. 94-105, т. 2). Водночас, позивач зазначає, що це повязано із допущенням технічної помилки при заповненні облікових документів робочого часу водіїв.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 09.12.10 року у справі №2а-8518/09/11/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 09.12.10 року у справі №2а-8518/09/11/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 жовтня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.Е.Єланська

Судді підпис Н.П.Горошко підпис М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська